Постанова № 37868781, 24.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2014 р. Справа№ 910/24518/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Марченко В.А., за довіреністю;

відповідача:Купрієнко В.І., за довіреністю;

Васійчук Л.Ф., за довіреністю;

розглядаючи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014

у справі № 910/24518/13 (суддя: Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" ЛТД"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз"

про стягнення 125027,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 910/24518/13 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" ЛТД" 78000,00 грн. боргу, 3639,55 грн. пені, 69,80 грн. процентів річних, 2500,56 грн. судового збору.

Провадження в частині стягнення 43318,45 грн. припинено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 910/24518/13 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2014 № 910/24518/13 у справі № 910/24518/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2014 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 910/24518/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 24.03.2014 об 11:30.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 № 910/24518/13 у справі № 910/24518/13 сформовано для розгляду письмових зауважень колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О.

21.03.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

24.03.2014 представники скаржника в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу і просили суд її задовольнити.

24.03.2014 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 910/24518/13 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

15.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" ЛТД" (продавцем) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (покупцем) було укладено договір № 1301000312 (надалі - договір).

Згідно із п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю лампи електричні (далі - товар), найменування, кількість і ціна якого вказані в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується на умовах цього договору прийняти товар та оплатити його вартість не пізніше 90 календарних днів з дати поставки (п. 4.1 договору).

За умовами п. 5.4 договору перехід права власності на товар покупцю відбувається в момент передачі цього товару на склад покупця.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається та підтверджується видатковою накладною № КРС-0001240 від 19.02.2013 р. на суму 121318,45 грн., що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, який був прийнятий завідуючим складом ОСОБА_5 на підставі виданої їй довіреності № 48 від 19.02.2013.

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник з в'язку з тим, що відповідач в порушення п. 4.1 договору не оплатив отриманий товар за видатковою накладною № КРС-0001240 від 19.02.2013 р. на суму 121318,45 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Суд відмічає, що накладна яка наявна в матеріалах справи відповідає вимогам, які ставляться до первинних та зведених облікових документів згідно з ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому підтверджує отримання скаржником товару на підставі договору.

До того ж, накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без будь-яких зауважень та застережень.

Документами які регулює відпуск товарно-матеріальних цінностей є Інструкція «Про порядок реєстрації виданих, провернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.1999 року № 99 та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дотримуючись положень яких позивач відпускав свій товар відповідачу. Так згідно ч. 3 п. 13 Інструкції, відпуск цінностей без довіреності можливий за умови поставки централізовано кільцевими перевезеннями та повідомлення постачальника (позивача) за підписом керівника та головного бухгалтера (відповідача) про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Таке повідомлення було оформлене і надане відповідачем, у вигляді довіреності. Прізвище такої матеріально відповідальної особи, як і її особистий підпис вказувалось у кожній товарно -транспортній накладній, в якій крім того зазначався номер договору на підставі якого здійснювалась поставка, що в свою чергу є підтвердженням того, що сума заборгованості виникла на підставі саме цих товарно - транспортних накладних та на підставі саме цього договору, умови якого були порушенні відповідачем.

До того ж, підпис такої матеріально-відповідальної особи посвідчувався печаткою відповідача, про зразок якого скаржник попередньо повідомив позивача все тією ж вищевказаною довіреністю.

Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар, а часткова оплата скаржником, під час розгляду справи в суді, за поставлений товар на суму 43318,45 грн. свідчить, про його схвалення договору та визнання заборгованості.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими.

Оскільки, під час розгляду справи в суді відповідачем погашено 43318,45 грн. заборгованості, то місцевій господарський суд обґрунтовано припинив провадження в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені та відсотків річних.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що за порушення строку розрахунку більш ніж на 30 робочих днів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми неоплаченого товару, але не більше 3% від суми неоплаченого товару.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі прострочення покупцем строку оплати товару, останній сплачує продавцю 0,1% річних від простроченої суми (п. 8.4 договору).

Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення 3639,55 грн. пені. та 69,80 грн. процентів річних за період з 21.05.2013 р. по 16.12.2013 р.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 910/24518/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 910/24518/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/24518/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Б.О. Ткаченко