Ухвала суду № 37860015, 26.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 255/6787/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1077/2014

21022014

Головуючий в 1 інстанції: Цукуров В.П.

Категорія 27 Доповідач Хейло Я.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2014 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої: Постолової В.Г.

суддів: Хейло Я.В., Корчистої О.І

при секретарі: Попченко В.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором мотивуючи свої вимоги тим, що 25.04.2008 року Банк надав ОСОБА_2 споживчий кредит у розмірі 110000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,49 % річних терміном до 26.04.2038 року. З метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 по кредитному договору, 25.04.2008 року було укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_1 несе солідарну відповідальність за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 її зобов'язань перед позивачем за кредитним договором. 27.06.2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі - продажу кредитного портфелю. ПАТ «ОТП Банк» передав, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-100/2686/2008 від 25 квітня 2008 року. В порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 оплату по кредиту належним чином не здійснювала внаслідок чого станом на 03.10.2012 року виникла заборгованість у розмірі 121144,93 доларів США, та пеня в розмірі 80982,28 гривень, з яких : основний борг за кредитом - 108973,77 доларів США; відсотки за користування кредитом - 12171,16 доларів США, нарахована пеня - 80982,28 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку, а також відшкодувати понесені по справі судові витрати.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 листопада 2013 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором 121144 доларів США 93 центи, пеню по кредитному договору у сумі 80982, 28 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обґрунтованість цього судового рішення, ставить питання про його скасування та направлення справи на новий розгляд, оскільки вважає,що справу розглянуто з порушенням вимог чинного процесуального законодавства , а саме ст. 74 ЦПК України. Про час та дату розгляду цивільної справи належним чином він не повідомлявся, наявні в матеріалах справи телефонограми не отримував, а тому не мав можливості отримати юридичну допомогу.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином та суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Апеляційний суд, заслухав доповідача, вивчив матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

При розгляді справи судом встановлено, що 25.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-100/2686/2008, за яким ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у розмірі 110000,00 доларів США. (а.с. 6-17).

27.06.2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі - продажу кредитного портфелю. ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-100/2686/2008 від 25 квітня 2008 року (а.с. 28-35).

25.04.2008 року було укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_1 несе солідарну відповідальність за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 її зобов'язань перед позивачем за кредитним договором (22-23).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № ML-100/2686/2008 від 25.04.2008 року станом на 03.10.2012 року виникла заборгованість у розмірі 121144,93 доларів США, та пеня в розмірі 80982,28 гривень, з яких : основний борг за кредитом - 108973,77 доларів США; відсотки за користування кредитом - 12171,16 доларів США, нарахована пеня - 80982,28 гривень (а.с.76).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами по справі було укладено кредитний договір, згідно якого позивач виконав всі умови договору, а відповідачами до теперішнього часу заборгованість за кредитним договором не погашена.

Висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Так, відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 повідомлявся про час та місце судового розгляду телефонограмою (а.с.72). Посилання у скарзі на ті обставини , що він телефонограму суду не отримував та правильність правових висновків суду не впливають та не дають підстав для скасування оскарженого рішення суду.

Ст.303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 307, 308,314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У х в а л и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 листопада 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді: