Постанова № 37866741, 11.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 р. Справа №805/1495/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:00

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Аржанові К.С.

за участю:

представника позивача Тіщенка Д.А.,

представників відповідача Прянікова К.В., Калугіна Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф - траст» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000232203 від 20.01.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Треналофф - траст», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000232203 від 20.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82777,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 41389,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 23.01.2014 року ним було отримано податкове повідомлення - рішення №0000232203 від 20.01.2014 року, яке прийняте на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки №1064/05-63-22-03/31297444 від 26.12.2013 року. Загальний розмір грошового зобов'язання за вказаним податковим повідомленням - рішенням складає 124166,00 грн., у тому числі за основним платежем 82777,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41389,00 грн. Позивач вважає висновки зазначеного акту перевірки безпідставними та необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення незаконним.

Позивач також вказує на те, що відповідачем під час проведення перевірки не встановлено, що відомості, які містяться в товарно - транспортних накладних та видаткових накладних є недостовірними, та не встановлено в судовому порядку, що зазначені документи є недійсними. У позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та настання правових наслідків, обумовлених договором поставки.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення №0000232203 від 20.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82777,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 41389,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надали заперечення згідно яких вказали, що позивачем сформовано податковий кредит у лютому 2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Гамма» на суму податку на додану вартість 82777,18 грн. за отриманими податковими накладними. Однак позивачем до перевірки не надано журнал реєстрації довіреностей та документи, що свідчать про подальшу реалізацію бензину та дизпалива, акти приймання - передачі товару, видаткові та податкові накладні, оборотно - сальдова відомість по рахунку 361 або акти на списання дизельного палива, бензину та талонів, заправочні відомості та інші підтверджуючі документи, якщо нафтопродукти використовувались у господарській діяльності підприємства. У наданих до перевірки товарно - транспортних накладних на відпуск нафтопродукту відсутні дата та час виїзду автотранспорту з підприємства, маса, густина, температура нафтопродуктів, адреси місця навантаження та розвантаження, посади осіб, які відпускали та отримали дизельне паливо. У видаткових накладних відсутня посада особи, яка отримувала дизельне паливо та бензин. Даний факт не дає змогу ідентифікувати вказану особу, чим підприємство порушує ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином, відсутні підтверджуючі документи щодо отримання товару належної якості та відсутні підтверджуючі печатки на сертифікатах відповідності та паспортах щодо реальності здійснення операцій по ланцюгу отримання товарно - матеріальних цінностей. Також відповідач зазначає, що вищенаведене тільки підтверджує відсутність реального вчинення господарських операцій позивачем по всьому ланцюгу постачання дизпалива у лютому 2013 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 13 грудня 2000 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 31297444, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №302515, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 18.12.2000 року.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків.

Судом встановлено, що у період з 13 грудня 2013 року по 19 грудня 2013 року відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №1064/05-63-22-03/31297444 від 26.12.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Треналофф - траст» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Торгова Компанія «Гамма» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року.

Вищезазначеним актом перевірки встановлені наступні порушення позивачем: п.44.1 ст. 44, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства, внаслідок чого підприємством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 82777,00 грн., у тому числі за лютий 2013 року у сумі 82777,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення - рішення №0000232203 від 20.01.2014 року, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем складає 82777,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41389,00 грн.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 грудня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Гамма», яке є постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Треналофф - траст», яке є покупцем укладено договір поставки нафтопродуктів № 12 ТР від 12.12.2012 року предметом якого є наступне: постачальник зобов'язується поставляти нафтопродукти (далі - товар) у відповідності з наданою покупцем заявкою, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, які передбачені даним договором. Якість товару повинна відповідати технічним умовам та державним стандартам, які діють на території України та підтверджуватись паспортом, сертифікатом якості завода - виробника товару.

Відповідно до п.2.7 розділу 2 вищевказаного договору загальна сума договору визначається виходячи з фактично поставленого товару, згідно з усіма накладними по даному договору.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: податкова накладна №303 від 07.02.2013 року на суму 157690,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 26281,80 грн., податкова накладна №302 від 07.02.2013 року на суму 158379,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 26396,50 грн., податкова накладна №328 від 18.02.2013 року на суму 21800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3633,33 грн., податкова накладна №420 від 25.02.2013 року на суму 158793,30 грн., у тому числі податок на додану вартість 26465,55 грн.; видаткова накладна № G-00000311 від 07.02.2013 року на суму 157690,80 грн., видаткова накладна № G-00000310 від 07.02.2013 року на суму 158379,00 грн., видаткова накладна № G-00000327 від 18.02.2013 року на суму 21800,00 грн., видаткова накладна № G-00000419 від 25.02.2013 року на суму 158793,30 грн.; товарно - транспорта накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № G-00000311 від 07.02.2013 року, товарно - транспорта накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № G-00000310 від 07.02.2013 року, товарно - транспорта накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № G-00000419 від 25.02.2013 року; сертифікати відповідності (т. 1 а.с. 74-77), журнал реєстрації довіреностей (т.1 а.с. 78-80), реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с. 99-112).

Оплата позивачем отриманого товару за вищевказаним договором підтверджується виписками банку (т.1 а.с. 86-92), відомістю розрахунку з постачальниками за лютий 2013 року №631 (т.1 а.с. 98).

Придбаний у лютому 2013 року товар (дизельне паливо та бензин) за вищевказаним договором зберігався у власних резервуарах та використовувався позивачем у власній господарській діяльності для заправки власного парку машин, а саме: автонавантажувач, бульдозери, екскаватори, дизельні сварочні апарати, вагончики - битовки, автобуси, автокрани, легкові автомобілі, камази, зіли, самохвали, тягачі (всього 170 штук), що підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 361 за лютий 2013 року (т.1 а.с. 93), відомістю обліку основних засобів по рахунку 1041 за лютий 2013 року (т.1 а.с. 241-243), договорами надання послуг, актами прийому - передачі послуг (т.1 а.с. 119-198).

Отже, в судовому засіданні встановлено, що витрати, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість позивачем фактично були здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд не погоджується із позицією податкового органу покладеною в обґрунтування висновків акту перевірки щодо причетності ланцюга постачання ТОВ «Торгова Компанія «Гамма» з його контрагентами до взаємовідносин між ТОВ «Треналофф - траст» з ТОВ «Торгова Компанія «Гамма» з наступних підстав.

Інформація бази даних податкового органу, використана під час проведення перевірки, а також покладена в обґрунтування висновків акту, на думку суду, не є належним доказом при їх формуванні, оскільки ніяким чином не відноситься до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

При цьому, у акті перевірки не наведено відомостей із посиланням на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків, які б свідчили про причетність ланцюга постачання ТОВ «Торгова Компанія «Гамма» з його контрагентами до взаємовідносин ТОВ «Торгова Компанія «Гамма» з ТОВ «Треналофф - траст».

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету, і в подальшому за можливі дії порушника.

Податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Позиція податкового органу, якій суд надає оцінку, також суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах Верховного Суду України від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 у справі № 21-47а-10.

Наведена правова позиція суду цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Що стосується обставин невірно заповнених ТОВ «Треналофф - траст» товарно - транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Суд не погоджується з твердженням податкового органу щодо виключності товарно-транспортної накладної як документа, що підтверджує факт надання транспортних послуг, оскільки зазначене не передбачено приписами Податкового кодексу України, а також Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин відсутність товарно-транспортних накладних або невірність їх заповнення не є підставою для невключення витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей до складу податкового кредиту, оскільки зазначене включення здійснено на підставі інших документів, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають її вимогам.

У відповідності до ч.1,2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704,- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.15 цього положення,- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п. 2.16 цього положення,- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно ст. 1 Закону України,- «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Реальність господарських операцій, підтвердження фактичного транспортування та зберігання товару, на виконання достовірності вчинених правочинів, що стосуються спірних правовідносин, а також дотримання вимог законодавства з питань оподаткування, у вигляді правомірності формування податкового кредиту, підтверджується наданими суду відповідним договором, укладеним між ТОВ «Треналофф - траст» із ТОВ «Торгова Компанія «Гамма», видатковими накладними, податковими накладними, податковими деклараціями із додатками, товарно-транспортними накладними, виписками банку, відомістю розрахунку з постачальниками за лютий 2013 року, журналом реєстрації довіреностей, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, сертифікатами відповідності, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 361 за лютий 2013 року, відомістю обліку основних засобів по рахунку 1041 за лютий 2013 року, договорами надання послуг, актами прийому - передачі послуг.

Суд звертає увагу на ту обставину, що документи, наявні в матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Отже, весь обсяг документів, наданих позивачем у судовому засіданні, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що підлягають оплаті.

При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що податковим органом при проведенні перевірки правомірності формування податкового кредиту не зазначено про відсутність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких позивач набуває зазначеного права, а також не зазначено про їх витребування у суб'єкта контролю.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним визначення сум грошових зобов'язань, зроблене відповідачем відповідно до спірного податкового повідомлення - рішення.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову товариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф - траст» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000232203 від 20.01.2014 року, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф - траст» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000232203 від 20.01.2014 року - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області №0000232203 від 20.01.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф - траст» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2483,32 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят три грн. 32 коп.).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 11.03.2014 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 17.03.2014 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.