Постанова № 37864644, 19.03.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року 810/1577/14

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючої Василенко Г.Ю., суддів: Виноградової О.І., Лиски І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України про визнання незаконним звільнення та поновлення на публічній службі,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до державної реєстраційної служби України, в якому просить поновити його на посаді начальника реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області з 31.01.2014 року та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 січня 2014 року ним була написана заява про звільнення із займаної посади з 25 січня 2014 року за угодою сторін. В зазначений день позивача не звільнили і він продовжував виконувати роботу. З 03 по 12 лютого ОСОБА_1 перебував на лікуванні, а після виходу на роботу 13 лютого 2014 року його ознайомили з наказом про звільнення 31 січня 2014 року із займаної посади, що відбулося начебто за його ініціативою. Звільнення вважає незаконним, з огляду на те, що в зазначений час він звільнений не був, а отже між позивачем та працедавцем була відсутня згода про дату звільнення, що грубо порушує ст. 36 Кодексу законів про працю.

Позивач в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на позов не надав, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що наказом Державної реєстраційної служби України від 24 грудня 2012р. № 689/к позивача було призначено на посаду начальника реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області. В той же день ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця та йому присвоєно 13 ранг державного службовця.

Порядок проходження державної служби та її припинення регулюється спеціальним законом - Законом України «Про державну службу».

За змістом частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу", підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, які наведені в цьому Законі.

Відповідно до ст. 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Так, згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що позивач 15 січня 2014 року написав заяву на ім'я голови Державної реєстраційної служби України про звільнення із займаної посади за угодою сторін з 25 січня 2014 року.

Наказом голови Державної реєстраційної служби України № 65/к від 31 січня 2014 року, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП, ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади.

Як вбачається із тексту наказу, підставою для звільнення була заява ОСОБА_1, подання начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області Ботезата О.П. від 15.01.2014 року № 3.2-1/44, погодження голови Київської обласної державної адміністрації від 24.01.2014 року № 11-14/10423. Отже, судом встановлено, що всі дії, які передували винесенню наказу були вчинені вчасно, тобто до 25 січня 2014 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Слід зауважити, що припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, з наступними змінами, передбачено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Отже, визначення дати звільнення за згодою сторін є обов'язковою умовою такого звільнення.

Як встановлювалось вище, позивач у своїй заяві просив звільнити його саме з 25 січня 2014 року, проте наказ про звільнення було прийнято лише 31 січня 2014 року, що розцінюється судом не інакше, як доказ неузгодженості між роботодавцем та працівником істотних умов припинення договору - дати припинення трудового договору.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши письмові докази та виходячи з вказаних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, суд дійшов висновку, що сторонами спору не було досягнуто згоди щодо припинення трудового договору та не узгоджено дату звільнення в день подання позивачем відповідної заяви. Відсутність узгодження дати звільнення позбавляло права відповідача на звільнення позивача 31 січня 2014 року в порядку п.1 ст.36 КЗпП України, а отже суд приходить до висновку, що позивач був незаконно звільнений, а тому підлягає поновленню на займаній посаді.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Згідно постанови КМУ "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" за №100 від 08 лютого 1995 року, а саме абзацу 3 п.2 - середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до наданої позивачем довідки про доходи, що була видана заступником начальника Головного управління юстиції у Київській області та в.о. начальника управління фінансово-господарської діяльності, бухгалтерського обліку та звітності, середньомісячна заробітна плата позивача склала 1490,56 грн. ((1925,00+1056,12)/2). Вимушений прогул позивача становить 31 робочий день. За останні два місяці, позивач відпрацював 42 робочих дня. Отже, на користь позивача слід стягнути 2200,38 грн. ((1925+1056,12)/42=70,98; 70,98*31=2200,38).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області з 31 січня 2014 року.

3. Стягнути з Державної реєстраційної служби України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 2200 (дві тисячі двісті) грн. 38 коп.

4. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуюча Василенко Г.Ю.

Судді Виноградова О.І.

Лиска І.Г.