Рішення № 37868481, 26.03.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2014 р. Справа № 903/115/14за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УА Брук», м.Луцьк

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ігос», м. Луцьк

про стягнення 45835,43 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: Мартинюк С.І. (дов. б/н від 25.02.2014р.),

від відповідача: Якимчук С.В. (наказ №2 від 04.06.1997р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 80934,78 грн., з них: 41366,69 грн. заборгованості за переданий на підставі договору постачання№29/11 від 29.11.2013р. товар, 1428 грн. процентів річних, 82,73 грн. збитків, завданих інфляцією, 20683,35 грн. штрафу, 17374,01 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами..

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий товар.

В судовому засіданні 12.03.2014р. представник позивача від позову в частині стягнення з відповідача 41366,69 грн. заборгованості відмовився у зв'язку із оплатою відповідачем 38781,69 грн. та поверненням товару на суму 2585 грн., просив стягнути з відповідача: 23 165,35 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1904 грн. процентів річних, 82,73 грн. збитків, завданих інфляцією, 20 683,35 штрафу (а всього 45835,43 грн.), 1827 грн. судового збору.

В порівнянні із загальною сумою тих вимог, які були заявлені у позовній заяві, заявою про уточнення позовних вимог від 12.03.2014р. позивач зменшив розмір позовних вимог.

Зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі - процесуальне право позивача, передбачене ст.22 ГПК України.

А тому судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (ухвала від 12.03.2014р.).

З метою дотримання принципу рівності та змагальності сторін, забезпечення відповідачу права на захист ухвалою суду від 12.03.2014р. розгляд справи було відкладено на 26.03.2014р. для надіслання відповідачу для ознайомлення заяви позивача про уточнення позовних вимог від 12.03.2014р., подачі відповідачем пояснень по справі з врахуванням цієї заяви.

Відповідач 24.03.2014р. через канцелярію суду подав пояснення №5 від 24.03.2014р., в яких просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

29.11.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "УА Брук» як постачальником і товариством з обмеженою відповідальністю «Ігос» як замовником було укладено договір постачання №29/11, згідно з умовами якого сторони домовились про встановлення прямих довготермінових господарських відносин на поставку постачальником продукції (товарів) для господарської діяльності замовника у кількості та за цінами, вказаними у накладних та замовленнях.

Згідно із п. 5.4. договору постачання оплата вартості товару здійснюються замовником шляхом банківського переказу на рахунок постачальника шляхом 100% оплати згідно рахунків, але не пізніше 30.12.2013р.

На виконання умов договору №29/11 від 29.11.2013р. позивач через Якимчука С.В., який діяв на підставі довіреності №55 від 02.12.2013р., передав відповідачу товар на загальну суму 41366,69 грн., що підтверджується видатковими накладними №1410 від 02.12.2013р., №1411 від 03.12.2013р., №1413 від 03.12.2013р., №1420 від 05.12.2013р.

Відповідач отриманого товару не оплатив, що спричинило звернення позивача з позовом до суду.

В процесі судового розгляду відповідач перерахував позивачу кошти в розмірі 38781,69 грн. та повернув товар на суму 2585 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 26.02.2014р., накладною на повернення товару №1 від 26.02.2014р.

В судовому засіданні 12.03.2014р. представник позивача від позову в частині стягнення з відповідача 41366,69 грн. заборгованості відмовився, відмову судом було прийнято, а відтак провадження у справі в частині стягнення 41366,69 грн. заборгованості на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню.

Згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 12.03.2014р. позивач нараховує і просить стягнути з відповідача: 1904 грн. процентів річних, 82,73 грн. збитків, завданих інфляцією, 20683,35 штрафу, 23165,35 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (а всього 45835,43 грн.), 1827 грн. судового збору.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем строку оплати товару, встановленого п.5.4. договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 1428 грн. процентів річних за період з 31.12.2013р. по 24.02.2014р., 82,73 грн. збитків, завданих інфляцією, за січень 2014 року, підлягає до задоволення.

Згідно із ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції замовник сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 50% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2013 року сторони підписали та скріпили печатками договір постачання без будь-яких зауважень.

Отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст. 181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й із застосуванням штрафу в розмірі 50%.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не оплатив продукції у строки, визначені п.5.4.договору, є правові підстави для стягнення з відповідача 20 683,35 грн. штрафу, нарахованого від вартості несвоєчасно оплаченої продукції на підставі п.7.3. договору постачання.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі, встановленому договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, у договорі сторони вправі вказати розмір процентів, які будуть нараховуватись, в разі користування платником чужими грошовими коштами.

Проценти є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, у зв'язку з чим не відносяться до санкцій.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.4. укладеного між сторонами договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідач сплачує позивачу проценти за користування чужими коштами в розмірі 1% від простроченої суми платежу за кожен день прострочення.

Оскільки в даному випадку має місце несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, пункт 7.4., яким передбачено нарахування процентів, міститься в розділі договору поставки «Відповідальність сторін», то, оцінюючи нараховані позивачем на підставі п.8.4. договору постачання проценти в розмірі 23165,35 грн., суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою заявлені до стягнення 23165,35 грн. проценти, нараховані за кожен день прострочення, є заходом відповідальності відповідача за порушення ним грошового зобов'язання, тобто фактично є неустойкою у формі пені, а не процентами за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 23165,35 грн. задоволенню не підлягає.

Звертаючись з позовом до суду, позивачем було невірно визначено ціну позову в розмірі 84266,67 грн. Враховуючи заявлені до стягнення в позовній заяві суми, вірною була ціна позову 80934,78 грн.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України на відповідача слід покласти судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст., 536, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ігос» (43000, м. Луцьк, вул. Шопена, 22, оф. 43, код ЄДРПОУ 21738856) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УА Брук» (43000, м. Луцьк, вул. Андрія Марцинюка, 18, код ЄДРПОУ 36347599) 1904 грн. процентів річних, 82 грн.73 коп. збитків, завданих інфляцією, 20 683 грн. 35 коп. штрафу, 511 грн. 74 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 23165 грн. 35 коп. відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 41366 грн. 69 коп. заборгованості припинити.

Повне рішення складено: 27.03.2014р.

Суддя І. О. Якушева