Ухвала суду № 37860242, 03.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/8405/2012

Провадження № 11/779/52/2014

Категорія ч.2 ст. 286 КК України

Головуючий у 1 інстанції Болюк І. І.

Суддя-доповідач Ткачук Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ткачук Н.В.

суддів: Шкрібляка Ю.Д., Кукурудза Б.І.,

з участю прокурора Грищука В.І.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника засудженого ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника потерпілих ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_7, на вирок Івано-Франківського міського суду від 11 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Цим вироком засуджений: ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Надвірна та житель АДРЕСА_1, освіта вища, не працюючий, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не судимий, громадянин України,-

за ч.2 ст. 286 КК України - на п'ять років і шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Запобіжний захід - взяття під варту залишено без змін.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з часу затримання, а саме з 31.03.2012 року.

Задоволено цивільний позов Обласної клінічної лікарні та постановлено стягнути 1093, 25 гривень матеріальної шкоди за лікування потерпілої ОСОБА_8

Частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 та постановлено стягнути з ОСОБА_2 100 тисяч гривень моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ст. 81 КПК України (1960 року) вирішено питання речових доказів.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області 3342 гривні 12 копійок судових витрат за проведення судових експертиз.

За вироком ОСОБА_2 засуджений за те, що він 30 березня 2012 року приблизно о 22 год. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки Мазда - 626, реєстраційний номер НОМЕР_1, проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості транспортного засобу щоб постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не надав дорогу пішоходам ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в цей час мали перевагу у русі, проходячи по нерегульованому пішохідному переході, що розташований на проїзній ділянці дороги з перехрестям з вулицею А.Сахарова, що в м. Івано-Франківськ позначений дорожньою розміткою "зебра" в напрямку руху його автомобіля, своєчасно не зменшив швидкість руху автомобіля аж до його зупинки тобто порушив п.п. п.2.3. б), 2.9. а), 12.1., 12.3., 18.1. Правил дорожнього руху України, в результаті допустив наїзд на потерпілу ОСОБА_8, якій заподіяв закритий перелом 3-ї плесневої кістки правої стопи із незначним зміщення відламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього струсу тяжкості, викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення та тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, рани, садна та синці в ділянці голови, саден обох нижніх кінцівок, синців правої нижньої кінцівки які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я та потерпілу ОСОБА_9, яка в результаті наїзду отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з забійною раною тім'яної ділянки зліва, крововиливом в м'які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні, крововиливами під м'яку мозкову оболонку та шлуночки головного мозку, переломи кісток склепіння та основи черепа, що ускладнилися набряком та набуханням головного мозку, які мають ознаки: тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і знаходяться прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої.

В апеляційній скарзі представник потерпілого в інтересах потерпілого ОСОБА_4 погоджуючись з правильністю кваліфікації вважає, що покарання ОСОБА_2 обрано судом надто м'яке, що не відповідає вчиненому та особі засудженого. Просить вирок Івано-Франківського міського суду в частині обрання покарання та розміру стягнення моральної шкоди скасувати і в цій частині справу передати на новий судовий розгляд.

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі вважає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим через неправильне вирішення питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, однобічністю та неповнотою досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, матеріалам та фактичним обставинам справи. Просить вирок Івано-Франківського міського суду від 11 грудня 2013 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування.

Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі вказує, що злочин вчинив з необережності, являється єдиним годувальником в сім'ї, частково визнає вину, частково відшкодував збитки, вперше притягається до кримінальної відповідальності. Тому просить вирок суду змінити, пом'якшити йому покарання та відповідно до ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, зменшити строк додаткового покарання та зменшити розмір моральної шкоди ОСОБА_4

До початку апеляційного розгляду справи захисник ОСОБА_3 за погодженням із ОСОБА_2 відкликав свою апеляцію.

Заслухавши доповідь судді Ткачук Н.В., засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію засудженого за викладених в ній обставин, потерпілих та їх представника, які просили задовольнити апеляцію представника потерпілих, прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, вивчивши справу та обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні дій, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_8 легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, та смерть потерпілої ОСОБА_4, правильність кваліфікації цих дій за ч. 2 ст. 286 КК України за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, - є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними у справі, ретельно дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, яким судом першої інстанції надано об'єктивну оцінку.

Колегія суддів із цими висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступних фактичних даних.

Згідно протоколу огляду місця події від 31.03.2011 року (Т.1 а.с.8-19), місцем ДТП являється ділянка проїзної частини дороги по вул. С.Бандери, яка освітлюється за допомогою ліхтарів вуличного освітлення, які кріпляться на електроопорах. Через проїзну частину вул. С.Бандери нанесена дорожня горизонтальна розмітка «зебра» - пішохідний перехід. При огляді, слідів гальмування не виявлено, дорога у вологому стані, рівна, без вибоїн, що підтверджується також, план-схемою до протоколу та фототаблицями. З місця події вилучено частину пластмасової планки та частину пластмасової декоративної накладки передньої панелі, дві частини оправи від окулярів та осколки дрібного скла, уламки пластмаси чорного та світлого кольорів, три змиви речовини бурого кольору, які зовні подібні на кров. (Т.1 а.с.9-19).

Як вбачається з відеозапису з камери спостереження з магазину "Малібу", зафіксовано факт вчиненого ДТП, зокрема відбивання тіла потерпілої від капоту автомобіля, місце наїзду на потерпілих ОСОБА_2, відсутність будь-яких інших транспортних засобів в момент наїзду та достатня оглядовість при наявному на той час освітленні (Т.2 а.с.99, 100).

Відповідно до висновку №171 від 30.03.2012 року, який було складено о 23 год. 20 хв. (Т.1 а.с.43), щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_2 від огляду відмовився, що підтверджується оглянутим відеозаписом з кабінету цілодобової алкогольної експертизи Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру станом на 30.03.2012 року, де зафіксовано факт відмови ОСОБА_2 від проведення його огляду та особисте повідомлення про вживання алкогольних напоїв за 4 години до проведення освідчення (Т.2 а.с.83, 84).

Згідно з актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №171 від 30.03.2012 р. (Т.2 а.с.89), у ОСОБА_2 під час огляду спостерігалась збуджена поведінка, змазаність мови, хитка хода, точні рухи не виконував, наявний запах алкоголю з рота на відстані. Останній повідомив, що близько 4-х год. назад випив 1 літру пива.

Згідно до висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 від 18.05.2012 (Т.З а.с.69-77), смерть останньої, наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23 год. 10 хв., внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з забійною раною тім'яної ділянки зліва, крововиливів в м'які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні, крововиливів під м'яку мозкову оболонку та в шлуночки головного мозку, переломів кісток склепіння та основи черепа, яка ускладнилася набряком та набуханням головного мозку. Характер та розташування тілесних ушкоджень, пошкоджень одягу та взуття, пошкоджень автомобіля свідчить про те, що первинний удар виступаючими частинами автомобіля, який рухався, був нанесений в задню - ліву поверхню нижніх кінцівок, коли ОСОБА_9 знаходилась у вертикальному або близькому до нього положенні, з наступним закиданням тіла на капот, ударом головою до лобового скла, відкиданням і ударом до дорожнього покриття.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_8 легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження та смерть потерпілої ОСОБА_9, судом першої інстанції у вироку наведені й інші докази, які в їх сукупності отримані відповідно до вимог КПК України 1960 року.

Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та неупереджено розглянув справу.

З огляду на викладене, колегія судді дійшла висновку про те, що вирок у справі ухвалювався судом першої інстанції на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів - їх достатності та взаємозв'язку.

Отже, підстави для скасування вироку та направлення справи прокурору для проведення додаткового розслідування, про що йшлося в апеляції захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 - відсутні.

При призначенні покарання засудженому суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу та інші обставини, передбачені ст. 65 КК України та обрав йому відповідне покарання передбачене відповідними статтями.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин. Особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно з вироку судом дотримані дані вимоги закону.

При призначенні покарання суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та посередньо за місцем праці, вину визнав частково, що має на утриманні неповнолітню дочку, частково відшкодував заподіяну шкоду, думку потерпілих, а також те,що злочин вчинено у нетверезому стані, тому ОСОБА_2 обрано реальне покарання передбачене санкцією ст.286 ч.2 КК України.

Колегія суддів вважає призначене засудженому ОСОБА_2 покарання відповідає скоєному та особі засудженої.

Тому твердження ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції, призначив йому надто суворе покарання є необґрунтованим.

Не заслуговує на увагу і твердження представника потерпілих ОСОБА_7 в апеляції про те, що судом обрано засудженому надто м'яке покарання та те, що судом цивільний позов задоволено частково. Так як судом у вироку належним чином мотивовано ці обставини.

Таким чином апеляційних підстав для зміни чи скасування вироку, про що йдеться в апеляціях, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляції засудженого ОСОБА_2 та представника потерпілого залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 11 грудня 2013 року щодо ОСОБА_2, - без змін.

Головуючий Н.В. Ткачук Судді: Ю.Д. Шкрібляк

Б.І. Кукурудз

Згідно з оригіналом

Суддя Н.В. Ткачук