Постанова № 37861096, 17.03.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа № 809/527/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кишинського М.І.

за участю секретаря судового засідання: Мельник О.Я.

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області

до відповідача: Відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції

про визнання неправомірними дій, і скасування постанови ВП №41653044 від 22.01.2014 р. та зобов’язання вчинити ді,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області звернулось в суд з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції про визнання неправомірними дій, і скасування постанови ВП №41653044 від 22.01.2014 р. та зобов’язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовуються положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", згідно якого філії також є платниками єдиного внеску. В зв’язку з несплатою, управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області винесено вимогу за № Ю5У від 04.04.2013 року, яка направлена на виконання до відділу ДВС, який зобов’язаний відкрити провадження по виконавчому документі.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без участі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, проте на адресу суду направив письмове заперечення на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Управлінням Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області було отримано постанову відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.01.2014 року ВП №41653044 по виконавчому листу №2а-3834/10/0970 від 29.12.2010 року.

Керуючись п.8 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження". Постановою було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з посиланнями на те, що Закарпатська лісопромислова дільниця державного підприємця "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" не є юридичною особою, а тільки філією Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат".

Відповідно до ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-ХІV (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон 606) цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягає примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та

інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.8 Закону 606 встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягував і божник, при цьому божником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

В ч.1 ст.95 Цивільного кодексу України зазначено, що Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. В той же час, ч.3 ст.95 ЦК України передбачено, що Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно ч.4 ст.64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них. Тобто, філії не є юридичними особами, вона не наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Виходячи з наведених приписів діючого законодавства, виключно особа (фізична та/або юридична можу бути боржником за виконавчим провадженням), а філія (без статусу юридичної особи) стороною у справі бути не може.

Обставини відсутності статуту юридичної особи Закарпатської промислової дільниці ДП "Івано-Франківський військовий лісокомбінат" підтверджується належними доказами (зокрема листом відділу статистики у Перечинському районі від 22 січня 2014 року на підставі якого відділом ДВС і винесено оскаржену постанову), та обставини щодо відсутності статусу юридичної особи за боржником по вимозі УПФУ в Перечинському районі судом не доказується.

Пунктом 8 ч. 1 ст.26 Закону 606 встановлено право державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження за наявності інших передбачених законом обставин, що включають здійснення виконавчого провадження, відсутність у боржника за виконавчим документом (Закарпатської лісопромислової дільниці ДП "Івано-Франківський військовий лісокомбінат") статусу юридичної особи виключає можливість відкриття виконавчого провадження (оскільки це передбачено ст.8 Закону 666), в зв’язку з чим державним виконавцем правомірно винесено постанову від 22 січня 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмова у прийнятті до провадження виконавчого документу).

У відповідності до визначення, наведеного у Науково-практичному коментарі до Кодексу адміністративного судочинства України, дія-активна поведінка органу чи посадової особи, та об’єктом оскарження може бути як одноразова, так триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.

При цьому позивачем не зазначено, які саме дії державного виконавця при винесенні оскарженої постанови є протиправними, тобто, фактично вказується на протиправність його дій щодо прийняття такої взагалі.

Наслідком розв’язання публічно-правового спору у справах про оскарження рішення є визнання його протиправним та скасування (визнання не чинним) повністю або частково або відмова у задоволенні такої вимоги, при цьому вимога про визнання протиправними дій відповідача по складанню такого рішення не буде мати своїм правовим наслідком задоволення позову в частині визнання протиправним рішення, таке право підлягає захисту виключно шляхом пред’явлення позову, щодо визнання та скасування рішення, оскільки саме оскарженою постановою державного виконавця відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу та саме вказаною постановою державного виконавця відділу ДВС породжується обов’язок у сфері публічно-правових відносин (а не діями державного виконавця при її прийнятті), в зв’язку з чим в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Стосовно вимог позову про зобов’язання відділу ДВС відкрити виконавче провадження по вимозі УПФУ в Перечинському районі та виконати її, суд зазначає, що вказана вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування оскарженого рішення відповідача (якою відмовлено у прийнятті виконавчого провадження) та така вимога може бути задоволена у випадку скасування оскарженого рішення як спосіб захисту порушеного права, однак, в зв’язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги про скасування постанови відділу ДВС від 22 січня 2014 року про відмову у відкритті провадження виконавчого документа відсутні підстави для зобов’язання відкрити виконавче провадження.

Виходячи з вищенаведеного, суд, вважає що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення, постанови про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу, що підтверджено дослідженими в межах розгляду справи належними доказами, в зв’язку з чим вимоги позовної заяви щодо її скасування та визнання протипраними дій при її винесенні є необґрунтованими, суперечать вимогам закону, а тому в позові слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова буде складена в повному обсязі 21.03.2014 року.