Рішення № 37862675, 20.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р. Справа № 911/314/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр Сервіс», м.Вишневе

до Публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита», смт.Калита

про стягнення 76972,99 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Ярощук П.А.

Від відповідача: Куприянський Б.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр Сервіс» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» (далі - відповідач) про стягнення 76972,99 грн.

Провадження у справі №911/314/14 порушено відповідно до ухвали суду від 05.02.2014 року та призначено справу до розгляду на 20.02.2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2014 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 04.03.2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.03.2014 року подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладався до 18.03.2014 року.

В судовому засіданні 18.03.2014 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 20.03.2014 року.

В судовому засіданні 20.03.2014 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено наступне.

Як зазначив позивач, протягом 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроцентр Сервіс» та Публічним акціонерним товариством «Агрокомбінат «Калита» були досягнуті усні домовленості та існували взаємовідносини з купівлі-продажу продукції (обладнання та інші товари для тваринництва) з відображенням асортименту і вартості продукції в накладних.

Факт поставки продукції позивачем та прийняття його відповідачем підтверджується видатковими накладними: № 0000415 від 09.04.2013 року; № 0000550 від 16.05.2013 року; № 0000676 від 12.06.2013 року; № 0000732 від 26.06.2013 року; № 0000733 від 26.06.2013 року; № 0000824 від 16.07.2013 року; № 0000825 від 16.07.2013 року, які підписані повноважними представниками сторін (що підтверджується також довіреностями про право підпису отримання ТМЦ представників відповідача), оригінали оглянуті судом, копії залучені до матеріалів справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем відповідачу продукції на загальну суму 79240,91 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Однак, відповідач отриману продукцію оплатив лише частково на суму 2267,92 грн., таким чином не оплачено залишилась продукція на суму 76972,99 грн.

Оскільки, строк оплати товару сторонами не був чітко погоджений, позивач звертався до відповідача в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України з вимогою від 15.01.2014 року про оплату отриманої продукції, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач, заперечуючи проти позову, факт отримання продукції на наведену в позові суму, не заперечував та не спростував. В обґрунтування своїх заперечень посилався на ненастання строку оплати отриманої продукції. Зокрема, зазначив, що строк оплати продукції визначено Договором купівлі-продажу № КП0411 від 04.01.2011 року після виставлення рахунків-фактур на оплату, чого позивачем не дотримано.

Однак, дослідивши викладені у відзиві заперечення та матеріали справи, судом встановлено, що накладні, на підставі яких заявлено позов, не містять посилання на відповідний Договір купівлі-продажу. Позивач надав пояснення, що відповідний Договір закінчився і спірні поставки відбувались в позадоговірному порядку.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивіцльного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, враховуючи, що сторони вчинили зустрічні юридично значимі дії по передачі товару та його прийняттю, між ним виникли відносини щодо купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» (07420, Київська обл., Броварський р-н, смт. Калита, вул. Червоноармійська, 14, код 00857290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехцентр сервіс» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Залізнична, 3б, код 36302893) 76972,99 грн. основного боргу, 1827,00 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.

дата підписання 26.03.2014 р.