Ухвала суду № 37861745, 05.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 р.Справа № 820/12665/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання - Кудіній Я.Г.

за участі представників:

позивача - Лукашиної І.А.

відповідача - Лисенка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2014р. по справі № 820/12665/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рексон"

до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

09.12.2013 року ТОВ "Рексон" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 27.11.2013 року № 0009001501.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, ТОВ "Рексон" подано до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області декларацію з ПДВ за вересень 2013 року, в якій у рядку 24 задекларовано суму залишку від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 337772 грн.

Фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Рексон" з питань достовірності визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації за вересень 2013 року.

За результатами перевірки складений акт № 1087/20-33-15-02-08/36647070 від 12.11.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено задекларовану у податковій декларації за вересень 2013 року суму залишку від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 110775 грн.

На підставі вказаного акту Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 року №0009001501, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 110775 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених податковим законодавством, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Починаючи з 01.09.2013 року з огляду на внесені зміни до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

Отже, платник податку зобов'язаний включити до складу податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг суми ПДВ у разі настання першої із подій, передбачених цим Кодексом, при цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу (з 01.09.2013 року у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу).

Спірні правовідносини щодо визначення бази оподаткування по операціям з надання позивачем ТОВ «Блейз Інвест» послуг по оренді нежитлових приміщень, із врахуванням звичайних цін, у період з липня 2011 року по вересень 2013 року підпадають під дію як Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так і Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Відповідно до п.п.1.20.5, п.п.1.20.6 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Відповідно до п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств " обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

У свою чергу, п.п.14.1.71 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін;

Відповідно до п. 39.1 ст.39 ПК України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Згідно з п.39.3 ст.39 Кодексу у разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Таким чином, у разі якщо податковим органом не доведено факт того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, і дане не встановлено законами, вважається, що визначена за домовленість між сторонами ціна договору відповідає рівню звичайних цін.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладений висновок податкового органу про те, що досліджений у ході проведення перевірки рівень звичайних цін на середню орендну ставку на аналогічні нежитлові приміщення за ІІ півріччя 2011 року, за 2012 рік, за 9 місяців 2013 року вказує на те, що позивачем занижено визначений між позивачем та ТОВ «Блейз Інвест» розмір орендної плати за користування об'єктом оренди.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Блейз Інвест» укладено договір оренди № 27 від 24.12.2010 року, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування об'єкт оренди, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху №20, 21, 23-:28 літ. «А-2», загальною площею 79, 6 кв.м; нежитлова будівля, літ. «Ж-1», загальною площею 603, 6 кв.м; нежитлова будівля, літ. «К-1», загальною площею 534, 9 кв.м; нежитлова будівля, літ. «И-1», загальною площею 466, 4 кв.м; нежитлова будівля, літ. «Д-1», загальною площею 291, 6 кв.м; нежитлова будівля, літ. «Е-2», загальною площею 411, 8 кв.м; нежитлова будівля, літ. «В-1», загальною площею 710, 6 кв.м; нежитлова будівля, літ. «З-2», загальною площею 792,1 кв.м; нежитлові приміщення 1-го поверху №5, 5а, 2-го поверху№№6-:15, літ. «Б-2», загальною площею 228, 1 кв.м; нежитлові приміщення підвалу №І-ХУІ, 2 поверху №64, 65, 66, 71 літ. «А-2», загальною площею 274, 2 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Харків, пр-т. Ілліча, 118-А.

Умовами договору визначено, що розмір орендної плати за користування об'єктом оренди визначається за згодою сторін на час підписання договору у вигляді фіксованої суми у розмірі, за оренду об'єкта, 35177,33 грн. в місяць, ПДВ 20% -7035, 47 грн., а саме: нежитлові приміщення 1- го поверху №20, 21, 23-:28 літ. «А-2», загальною площею 79, 6 кв.м, за 1 кв.м. - 16 грн.; нежитлова будівля, літ. «Ж-1», загальною площею 603, 6 кв.м., за 1 кв.м. - 12,0 грн.; нежитлова будівля, літ. «К-1», загальною площею 534, 9 кв.м., за 1 кв.м.- 8 грн.; нежитлова будівля, літ. «И-1», загальною площею 466, 4 кв.м., за 1 кв.м. - 8 грн.; нежитлова будівля, літ. «Д-1», загальною площею 291, 6 кв.м., за 1 кв.м.- 8 грн.; нежитлова будівля, літ. «Е-2», загальною площею 411, 8 кв.м., за 1 кв.м. - 8 грн.; нежитлова будівля, літ. «В-1», загальною площею 710, 6 кв.м., за 1 кв.м.-8 грн.; нежитлова будівля, літ. «З-2», загальною площею 792,1 кв.м., за 1 кв.м.-8 грн.; нежитлові приміщення 1 - го поверху №5, 5а, 2-го поверху№№6-:15, літ. «Б-2», загальною площею 228, 1 кв.м.. за 1 кв.м.-16 грн.; нежитлові приміщення підвалу №І-ХУІ, 2 поверху №64, 65, 66, 71 літ. «А-2», загальною площею 274, 2 кв.м.. за 1 кв.м.-16 грн.

Слід вказати, що у ході судового розгляду справи податковим органом не надано доказів того, що визначений між позивачем та ТОВ «Блейз Інвест» розмір орендної плати за договором оренди № 27 від 24.12.2010 року не відповідає рівню звичайних цін.

Також, не можуть бути прийняті посилання податкового органу на лист суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Альянс» від 11.11.2013 року, що наданий як відповідь на запит відповідача, як на підставу застосування до позивача рівня звичайних цін.

Оскільки, висновок ТОВ «Альянс» щодо рівня середньої орендної ставки є формальним.

З метою вивчення конкретної ситуації ТОВ «Альянс» не здійснено візуального огляду приміщень позивача, їх фізичного стану, технічного оснащення, місця розташування, відповідь ТОВ «Альянс» можна вважати лише інформаційною довідкою відносно середньої орендної ставки на нежитлові приміщення у Жовтневому районі м. Харкова, а не дослідження відповідачем рівня звичайних цін на ринку надання послуг з оренди на аналогічні нежитлові приміщення.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем того, що визначений між ТОВ "Рексон" та ТОВ «Блейз Інвест» розмір орендної плати за договором не відповідає рівню звичайних цін.

Отже, визначена за домовленістю сторін ціна договору відповідає рівню звичайних цін.

Крім того, у підтвердження того, що визначений між позивачем та ТОВ «Блейз Інвест» розмір орендної плати за договором оренди № 27 від 24.12.2010 року відповідає рівню звичайних цін, свідчить висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки - нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Ілліча, буд. 118-А, власником якого є ТОВ «Рексон», наданого суб'єктом оціночної діяльності №9068/09 від 05.11.2009 року КП «Харківське міське Бюро Технічної Інвентаризації».

Зміст зазначеного висновку свідчить, що останній наданий про вартість об'єкта незалежної оцінки - нерухомого майна, метою проведення незалежної оцінки є визначення відновної вартості для цілей оренди, вид вартості - ринкова.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції, що оскільки на момент укладання договору оренди № 27 від 24.12.2010 року між ТОВ «Блейз Інвест» та ТОВ "Рексон"

позивачем при визначенні розміру орендної плати на житлові приміщення враховано ринкову вартість оренди на аналогічні нежитлові приміщення, та з такою ціною (розміром орендної плати) погодилось ТОВ «Блейз Інвест», у зв'язку із чим розмір орендної плати на об'єкт оренди за вказаним договором відповідає рівню справедливої ринкової ціни, та відповідно рівню звичайної ціни.

Отже, у ході судового розгляду не знайшли підтвердження висновки податкового органу щодо завищення позивачем задекларованої у податковій декларації за вересень 2013 року суму залишку від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 110775 грн.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 27.11.2013 року № 0009001501 таким, що прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2014р. по справі № 820/12665/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 11.03.2014 р.