Ухвала суду № 37865137, 25.03.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

25 березня 2014 р. Справа № 820/9405/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В

при секретарі судового засідання Кот Ю.А.

у присутності представника позивача Куликова Ю.Ю.

представника відповідача Міщук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів третя особа Приватна фірма "Апія" про визнання дій протиправними

встановив

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати дії відповідача щодо невизнання погашеними 123 податкових векселі на загальну суму 4653496,89 грн., що були видані ПФ «Апія» при імпорті товарів на митну територію України на користь відповідача у вересні-жовтні 2007 року протиправними.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив вимоги задовольнити, пославшись на те, що між позивачем та Приватною фірмою "Апія" укладений Генеральний договір №А-7/05 про аваль векселів, на підставі авальовані 123 податкових векселів на загальну суму 4653496,89 грн., що були видані ПФ «Апія» при імпорті товарів на митну територію України на користь Державної податкової інспекції (реєстр векселів додається до позовної заяви). Відповідно до п.1.1 Генерального договору, векселедавець - ПФ "Апія " надає для авалю прості векселі, що емітовані Векселедавцем на користь Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі по тексту "Відповідач"), а Банк оформлює вексельне поручительство (аваль) по вексельному зобов'язанню наданих векселів. ПФ "Апія" для погашення податкових векселів відображало їх суму у складі податкових зобов'язань в Декларації по ПДВ в місяці погашення, а в наступному звітному періоді - у складі сум податкового кредиту. Оскільки додаткових документів для підтвердження сплати зобов'язань по податковому векселю не передбачено, Банк контролював оплату авальованих векселів шляхом одержання від клієнта копій зданих в ДПІ декларацій по ПДВ з додатками, які містять вичерпну інформацію щодо погашених в поточному місяці векселів. Після звітного періоду ПФ "Апія" надано Банку податкові декларації з реєстром погашених векселів за цей період, що є предметом позову з включенням грошових зобов'язань у розмірі, що відповідає загальній вартості погашених векселів до складу податкових зобов'язань. При оформленні ПФ "Апія" податкових векселів, сума по кожному з них знаходилась у межах підтвердженого бюджетного відшкодування. Видані податкові векселі відповідають критеріям, встановленим абз.7 п.11.5 ст.11 Законом України "Про податок на додану вартість", оскільки на дату поставки кожного податкового векселя органу митного контролю, підприємство мало підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування і жоден з векселів цю суму не перевищив. Дана сума станом на момент погашення векселів у спосіб встановлений абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України "Про податок на додану варітсть", не була відшкодована третій особі відповідачем. Декларації ПФ "Апія" з ПДВ прийняті податковою інспекцією без зауважень. Державна податкова інспекція не складала Акт про виявлення фактів завищення (заниження) ПФ "Апія" податкових зобов'язань з ПДВ у відповідному звітному періоді. При цьому відповідач не надсилав податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання ПФ "Апія" на суму податкових векселів. Зважаючи, що відповідач без будь-яких заперечень прийняв від ПФ "Апія" податкові декларації, в яких відображені суми зобов'язань по податкових векселях, вказані суми віднесеш до складу податкових зобов'язань ПФ "Апія". Тобто, з моменту віднесення суми зобов'язань по податкових векселях до складу податкових зобов'язань ПФ "Апія", згідно поданої податкової декларації, ця сума не є вексельною заборгованістю платника податку та аваліста, а є податковим зобов'язанням платника податку, узгодженим ним самостійно. Отже, якщо вказане податкове зобов'язання не було погашене платником податку самостійно, воно має набути статусу податкового боргу та має бути задоволене в порядку, передбаченому ст.ст.5, 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зазначила наступне. Приватна фірма "Апія" вже зверталася до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: відобразити в картці особового рахунку платника податку на додану вартість ПФ "Апія" погашення податкових зобов'язань за податковими векселями у кількості 123 на загальну суму 4653496,89 грн., виданих підприємством при імпорті товарів на митну територію України органам митного контролю за період вересень -жовтень 2007 року. Постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-42497/09/2070 від 26.04.2010 року, залишеною в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2010 року позов ПФ "Апія" залишено без задоволення. При прийнятті вказаного рішення судом встановлено факт непогашення податкових векселів з податку на додану вартість, виданих ПФ "Апія" при імпорті товарів на митну територію України за період вересень-жовтень 2007 року, тобто, є рішення суду, яке вступило у законну силу з того самого спору. Крім того, представник відповідача зазначив, що оскаржувані дії СДПІ вчинені відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Третя особа, ПФ "Апія", про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів була надіслана відповідачу за адресою, внесеною ЄДРЮОФОП, які повернуті до суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що 03.11.2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк") та Приватною фірмою "Апія" укладений Генеральний договір №А-7/05 про аваль векселів- а.с.9-12

На підставі Генерального договору, Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у період з вересня по жовтень 2007 року авальовані 123 податкових векселів на загальну суму 4653496,89 грн., що були видані ПФ "Апія" при імпорті товарів на митну територію України на користь Державної податкової інспекції (а.с.35-99).

З матеріалів справи встановлено, що ПФ "Апія" в деклараціях з податку на додану вартість вересень-жовтень 2007 р. суми податкових векселів, в звітному місяці в якому відбулася їх поставка органу митного контролю, і по яких не було прийнято рішення про дострокове погашення, відображала в рядку 19.2 (збільшення податкових зобов'язань). До декларацій оформлені додатки з переліком погашених таким чином податкових векселів. В деклараціях за наступний звітний період вказані суми відображались як податковий кредит-а.с.29-34.

Із долучених до матеріалів справи ухвал Вищого адміністративного суду від 27.02.2013 року та від 27.02.2013 року (а.с.219-222) встановлено, що з позивача стягнуто кошти у розмірі 898023,21 грн. (по 24 податковим векселям за вересень 2007 року) та 3755473,68 грн. (по 99 векселям за жовтень 2007 року), -дії, щодо невизнання яких погашеними, є предметом розгляду цієї справи.

Згідно з ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дослідивши зміст означених рішень, суд зауважує, що ними також встановлено факт направлення на адресу позивача вимог про оплату векселів, які залишилися непогашеними, а отже вказана обставина в силу приписів ч.1 ст.72 КАС України не доказується.

Суд зазначає, що строки звернення до суду та наслідки їх недотримання врегульовані ст. ст.99-102 КАС України. Так, ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частина 3 вищезазначеної статті передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу долучених до матеріалів справи документів, суд приходить до висновку, що позивач був обізнаний про його порушене право щонайменше на момент прийняття рішень про стягнення коштів 29.06.2011 року та 28.03.2011 року відповідно, проте звернувся до суду з відповідною заявою лише у жовтні 2013 року -а.с.2, тобто поза межами строків, визначених ст..99 КАС України

Відповідно до частини третьої статті 162 КАС України, якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Проаналізувавши приписи вищенаведених норм права, приймаючи до уваги, що будь-яких документально підтверджених обставин існування поважних причин пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом позивачем не надано, судом не встановлено відповідних підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що про порушення своїх прав та інтересів позивачу було відомо з 2011 року, суд дійшов висновку, що позовна заява Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо: позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Судовий збір, сплачений позивачкою згідно квитанції № 1158792 від 26.09.2013, підлягає поверненню в порядку, визначеному ст.7 Закону України "Про судовий збір",

Керуючись ст..ст.155,160-163,185-186 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів третя особа Приватна фірма "Апія" про визнання дій протиправними залишити без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999628, р/р 31217206784011, код банку 851011) на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" (м. київ, вул.. Дегтярівська,27Т, індекс 04119, код ЄДРПОУ 19017842) судовий збір у розмірі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 1158792 від 26.09.2013 року

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі ухвала виготовлена 26.03.2014 року

Суддя Зоркіна Ю.В.