Ухвала суду № 37861694, 05.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 р.Справа № 818/8590/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання - Кудіній Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 818/8590/13-а

за позовом Державного підприємства "Середино-Будське лісове господарство"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

11.11.2013 року Державне підприємство "Середино-Будське лісове господарство" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 29 жовтня 2013 року № 0000612203, № 0000622203, № 0000632203.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 19.12.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених податковим законодавством України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із контрагентами.

Шосткинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В силу положень ч. 1 ст. 41 КАС України з огляду на неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства «Середино-Будський лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 425-18-17-22-0309/00992970 від 11.10.2013 р., яким встановлено порушення позивачем п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1, п.44.5 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податку на прибуток підприємства у сумі 265148 грн.; п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.4, п. 198.6, ст.198, п.199.1, п.199.3, п.199.4 ст. 199 з урахуванням п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 46878 грн., завищено залишок від'ємного значення на суму 35181 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2013 року №0000612203, яким збільшено суму зобов'язання позивачу з податку на прибуток в сумі 309263 грн., у тому числі основного платежу 250968 грн. та штрафних санкцій 58295 грн.; № 0000622203, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 35181 грн.; № 0000632203, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 58597 грн., у тому числі основного платежу 46878 грн., штрафних санкцій 11719 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених податковим законодавством України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із контрагентами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 84 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містяться також у розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, достатніми підставами для включення платником податку до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України визначають випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з нормами п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР, платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці , у тому числі витрати на придбання електричної енергії ( включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7 цієї статті.

Водночас у п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України №334/94-ВР, зазначено, що будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належить до складу валових витрат.

Отже, операції по формуванню податкового кредиту з ПДВ та валових витрат мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку та валових витрат платника податків.

У даному випадку висновки податкового органу щодо порушення позивачем формування податкових зобов'язань у перевіряємому періоді ґрунтуються на твердженні про безтоварність господарських операцій.

Судовим розглядом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ТОВ «Ютол», ПП «Фірма «Вектор», ТОВ «Стилобат Деволепмент», ПП «Імпульс Транс», ПП «Бікомп», ТОВ «Трейн Укрейн» та ТОВ «Рейл Карго Транс».

Так, у підтвердження реальності операцій з постачання товару Державного підприємства «Середино-Будське лісове господарство» із ПП "Фірма "Вектор" та ТОВ "Ютол" надано накладні на придбання проволоки катанки.

Також, вказаний товар був оприбуткований та списаний згідно з бухгалтерськими проводками.

При проведенні перевірки та у судовому засіданні встановлено, що придбані товарно-матеріальні цінності використані підприємством у власній господарської діяльності, а саме для пакування деревини при її перевезенні.

Крім того, у підтвердження перевезення проволоки катанки від постачальників до складу ДП "Середино-Будський лісгосп" позивачем надані відповідні товарно-транспортні накладні.

Встановлено, що 29.12.2011 року між позивачем клієнт, та ТОВ "Рейл Карго Транс" - експедитор, укладено договір № 9200937, за умовами якого експедитор на підставі заявок клієнта, за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладення договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а клієнт сплачує й приймає надані експедитором послуги на умовах даного договору.

На аналогічних умовах укладений договір № 02-04-06 від 02.04.2012 року з ТОВ «Трейн Укрейн».

Договори були укладені з метою задоволення господарських потреб підприємства в залізничному рухому складі для перевезення лісопродукції до кінцевих споживачів (покупців лісодеревини).

У виконання вказаних договорів до матеріалів справи надано акти виконаних робіт, податкові накладні, звіти експедитора про обсяг перевезень.

Слід вказати, що в актах виконаних робіт та доданих до них реєстрів вагонів, накладних, звітів експедитора зазначені конкретні послуги, що надавалися позивачу, в тому числі вказані конкретні номери вагонів та дати їх надання для перевезення лісо продукції.

Стосовно укладеного позивачем договору з Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" про перевезення вантажів залізницею, колегія суддів вказує, що зазначений договір не спростовує реальності виконання договорів з ТОВ "Рейл Карго Транс" та ТОВ «Трейн Укрейн», оскільки предметом договорів з останніми є надання послуг з організації перевезень вантажів (підшук та подача відповідного залізничного рухомого складу), в той час як предметом договору з ДТГО "Південно-Західна залізниця" є безпосередньо перевезення вантажів залізницею.

Також судовим розглядом встановлено, що ДП «Середино-Будське лісове господарство» придбало у ТОВ "Стилобат Девелопмент" та ПП "Імпульс Транс" щебінь, який за наказом №9 від 16.01.2012р. Державного агентства лісових ресурсів України безкоштовно переданий Дніпровсько-Тетерівському державному лісомисливському господарству Київського обласного управління лісового та мисливського господарства у зв'язку з виробничою необхідністю.

Також наказом №375 від 31.10.2012 року Державного агентства лісових ресурсів України зобов'язало ДП «Середино-Будське лісове господарство» передати безкоштовно цвяхи будівельні та сітку-рабицю, які раніше були придбані позивачем у ПП "Бікомп", ДП «Конотопське лісове господарство» у зв'язку з виробничою необхідністю.

Вказані операції, за висновками податкового органу, не використовувались платником податку у господарській діяльності, а тому безпідставно віднесені до податкового кредиту ПДВ з вказаних операцій.

Однак, такий висновок суперечить вимогам ст. 198 Податкового кодексу України, згідно яких право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Подальші дії позивача по безоплатній передачі придбаних товарів іншим лісгоспам є цілком правомірними, оскільки вчинені у відповідності до статутних документів та на підставі наказів розпорядника коштів - Державного агентства лісових ресурсів України.

Господарська операція з передачі даних товарів до інших лісгоспів виконана у відповідності до податкового законодавства: нараховано податкове зобов'язання, виписані податкові накладні та включено до податкової декларації з податку на додану вартість.

Отже, висновок податкового органу про безпідставне віднесення ДП «Середино-Будське лісове господарство» до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при виконанні вказаних операцій, є не обґрунтованим.

Крім того, податковим органом висновки щодо неправомірного формування позивачем сум податкового кредиту обґрунтовані відсутністю оригіналів податкових накладних по взаємовідносинах з ПП "Ексім В", ДП "Сумський експертно-технічний центр Держпромнагляду України", ДП "Новгород-Сіверська лісова науково-дослідна станція", ФОП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ТОВ "Ліс-Інформ", ПП "Мій комп'ютер", КП "Редакція газети "Сумщина", ДТГО "Південно-західна Залізниця", ТОВ "Сумитекстильторг", Державне спеціалізоване лісозахисне підприємство "Харківлісозахист", ТОВ "Ютол".

Однак, у ході судового засідання такі накладні надані, належним чином завірені та є належним доказом реальності господарських операцій, у зв'язку з чим висновки відповідача про завищення суми податкового кредиту за вказаними підставами є необґрунтованими.

Також, податковим органом наголошувалось на безтоварності договорів підряду, що укладені між ДП «Середино-Будське лісове господарство» та ФОП ОСОБА_5 для виконання робіт по перевезенню лісодеревини, що на думку відповідача підтверджується поясненням ОСОБА_5

Судовим розглядом встановлено, що 01.05.2010 р. між Державним підприємством «Середино-Будське лісове господарство» та ФОП ОСОБА_5 укладено договір №Б/11 про надання послуг з перевезення лісопродукції.

За змістом п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При проведенні перевірки податковим органом встановлено наявність у ДП «Середино-Будське лісове господарство» по операціям з надання послуг з перевезення лісопродукції всіх первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Посилання перевіряючих на відсутність у ФОП ОСОБА_5 транспортних засобів необхідних для надання відповідних послуг не відповідає змісту акту перевірки, зокрема на сторінці 11 акту ОСОБА_5 вказує, що саме на автомобілі УРАЛ здійснював перевезення вантажів з верхнього складу підприємства на нижні склади на залізничній станції «Зерново» та «Победа».

Відповідно до довідки Державної автомобільної інспекції на ОСОБА_5 саме у 2010 році складено адміністративний протокол під час керування ним автомобілем УРАЛ д.н. НОМЕР_1 по факту не вчасного проходження технічного огляду автомобіля. При цьому відсутні посилання про неправомірне використання ОСОБА_5 вказаного транспортного засобу.

Судовим розглядом не встановленого факту реєстрації ФОП ОСОБА_5 не з метою здійснення господарської діяльності, податковим органом не надано доказів такого твердження.

Отже, пояснення ФОП ОСОБА_5 не обґрунтовують висновків перевіряючих щодо фактичної відсутності операції з поставки товарів у даному випадку, а також укладенні правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Таким чином, реальність виконання господарських операцій Державним підприємством «Середино-Будське лісове господарство» з контрагентами підтверджена у судовому засіданні.

Крім того, слід вказати, що придбані у контрагентів товари та послуги придбавалися з метою використання в подальшій господарській діяльності та були у ній використані.

Отже, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених податковим законодавством, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за їх наслідком, в даному випадку, не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить обґрунтувань посиланням податкового органу, викладеним у апеляційній скарзі, про відсутність права позивача на формування податкового кредиту та інших податкових зобов'язань.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість та податку на прибуток від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 29 жовтня 2013 року № 0000612203, № 0000622203, № 0000632203 такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 818/8590/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 11.03.2014 р.