Ухвала суду № 37868547, 21.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.03.2014 р. Справа№ 914/1813/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест", с.Гніздичів Жидачівського району Львівської області

про розстрочку виконання мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2013р.

у справі №914/1813/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест", с.Гніздичів Жидачівського району Львівської області

про стягнення 1 430 092,03 грн.

За участю представників сторін:

від заявника (боржника): Коврижних В.І. - представник (довіреність №02/1 від 21.02.2014р.);

від стягувача не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест" про розстрочку виконання мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2013р. у справі №914/1813/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест" про стягнення 1 430 092,03 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2014р. прийнято заяву та призначено її до судового розгляду на 21.03.2014р.

Представник заявника (боржника) на виконання вимог ухвали суду від 11.03.2014р. подав клопотання (від 21.03.2014р. вх.№12401/14) про долучення до матеріалів справи копії витягу з ЄДРПОУ з відомостями про ПАТ "Компанія "Райз". Представник заявника (боржника) заяву про розстрочку виконання мирової угоди підтримав повністю, просив задоволити її з підстав викладених у ній.

Стягувач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, надіслав на адресу суду відзив (від 20.03.2014р. вх.№12241/14) в якому ПАТ товариства "Компанія "Райз" не погоджується з умовами, викладеними у поданій ТзОВ "КПК-Агроінвест" заяві та просить у її задоволенні відмовити з підстав, викладених у поданому відзиві.

Як вбачається із матеріалів справи №914/1813/13, ухвалою суду від 11.07.2013р. господарський суд Львівської області затвердив мирову угоду від 08.07.2013р. укладену між сторонами даної справи та припинив провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.80 ГПК України.

У поданій заяві ТзОВ "КПК-Агроінвест" просить розстрочити виконання мирової угоди у справі №914/1813/13 наступним чином: до 25.07.2014р. - 300 000,00 грн.; до 25.08.2014р. - 659 413,84 грн. В обґрунтування необхідності розстрочення мирової заявник посилається на наступне.

Виплата заборгованості перед ПАТ "Компанія "Райз" повинна була здійснюватися із запланованих надходжень від реалізації пшениці та ріпаку врожаю 2013р. Але грошові кошти від продажу пшениці були спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором, а також виплату лізингових платежів за договорами фінансового лізингу.

Також заявник зазначає, що ТзОВ "КПК-Агроінвест" звернулось до ПАТ "Компанія "Райз" з листом в якому було запропоновано відстрочити виконання зобов'язання до 20.11.2013р., оскільки очікувались надходження від реалізації кукурудзи врожаю 2013р. Однак у зв'язку з тим, що ціни на кукурудзу впали, ТзОВ "КПК-Агроінвест" недоотримало запланованих надходжень.

Крім того заявник зазначає, що основним засобом виробництва товариства є землі сільськогосподарського призначення, орендовані у власників фізичних осіб (пайовиків). Зокрема протягом листопада-грудня 2013 року були проведені розрахунки з пайовиками на загальну суму 1 319 069,00 грн.

Специфіка роботи товариства як виробника сільськогосподарської продукції, а саме сезонність виробництва, а також періодичність витрат на посівний матеріал, добрива та засоби захисту рослин спричинює постійний дефіцит коштів.

Заявник ствеврджує, що на даний момент кредиторська заборгованість товариства становить 28 030 122,68 грн., а дебіторська заборгованість перед ТОВ «КПК-АГРОІНВЕСТ» становить 7 920 986,87 грн., а отже різниця цих заборгованостей становить 20 109 135,81 грн. не в користь боржника.

Крім цього заявник зазначає, що на товаристві працює 48 осіб, заробітна плата для цих працівників повинна виплачуватись регулярно згідно вимог трудового законодавства. Отже підприємство опинилось в обставинах коли виконання мирової угоди на даний момент є неможливим. Також заявник зазначає, що у підприємства немає майна на яке можливо звернути стягнення.

Відтак, зважаючи на наведене, ТзОВ "КПК-Агроінвест" просить розстрочити виконання мирової угоди у справі №914/1813/13 наступним чином: до 25.07.2014 р. - 300 000,00 грн.; до 25.08.2014 р. - 659 413,84 грн.

Стягувач у подаму відзиві заперечує проти розстрочення виконаня мирової угоди, зокрема ПАТ "Компанія "Райз" зазначає наступне.

Боржник, який є суб'єктом господарської діяльності, а отже повинен нести певний ризик невигідності власних дій. В даному випадку беручи на себе зобов'язання виконати умови мирової угоди від 08.07.2013р. у справі №914/1813/13, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2013р., не вжив ніяких дій щодо погашення заборгованості.

Крім того, стягував зазначає, що на стадії укладення мирової угоди боржник, як суб'єкт господарської діяльності усвідомлював (повинен був усвідомлювати) на яких умовах він укладає мирову угоду і повинен був вжити необхідних дій для її виконання.

Розглянувши заяву ТзОВ "КПК-Агроінвест", заслухавши представника заявника, суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

За змістом вказаної норми встановлено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним, з огляду на ч.1 ст.43 ГПК України, та з врахуванням всіх обставин конкретної справи.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. (п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Як вбачається із матеріалів справи, заявником не долучено жодних доказів, які б могли підтверджувати обставини на які посилається заявник у своїй заяві. Суд не вправі розстрочувати виконання рішення на підставі обставин, які не підтверджені документально.

Крім того, суд погоджується із твердженнями стягувача, які викладені у поданому відзиві.

Суд звертає увагу заявника на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.

Відповідно до ст.45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відповідно до статті 34 ГПК України суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання укладеної між сторонами мирової угоди.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 86, 115, 121 ГПК України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест" про розстрочку виконання мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2013р. у справі №914/1813/13 відмовити повністю.

2. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки вказані у ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Петрашко М.М.