Рішення № 37862679, 13.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2014 р. Справа № 911/542/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Першого заступника прокурора м.Біла Церква в інтересах держави в особі Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, м.Біла Церква

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 6228,30 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін:

від позивача: Нестеренко М.В.

від відповідача: не з'явився

від прокуратури: Пінкас Т.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Першого заступника прокурора м.Біла Церква в інтересах держави в особі Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6228,30 грн.

Провадження у справі № 911/542/14 порушено відповідно до ухвали суду від 21.02.2014 року та призначено справу до розгляду на 13.03.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 13.03.2014 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, дослідивши надані докази, суд встановив.

Як вбачається з позовних матеріалів, за наслідками вивчення матеріалів щодо наявної заборгованості зі сплати орендної плати за користування комунальним майном, які надійшли до прокуратури м. Біла Церква з управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради встановлено, що 27.10.2012 року між Відділом комунальної власності на концесії Білоцерківської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 121 площею 23,90 кв.м, яке розташоване на першому поверсі будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_2, буд. 94 (далі - Договір).

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оренда є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тобто, орендар зобов'язаний вносити орендодавцеві платіж за користування майном. Розмір, форма, і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно п. 3.1 розділу 3 вказаного вище договору оренди, розмір орендної плати визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» і становить 907,48 грн. (в т. ч. ПДВ) за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше останнього числа місяця, за який вона вноситься.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції на поточний місяць.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Однак, відповідач в порушення своїх зобов'язань за Договором, своєчасно та в повному обсязі орендні платежі не сплачував, внаслідок чого утворився борг з орендної плати в сумі 5565,41 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Відповідні обставини підтверджуються наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідачем не заперечені та не спростовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з нормою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено зобов'язання відповідача сплатити заборгованість по орендній платі в сумі 5565,41 грн.

Крім того, за прострочення виконання зобов'язання зі сплати орендних платежів, позивач просить стягнути з відповідача відповідач 662,89 грн. пені.

Відповідно до пункту 8.2 розділу 8 Договору, за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 0,041% від суми недоплати за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. У разі зміни облікової ставки НБУ, відповідно змінюється розмір пені.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем в розрахунку пені враховано вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та нараховано пеню у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України та фактичних обставин справи. Таким чином, вимога про стягнення пені правомірна і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Сплата судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чуйкова, 2, код 23570409) 5565,41 грн. заборгованість з орендної плати та 662,89 грн. пені.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету 1827 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.