Рішення № 37859147, 21.03.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/6320/13-ц Провадження № 22-ц/795/509/2014 Головуючий у I інстанції - Циганко М. О. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.

при секретарі - Зіньковець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 січня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідно до укладеного договору від 04.09.2007 року на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки між сторонами було укладено договір № 001-24052-040907. За умовами укладеного договору банк відкрив держателю картковий рахунок на суму 3000,00 грн. На день укладення договору ліміт кредитної лінії на рахунку становив в сумі 3000,00 грн.

В порушення умов вказаного договору відповідач належним чином не виконувала свої зобов»язання, в наслідок чого у відповідача перед банком утворилась заборгованість в розмірі 2361,35 грн., яка складається з: тіло кредиту - 0,00 грн., прострочене тіло кредиту - 2361,35 грн., заборгованість за відсотками - 0,00 грн., заборгованість за комісіями - 0,00 грн.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 09.01.2014 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду від 09.01.2014 року, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт в скарзі зазначає, що своїм рішенням суд позбавив банківську установу права стягнути заборгованість з боржника в зв»язку з неповним дослідженням матеріалів справи.

Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує тим, що висновок суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності є невірним, оскільки відповідно до п. 4.2 договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки укладеного між сторонами, сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником зобов»язань за цим договором. Таким чином, як зазначає апелянт, вказаний вище пункт договору означає, що строк дії договору не є припиненим, а відтак не є пропущенням строків позовної давності, оскільки зобов»язання за договором не виконані.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ „Дельта Банк" пропустило визначений положеннями цивільного законодавства трирічний строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З таким висновком районного суду не погоджується апеляційний суд, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 04.09.2007 року між ТОВ «Комерційний Банк «Дельта», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір № 001-24052-040907 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки (а.с. 5). За умовами укладеного договору банк відкрив держателю картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні на суму 3000,00 грн. Вказаний договір включає в себе тарифи на обслуговування платіжних карток Delta Visa Classic (тарифний пакет „Класичний") та анкету позичальника. На день укладення договору ліміт кредитної лінії на рахунку становив в сумі 3000,00 грн.

В порушення умов вказаного договору відповідач належним чином не виконувала свої зобов»язання, в наслідок чого, згідно розрахунку ціни позову (а.с. 12-13), заборгованість відповідача перед банком склала 2461,35 грн.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, обовязком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України, встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач в судових засіданнях участі не брав і заяву про застосування строку позовної давності не подавав, а тому у суду першої інстанцій не було правових підстав для застосування правових наслідків пропуску такого строку.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі роз»яснено, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Застосовуючи до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності місцевий суд в порушення вимог ст.ст. 212, 214 ЦПК України не звернув уваги на те, що у матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування позовної давності, яка мала бути ним подана до ухвалення рішення.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-126цс13 від 20 листопада 2013 року, яка, відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обовязковою для всіх судів України.

При цьому, пославшись на п.31 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд не звернув увагу на те, що зазначеним пунктом роз»яснюється застосування ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», проте положення Закону, що застосовані судами до правовідносин, що виникли між сторонами, містяться в ч.11 цієї статті, яка регламентує здійснення кредитором своїх прав та обов"язків в позасудовому та досудовому провадженні.

За таких обставин апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк» підлягає задоволенню, заочне рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 309 ЦПК України скасуванню з постановленням нового рішення, про задоволення позову.

Оскільки апеляційна скарга позивача задовольняється, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» слід стягнути судовий збір у розмірі 121,80 грн. за розгляд справи в апеляційній інстанції, 229,40 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 1260 грн. за опублікування оголошень про виклик відповідача по справі в судові засідання, а всього 1611,20 грн.

Керуючись ст.ст. 256-258, 262, 526, 530, 610, 612, 631, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 88, 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 січня 2014 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по договору № 001-24052-040907 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки в сумі 2 361 грн. (дві тисячі триста шістдесят одна) гривні 35 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в повернення судових витрат 1611,20 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: