Постанова № 37864618, 03.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 р. Справа № 804/2260/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача Трофімова С.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промліфт» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промліфт» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2014 року №0000232204.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, вважає, що пода ткове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки, суперечить діючому пода тковому законодавству та підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Працівниками Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Промліфт» за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт №48/22.11-06/37861875 від 27.12.2013 року.

Згідно висновків акту перевірки позивачем допущено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з ПДВ у жовтні 2013 року, на суму 10 834 грн.

Не погодившись із результатами перевірки, позивач звернувся до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції із запереченнями вих.№08 від 10.01.2014 року, проте рішенням від 24.01.2014 року №1270/10/22-04-06 встановлено, що висновки перевірки є правомірними.

27.01.2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000232204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13 542,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що згідно реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року позивачем до складу податкового кредиту було включено податкову накладну №195 від 30.09.2013 року, отриману від ТДВ «Одесліфт», на загальну суму 65 005,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10 834,17 грн.

Представником позивача надано пояснення, що після отримання вищезазначеної податкової накладної ТОВ «Промліфт» було виявлено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних вона не зареєстрована.

15.11.2013 року позивач по електронній пошті подав до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року з додатком 8 «Заява про відмову надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)». Крім того листом №1303 від 15.11.2013 року відповідачу були надані копії податкової накладної №195 від 30.09.2013 року та акту виконаних робіт на капітальний ремонт житлового будинку по просп.Аношкіна, 117 (ліфт -1, 3 під'їзд) в м.Дніпродзержинську за вересень 2013 року №2014/д на загальну суму 65005,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10834,17 грн., що підтверджують факт придбання такої послуги.

З огляду на вищезазначене до складу податкового кредиту за вересень 2013 року податкова накладна №195 від 30.09.2013 року не включалась, так як була отримана по пошті 31.10.2013 року, що підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «Промліфт».

Суд не погоджується з позицією відповідача про те, що ТОВ «Промліфт» мало право включити незареєстровану податкову накладну від 30.09.2013 року №195 у звітному періоді вересень 2013 року, а не у жовтні 2013 року.

Абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України закріплено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна повинна бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність такої реєстрації позбавляє покупця права на податковий кредит, однак не скасовує податкового обов'язку платника податку на включення сум ПДВ до складу податкових зобов'язань.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Враховуючи наведені положення Податкового кодексу України, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної №195 від 30.09.2013 року, яка отримана від контрагента ТДВ «Одесліфт» у звітному періоді 31 жовтня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди як безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно задекларовано у жовтні 2013 року податковий кредит по податковій накладній, виписаній у вересні 2013 року та отриманій у жовтні 2013 року.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 182,7 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промліфт» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.01.2014 року №0000232204.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промліфт» судові витрати у розмірі 182,7 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 березня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко