Постанова № 37866813, 14.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2014 року 12:00 № 826/614/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» (далі – позивач, ТОВ «Оберон-Трейд») до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600863/2 від 21.10.2013 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем необґрунтовано та протиправно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, без належних на те підстав та допустимих доказів і всупереч правилам визначення митної вартості, встановлених Митним кодексом України.

Крім того, позивач зазначив, що позивачем надані всі документи відповідачу в обґрунтування обраного ним основного методу визначення митної вартості, тому не відповідають дійсності та жодним чином не доведені твердження відповідача щодо неможливості визначити митну вартість товару за ціною договору через неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу органу доходів і зборів згідно вимог митного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час ат місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову повністю та зазначив, що декларантом не надано у повному обсязі додаткові документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів, тому митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу у відповідності до вимог митного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Оберон-Трейд», Україна (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 15.05.2013 р. № DS130515-1 з юридичною особою «QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO., Ltd», Китай (Продавець), відповідно до умов якого QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO., Ltd зобов’язується продати, а ТОВ «Оберон-Трейд» зобов’язується прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент та ціна, яких зазначені у специфікаціях, що складають невід’ємну частину Договору.

На підставі вказаного контракту позивачем придбано на умовах FOB CN Qingdao товар: автомобільні шини, торговельна марка AOSEN, країна виробництва Китай, виробництво Qingdao Doublestar Tire Industrial Co., Ltd.

Позивачем, з метою проведення митного оформлення товару: шин гумових, пневматичних для вантажних автомобілів всесезонні з універсальним протектором, подано електронну вантажну митну декларацію № 100250000/2013/074538 та надано товаросупровідні документи відповідно до умов контракту, митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами розгляду поданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 21.10.2013 р. від №100250000/2013/600863/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови у митному оформленні товару за ціною договору стало те, що документами, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, мають розбіжності або неповні дані.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 Митного Кодексу України).

Згідно із ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

На підтвердження митної вартості товару за державною митною декларацією № 100250000/2013/074538 позивачем надано митному органу, зокрема, контракт від 15.05.2013 р. № DS130515-1; інвойс, проформа інвойс, коносамент № NAB21335H313; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 29.01.2013 №29/01/13-1; платіжні доручення №24 від 04.10.2013 р., №12 від 17.06.2013 р.; екологічну декларацію № 31654; міжнародну товарно-транспортну накладну № 0428і; довідку про транспортні витрати; рахунок на оплату №1299, експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.09.2013 р.

При проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 р. № 362, відповідачем здійснено, окрім інших, у тому числі, такі заходи:

- перевірка числового значення заявленої митної вартості;

- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;

- вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат транспортування до митного кордону України;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- перевірку наявності ознак підробки документів та наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

В результаті такого контролю відповідачем встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких позивачем проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, такі документи містять розбіжності, та відповідно не є достатніми для підтвердження обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною контракту.

В обґрунтування правомірності здійснення митного контролю, відповідач зазначив, що після здійснення співставлення митної вартості подібних за якісними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та аналізу наданих документів у посадової особи виникли сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості, оскільки було встановлено, що рівень заявленої митної вартості значно менший від рівня цін на подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено, та документи, подані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також містять розбіжності.

У силу вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі, відповідачем з декларантом було проведено консультації.

Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Таким чином, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленої декларантом, необхідність перевірки її дійсності, віднесена до обов'язків митного органу.

Так, як встановлено судом, під час проведення консультацій, відповідачем відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України надіслано декларанту електронне повідомлення та запропоновано надати наступні додаткові документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товарів;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;

інші документи, наявні у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Оберон-Трейд» не надано у повному обсязі додаткових документів, які витребовувалися митним органом та які підтверджували б відомості про заявлену митну вартість товарів.

Зокрема, як зазначено в оскаржуваному рішенні, не надано договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товарів.

За результатами опрацювання додаткових документів встановлено, що відповідно до п. 3.1.1 Договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 29.01.2013 р. №29/01/13-1 під час перевезення вантажу морським видом транспорту споживачем послуги морського перевезення є замовник (позивач), який самостійно укладає договір морського перевезення вантажу з морським перевізником.

Однак, договір морського перевезення вантажу декларантом не надано.

Також, в пункті 7.4 контракту від 15.05.2013 р. № DS130515-1 зазначено, що 70% вартості товару оплачується протягом 10 робочих днів після відправки товару з порту відвантаження. Коносамент № NAB21335H313 датується 27.08.2013 р. Отже, оплата товару повинна бути здійснена до 11.09.2013 р.

Разом з тим, платіжне доручення про сплату 70% вартості товару №24 датоване 04.10.2013 р.

В експертному висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.09.2013 р. №4044 зазначено, що висновок носить «консультативний характер». Крім того, на момент декларування за митною декларацією від 21.10.2013 р. висновок не був дійсний, оскільки термін дії його закінчився.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що в міжнародній транспортній накладній (CMR) від 19.10.2013 р. № 0428І не вказано вагу в розмірі 17280 кг, оскільки дослідивши копію вказаної накладної вбачається, що саме такий розмір ваги вказано у графі 10, натомість, у митній декларації зазначено 17 730 кг.

Таким чином, оскільки в наданих позивачем документах виявлені неточності та розбіжності, на вимогу контролюючого органу додаткові документи надані не в повному обсязі, у відповідача були наявні підстави для сумніву в правильності митної оцінки товарів, що переміщувались через митний кордон України відповідно до митної декларації №100250000/2013/074538

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В ході розгляду справи судом з’ясовано, що відповідачем основний метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються був застосований, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Також, відповідачем не був застосований метод 2-а у зв'язку з відсутністю у митного органу цінової інформації на ідентичні товари; метод 2-б не застосований у зв'язку з відсутністю у митного органу даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості); методи 2-в та 2-г не використані - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Відповідно до частини 1 статті 63 Митного кодексу України для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість.

Частинами 1 та 2 статті 64 Митного кодексу України, встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Таким чином, відповідачем митна вартість була визначена згідно рішення про коригування митної вартості товарів, за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Статтею 55 Митного кодексу Українипередбачено, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідачем було встановлено, що документи надані позивачем в обґрунтування обраного ним основного методу визначення митної вартості, що підтверджується насамперед текстом митної декларації № 100250000/2013/074538 не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також те, що ним було проведено з позивачем консультацію, водночас останнім не було надано додаткових документів, які витребовувались відповідачем, суд дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для відмови позивачу у митному оформленні товарів за заявленою ним митною вартістю.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно винесено рішення про коригування митної вартості товару №100250000/2013/600863/2 від 21.10.2013 року.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи позивач не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, натомість відповідачем в повному обсязі доведено правомірність прийнятого ним рішення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 14.03.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко