Ухвала суду № 37859958, 11.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 267/6862/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1825/2014

Головуючий в 1 інстанції: Помогаєв А.В.

Категорія 56 Доповідач Хейло Я.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2014 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої: Прокопчук Л.М.

суддів: Хейло Я.В., Корчистої О.І.

при секретарі: Попченко В.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 14 січня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гірницького відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ПАТ «Банк « Фінанси та Кредит» про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту. Свої вимоги мотивує тим, що право власності на спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію. Автомобіль було придбано на підставі біржової угоди № 709038 від 27.07.2007 року у період шлюбу з відповідачем ОСОБА_4 13.07.2010 року ОСОБА_3 видав йому довіреність на право користування автомобілем. Разом з тим, він фактично є власником спірного автомобіля , оскільки виплатив ОСОБА_4 повну вартість автомобіля у розмірі 35000 гривень, що підтверджується відповідними розписками. 06.06.2013 року Гірницьким ВДВС Макіївського МУЮ накладено арешт на автомобіль, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. 18.09.2013 року складено акт про тимчасове затримання автомобіля. Просив суд визнати за ним право власності на автомобіль ГАЗ 3110, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2001 року випуску, колір білий; зняти з автомобіля арешт, накладений державним виконавцем Гірницького ВДВС Макіївського МУЮ.

Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 14 січня 2014 року у за доволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача оспорює обґрунтованість судового рішення, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про повне задоволення заявлених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд неповно з'ясував всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, рішення винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом не прийнято до уваги ті обставини, що кошти за автомобіль виплачувалися частками з подальшим укладанням договору, що підтверджується належними доказами. Крім того, договір фактично був укладений , але не був наданий суду першої інстанції , так як пройшло багато часу та відповідач забув де саме він його зберігає. Вважають, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону, суд невірно застосував ч. 3 ст.65 СК України та ст. 658 ЦК України.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, рішення суду скасувати.

Відповідач ОСОБА_3 в засіданні апеляційного суду також просив задовольнити скаргу.

Представник третьої особи - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» у засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, рішення суду залишити без зміни.

Апеляційний суд, заслухав доповідача, сторони, вивчив матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі " № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При розгляді справи судом встановлено, згідно свідоцтва про шлюб від 14.06.1989 року, виданого Палацом одружень м. Макіївки, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АНС № 104267 та довідки ВРЕР м. Макіївки при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 15.02.2013 року підтверджується, що автомобіль ГАЗ 3110, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2001 року випуску зареєстрован на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Підставою для реєстрації є біржова угода №709038 від 27.07.2007 року.

Постановою головного державного виконавця Гірницького ВДВС Богун Н.О. про відкриття виконавчого провадження № 35427612 від 26.11.2012 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 2н624 від 03.12.2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитною угодою у сумі 18028,08 гривень та судових витрат в сумі 120,14 гривень, накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 06.06.2013 року № 40875144 підтверджується накладення арешту на рухоме майно - автомобіль ГАЗ 3110, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2001 року випуску, колір білий, який належить ОСОБА_3 Підставою для реєстрації обтяження зазначено постанову державного виконавця від 06.06.2013 року про арешт майна та заборону його відчуження.

Актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 18.09.2013 року підтверджується вилучення спірного автомобіля працівниками Держав автоінспекції. 25.09.2013 року державним виконавцем складено акт опису й арешту цього майна.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд, першої інстанції , всупереч доводів апеляційної скарги позивача, обґрунтовано виходив з того, що правові підстави для визнання права власності на автомобіль за позивачем відсутні. ОСОБА_3 згідно довіреності від 13 липня 2010 року уповноважив ОСОБА_7 правом користуватися, експлуатувати та розпоряджатися належним йому автомобілем у строк до 13 липня 2013 року, проте угоди про його відчуження між сторонами у встановленій законом формі укладено не було.

Висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

На підставі довіреності, як зазначено у частині першій статті 244 ЦК України, здійснюється представництво.

За своїм юридичним змістом договір доручення є договором про представництво, оскільки повірений зобов'язується діяти від імені довірителя.

На підставі доручення повірений не має права укладати угоду від імені особи, яку він представляє, відносно себе особисто.

Згідно статей 238, 244 ЦК України довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль.

За ч. 3 ст. 640 ЦК України, у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (з оформленням довіреності), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як роз'яснено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

У змісті п.п. 7, 8 Порядку державної реєстрації № 1388 передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.

Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є - довідка-рахунок, договори та угоди, укладені на товарних біржах; інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування; акт приймання-передачі транспортних засобів; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію транспортних засобів; договір фінансового лізингу.

Таких документів ані суду першої інстанції, ані в апеляційному суді позивачем та його представником не надано. Відповідно до ст. 208 ЦК України між сторонами письмовий договір купівлі-продажу спірного автомобіля не укладався.

Доводи апеляційної скарги позивача в тієї частині, що договір фактично був укладений між сторонами 13.11.2010 року та тільки зараз знайдений відповідачем також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст.303 ЦПК України суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, з яких вбачається, що позов було пред'явлено з підставі відсутності письмового договору, але його фактичного виконання шляхом повної оплати вартості автомобіля.

Крім того, для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в листі № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», зокрема, зазначено, що невірним є визнання дійсними договорів купівлі-продажу та право власності на автомобілі на підставі виданих їх власниками довіреностей іншим особам з правом користування та повного розпорядження автомобілем або на підставі розписок про отримання власником грошової суми за проданий автомобіль, оскільки п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено вчинення правочинів між фізичними особами у письмовій формі на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, та постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», яка також передбачає письмову форму договору купівлі-продажу автомобілів. Відповідно до вимог зазначеної постанови перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Як не заперечували в судовому засіданні апеляційного суду позивач і його представник, спірний автомобіль власником в ДАІ для його придбання ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не знімався.

Ухвалюючи рішення, суд вірно врахував, що позивач користувався спірним автомобілем на підставі тимчасової довіреності; договір купівлі-продажу автомобіля між сторонами як це передбачено ст. ст. 208, 210 ЦК України і Порядком державної реєстрації укладений не був і згідно зі свідоцтвом про реєстрацію цього автомобіля він значиться зареєстрованим на ім'я відповідача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про недоведення факту належності позивачеві на праві власності спірного автомобіля, підтвердженням чого сама по собі довіреність не може бути, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про визнання за позивачем права власності на цей автомобіль та зняття з нього арешту в порядку ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем та його представником не надано і в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308,314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У х в а л и в :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 14 січня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: