Рішення № 37858868, 12.03.2014, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкас

номер справи 711/8698/13-ц

Провадження № 2/711/138/14

06 березня 2014 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Казидуб О.Г.

при секретарі Кудренко І.В., Лісовенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про визнання кредитного договору, договору застави майнових прав, договору застави цінних паперів, та договору застави майнових прав недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" звернулися до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач указує, що відповідно до Кредитного договору від 06.02.2008 р. № 93/П/99/2008-840 (далі -„Кредитний договір") відкрите акціонерне товариство комерційний банк „Надра" (далі -„Заявник", „Кредитор") надав ОСОБА_1 (даті -„Відповідач") кредит у тимчасове користування у сумі 121169,45 доларів США строком до 06.02.2028р. на умовах сплати Відповідачем 12,89% річних - за користування кредитними коштами.

Згідно Договору Відповідач зобов'язаний забезпечити:

- повернення коштів, отриманих в рамках кредиту, сплату процентів щомісяця до 10 числа поточного місяця у сумі не менше ніж 1407,77 доларів США - сума мінімально необхідного платежу) (пп.пп. 3.3.1. - 3.3.3. Кредитного договору, ст. 536 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-ІV);

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свою частину зобов'язання (в якому Позивач виступає кредитором), що виникло з Кредитного договору, Відповідач не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з п. 4.2.4. Кредитного договору Позивач має право вимагати від Відповідача-1 дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, можливих штрафних санкцій, якщо Відповідач не вніс черговий мінімальний платіж у термін визначений п. 3.3.3. Кредитного договору, а також у випадку не оформлення договору іпотеки, що визначений у п. 2.1.3. Кредитного договору (не залежно від причин), у строк, визначений у Кредитному договорі . Тобто, на підставі зазначених положень, стягнення може бути звернено на всю суму неповернутого кредиту, а не тільки на його частину.

Станом на 02.10.2013р. заборгованість по Кредитному договору згідно з розрахунком Позивача складає:

по основній сумі кредиту - 1201 12,27 доларів США (960057.37 грн.)

за відсотками - 77138,83 доларів США (616570.65 грн.)

Пунктом 5.2. Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення Позичальником виконання зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк визначений у п. 3.3.3. кредитного договору, Відповідач сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

У зв'язку з невиконанням обов'язків за Кредитним договором (несплатою заборгованості по кредиту, по відсоткам за користування кредитом) Відповідачу відповідно до цього договору, ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України нарахована пеня в сумі 10837,98 доларів США (86588,00 гривень).

Пунктом 5.3. Кредитного договору передбачено, що у разі порушення Відповідачем вимог п.п. 4.3. за виключенням п.п. 4.3.8. 4.3.9. Кредитного договору Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 10% від суми Кредиту, визначеної п. 1.1 Кредитного договору, за кожен випадок.

У зв'язку з вищевикладеним, Відповідачу нараховано штраф у розмірі 12116,95 доларів США (96850,74 гривень).

Позивачем було направлено вимогу Відповідачу з пропозицією виконати взяті на себе зобов'язання за неналежне виконання своїх обов'язків.

Проте Відповідач не виконав пропозицію Позивача. У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе обов'язків та враховуючи вищезазначене, заборгованість по Кредитному договору згідно з розрахунком Позивача станом на 02.10.2013 року складає 220201,02 долар США, що по курсу НБУ = 1760066,77 гри, з яких:

заборгованість по основній сумі кредиту - 120112,27 доларів США (960057,37 грн.);

заборгованість за відсотками - 77138,83 доларів США (616570,65 грн.): пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору - 10832,98 доларів США (86588,00 гривень);

штраф за порушення вимог кредитного договору - 12116,95 доларів США (96850,74 гривень).

А тому, просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Надра" заборгованість по кредитному договору від 06.02.2008 р. № 93/П/99/2008-840 в розмірі 220201,02 доларів США, що по курсу НБУ станом на 02.10.2013 року складає 1760066,77 грн. з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 120112,27 доларів США (960057,37грн.); заборгованість за відсотками - 77138,83 доларів США (616570.65 грн.); пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору - 10832,98 доларів США (86588,00 гривень); штраф за порушення вимог кредитного договору 12116,95 доларів США (96850.74 гривень). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Надра" 3441 гри. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

22.01.2014 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про визнання кредитного договору, договору застави майнових прав, договору застави цінних паперів, та договору застави майнових прав недійсними, вказуючи, що 06 лютого 2008 року між ним, ОСОБА_1, позичальником (надалі за текстом - Позичальником), та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (надалі за текстом - Банк) укладено кредитний Договір № 93/П/99/2008-840 від 06.02.2008 року (надалі за текстом - кредитний Договір). Зазначений кредитний Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. На час укладання кредитного Договору мною Банку була достовірно надана інформація про мій фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів мною була надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту.

Відповідно до п.п. 1.1 та 4.1 кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти в сумі 121169 доларів США 45 центів з терміном погашення - по «06» лютого 2028 року включно. Він ж, Позичальник, відповідно заяви на видачу готівки № 213 від 06.02.2008 року отримав 119144 доларів США 1 цент. На підставі п.1., ст.1051 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІV та того, що грошові кошти отримані ним, Позичальником від Банку у меншій кількості, ніж встановлено кредитним Договором, вважає за доцільність визнати недійсним кредитний Договір.

Відповідно до п. 1.3 кредитного Договору, Позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12,89 % річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. У п. 4.3.8 кредитного Договору зазначено, що Позичальник зобов'язується щомісяця в термін до 3 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного ануітетного платежу, розмір якого за цим Договором становить 1407 доларів США 77 центів.

У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором між ним та Банком були укладені: договір № 9/2/13/155/Ж бронювання об'єкту будівництва від 11.01.2008 року, договір куплі-продажу облігацій № Б-094/81-06-2/2008/001 від 04 02.2008 року, договір застави майнових прав від 06.02.2008 року по договору куплі-продажу цінних паперів № Б-094/81-06-2/2008/001 від 04.02.2008 року, договір застави цінних паперів № 38 від 06.02.2008 року та договір застави майнових прав № 142 від 06.02.2008 року. Відповідно до умов вищевказаних договорів, Позичальник передав Банку в іпотеку майнові права (п. 2.1.1 кредитного Договору), а потім згідно п. 2.1.2. кредитного Договору - цінні папери (облігації) у кількості 11 032 штук, номінальною вартістю 30,00 грн. за штуку та договірною вартістю 60,60 грн. за штуку, емітованих ТОВ «УКРГАЗ» (забудовник житлового комплексу «Чайка») для фінансування будівництва житлової нерухомості за адресою: Україна (в районі Києво-Святошинський), с. Чайки, вул. Лобановського, 1, будинок 9, під'їзд 2, квартира 155, загальною площею 110,32 метрів квадратних, яка складається з 3 кімнат на 13 поверсі (далі - нерухоме майно). Вищевказане нерухоме майно введено в експлуатацію в 2013 році. Позичальник сплатив Банку кошти за розблокування та списання вищевказаних облігацій (оплата за облікові операції на рахунку у ЦП НОМЕР_2) відповідно квитанції № к999/J/35 від 19.09.2013 року та надав Банку: Розпорядження на списання цінних паперів, вх. № 53098 від 19.09.2013 року і Розпорядження про розблокування цінних паперів від 25.11.2013 року, що направлено цінним листом № 1800602706931 і вручено 05.12.2013 року уповноваженому Скала, ВПЗН-53 Пікалова. Всі ці вищевказані документи були надані Банку для здійснення операції по списанню цінних паперів, з рахунку, відкритому у ВАТ КБ «Надра», з метою погашення цінних паперів в обмін на документ, що підтверджує право власності Позичальника на нерухоме майно, що розташовано за адресою: Україна (в районі Києво-Святошинський), с. Чайки, вул. Лобановського, 1, будинок 9, під'їзд 2, квартира 155, загальною площею 110,32 метрів квадратних, яка складається з 3 кімнат на 13 поверсі. На даний час вищевказані облігації не розблоковані та не списані Банком без поважних на то причин. Банк використовує своє монопольне положення, щодо несписання або списання облігацій тому як є їх зберігачем . Такими діями Банк навмисно зменшив вартість застави вчетверо, тому як акції, що були запропоновані від Продавця акцій, були придбані у Повіреного ВАТ КБ «Надра» за договірною ціною 60,60 грн. за штуку при номінальній вартості 30,00 грн. за штуку та за курсом долара США - 5,05 грн. Тобто при арешті та реалізації застави, що вказана в кредитному Договорі, Банк викупить з аукціону вищевказані облігації в гривнях не більше як за номінальною вартістю (30 грн. Х 11032 шт. = 330960 грн.), згідно п.1.1. договору куплі-продажу цінних паперів № Б-094/81-06-2/2008/001 від 04.02.2008 року, що в перерахунку на курс долара на сьогоднішній день буде складати - 39588 доларів США, що в 3,34 рази менше ніж оціночна вартість застави майнових прав - 132 384 доларів США, що зафіксована в п.2.1.1. кредитного Договору. При покупці з аукціону вищевказаних облігацій не більше як 39588 доларів США, Банк використовуючи своє монопольне положення, щодо списання облігацій, тому як є їх зберігачем, спише облігації і отримає вже як власник, документ, що підтверджує право власності Банка на нерухоме майно, яке за комерційною вартістю становить близько 130 000 доларів США. Вищевказані акції були придбані Позичальником за договірною вартістю Лоту 668 539,20 грн. відповідно договору куплі-продажу облігацій № Б-094/81-06-2/2008/001 від 04 02.2008 року та квитанції N K99/6/122 від 06.02.2008 року. Із них 602 272,97 грн. кредитні кошти, що надані Банком, відповідно квитанції № 99NPK20 від 06.02.2008 року та 66 296,23 грн. власних коштів Позичальника готівкою. Відповідні вищевказані дії Банку вважає оманом його, як Позичальника і просить суд захистити його права та інтереси від омани шляхом ухвалення рішення або ухвалення додаткового рішення згідно ч.1, 2), ст. 220 ЦК України, та зобов'язати Відповідача ВАТ КБ «Надра» виконати свої обов'язки щодо розблокування та списання звичайних іменних цільових облігацій у бездокументарній формі ТОВ «УКРГАЗ» (забудовник житлового комплексу «Чайка») серії «В», код за ЄДРПОУ Емітента - 32209081, код ISIN - UA102683ВВ04, № рахунку у ц/п Зберігача ПАТ «КБ «Надра» - НОМЕР_2, власник рахунку - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Придніпровським РВ УМВС в Черкаській обл. 17.10.1999р., № рахунку у ц/п на який повинні зарахуватися ц/п - НОМЕР_3, найменування депозитарної установи, в якій відкрито рахунок у ц/п контрагента, її код в Депозитарії - ПАТ «НДУ», 100024, повне найменування власника рахунку - ТОВ «УКРГАЗ», емітент - ТОВ «УКРГАЗ», кількість цінних паперів - 11032 шт., номінальна вартість 1-го ц/п - 30 грн.

Правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобов'язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань.

Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання.

Відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України" гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовуюється при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який з урахуванням припису статті 4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету Міністрів України розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді відкличної невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов'язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Одночасно, статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статі 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно із статею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність" документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: - надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Відповідно до частини 5 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю", пункту 1.10 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу» одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов'язкового вираження зобов'язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

Крім того, на день укладання кредитного Договору іноземний курс валюти становив 1 USD = 5,05 грн., та на сьогоднішній день становить 1 USD = 8,38 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку йому необхідно сплачувати, в зв'язку із чим значно погіршився його фінансовий стан.

Також зазначає, що для погашення кредиту, згідно п.3.3.2. кредитного Договору, Виписки-повідомлення від 06.02.2008 року до Договору про комплексне банківське обслуговування ВАТ КБ «Надра» та квитанцій по оплаті обов'язкових щомісячних платежів по кредиту, що надані до даної позовної заяви, валюта клієнта, тобто Позивача, Банком зараховувалась по статті «Внесення готівки на поточний рахунок», а це суперечить затвердженим постановою Правління НБУ України від 30.05.2007 року № 200 «Правилам використання готівкової іноземної валюти на території України». Згідно п.1.1., ці вищевказані Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами в Україні та п.1.2. ці Правила розроблені відповідно до п.14 ст.7 та ст.44 Закону України «Про національний Банк України», а також розділів ІІ та ІІІ Декрету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Так, відповідно вищевказаних Правил, не дозволяється, а значить забороняється уповноваженому Банку зараховувати іноземну валюту на поточний рахунок в іноземній валюті фізичній особі-резиденту, тобто Позичальнику, та не дозволяється, а значить забороняється фізичній особі-резиденту використовувати на території України готівкову іноземну валюту, як засіб платежу щодо оплати кредиту, згідно кредитного Договору. Відповідно Виписки-повідомлення від 06.02.2008 року до Договору про комплексне банківське обслуговування ВАТ КБ «Надра» та квитанцій по оплаті обов'язкових щомісячних платежів Позичальником по кредитному Договору, іноземна валюта - долари США зараховувалася на поточний (картковий) рахунок № 79284013 та поточний (накопичувальний) рахунок НОМЕР_4. При укладанні кредитного Договору Банк ввів його, Позичальника, в оману, чим заподіяв порушення обома сторонами п.8.15. вищевказаних Правил «Порушення резидентами вимог цих правил, що тягне за собою відповідальність, згідно чинного законодавства України».

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати, як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її становлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумління захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Отже, подальше виконання кредитного Договору на умовах, що діють на даний час с порушенням одного із принципів цивільно - правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов'язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг.

Несправедливістю є, зокрема, умови кредитного Договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного Договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Банк покладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на Позичальника за кредитним Договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний Договір пункт, що значно погіршує становища позичальника, як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій, що дає право для Позичальника відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс Договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Таким чином, кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаним недійсним.

Згідно із статі 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 статі 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, умови кредитного Договору про надання Позичальнику кредиту в іноземній валюті - доларах США, як господарське зобов'язання не відповідає вимогам закону і згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

Кредитний Договір, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, є двостороннім правочином.

Він, Позичальник, звертаєся до суду з позовною заявою про визнання кредитного Договору недійсним також з посиланням на те, що його зміст як правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Підставами для визнання кредитного Договору недійсним він, Позичальник, зазначає й тим, що такий Договір не містить істотних умов, передбачених ст. 345 Господарського кодексу України - у ньому відсутні істотні умови, що передбачають відповідальність банку.

Як встановлено ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Кредитний Договір не містить відповідальності сторони, зобов'язанням якої є надання кредиту, тобто вимога закону про обов'язковість внесення до умов кредитного договору умови про відповідальність сторін, і зокрема умови про відповідальність Банка, не виконана. Вимога щодо відповідальності Банка за невиконання або неналежне виконання умов договору, яка повинна бути прописана в кредитному Договорі передбачена також п.1.9) , ст.6. Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 1, ст. 1).

В кредитному Договорі також відсутня інформація, що необхідна для Позичальника, про порядок зміни і припинення дії договору відповідно п.1.8), ст.6. Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

При укладанні кредитного Договору Банком також було порушено "Правила надання банками України інформації споживачеві про умови кредитування і сукупної вартості кредиту", що затверджені постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168 (надалі по тексту - Правила), та не включено в кредитний Договір обов'язкова для Позичальника наступна інформація:

Відповідно п.3.1. Правил:

детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Відповідно п. 3.2. Правил:

графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Відповідно п. 3.3. Правил:

сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту. Розрахунок значення реальної

процентної ставки здійснюється з використанням такої формули:

Потік

n t

ЧСК = E -------- ,

t=1 t

(1 + d)

де d - реальна процента ставка;

ЧСК - чиста сума кредиту, тобто сума коштів, які видаються споживачу або перераховуються на рахунок отримувача в момент видачі кредиту. Чиста сума кредиту розраховується як основна сума кредиту, що визначена згідно з умовами договору, мінус сума коштів, які утримуються банком під час видачі кредиту, а також мінус усі платежі за рахунок власних коштів споживача, що здійснені ним для виконання умов отримання кредиту; Е - знак суми; t - порядковий номер періоду дії кредитного договору (місяць або день); n - загальна залишкова кількість періодів дії кредитного договору (місяців або днів) на дату розрахунку; Потік, t - сума коштів, яку споживач сплачує банку та/або іншим особам за кредитом. До потоку включаються платежі в погашення основного боргу за кредитом, процентів за користування ним, комісії на користь банку, платежі на користь третіх осіб, які сплачуються відповідно до отриманого кредиту та пов'язані з обслуговуванням і погашенням кредиту; б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Відповідно п. 3.4. Правил:

зобов'язання, зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни

процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Кредитний Договір також не містить графіку погашення заборгованості по кредиту та процентів по ньому. Йому, Позивачу, був наданий Додаток №1 до вищевказаного кредитного Договору - графік погашення заборгованості по кредиту та процентів по ньому, який є невід'ємною частиною кредитного Договору - взагалі не підписаний Банком, що не являється документом. Тобто Позичальник був введений в оману Банком. Відсутність вищевказаного додатку №1 до кредитного Договору у Банка підтверджує різниця у розрахунках заборгованості по відсотках за користуванням кредитом, що була надана Банком у своїй позовній заяві до нього і в наданому та не підписаному додатку № 1 до кредитного Договору, що був наданий Банком йому після підписання кредитного Договору. Обов'язковість наявності вищевказаного додатку №1 до кредитного Договору підтверджує п. 4.4.1 цього договору « - при частковому достроковому погашенні кредиту, перерахунок графіку погашення кредиту здійснюється тільки …»

Також він, Позичальник був в черговий раз введений Банком в оману, щодо комісії за розрахунки за кредитним Договором (п. 1.5 кредитного Договору) - Банк не вказав конкретно з якої суми коштів він зазначив свою винагороду - процентну ставку 1,7 % (одна ціла сім десятих) відсотків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського у України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може на вимогу однієї з сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Підставою недійсності правочину (яким є і двосторонній кредитний Договір) є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, про що вказано у ч. 1 ст. 215 цього Кодексу. За ч. 1 ст. 203 названого Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з викладених норм матеріального права, зміст кредитного Договору має відповідати вимогам закону, і відсутність у змісті кредитного Договору умови про відповідальність Банка таким вимогам не відповідає. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 08.11.07 у справі № 22/268.

До даного часу банк не ініціював внесення змін до спірного договору у встановленому законом порядку для приведення його умов у відповідність до норм законодавства.

Також Банком перед укладанням Кредитного договору не було представлено Позичальнику повної інформації про кредит - її взагалі не було надано, чим було введено Позичальника в оману. Згідно ст. 11, 15 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 2.1 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджену Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, споживач має право на отримання повної і достовірної інформації про послугу, що забезпечує можливість усвідомленого і компетентного вибору. Банк зобов'язаний повідомити Позичальника у письмовій формі (чого не виконав) про: 2) кредитні умови, зокрема: б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип процентної ставки; г) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (у процентному значенні і грошовому вираженні) з урахуванням процентної ставки за кредитом і вартістю усіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача і так далі), пов'язаних з отриманням кредиту і укладенням договору про надання споживчого кредиту (у договорі це повинно бути прописано обов'язково, але Банком не виконано); е) термін, на який кредит може бути отриманий; е) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту і об'єми (тобто не один варіант, а декілька); с) необхідність здійснення оцінки майна і, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; і) податковий режим сплати відсотків і про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може отримати детальну інформацію; и) переваги і недоліки пропонованих схем кредитування. Уся вищевказана інформація необхідна для усвідомлення і компетентного вибору. Інформація про послугу для нього, Позичальника, Банком свідомо було надано неповною та недостовірною. Чим і були вкотре порушенні його права, як споживача та введено його в оману. Більше того, згідно п.п. 2.1., 2, 4. Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 р. № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачеві про умови кредитування і сукупної вартості кредиту" на банки не просто письмово покладено повідомити, але і отримати письмове підтвердження споживача про вищезгадану інформацію, чого також не було виконано Банком. Вказані положення закону, на думку Конституційного Суду України (рішення від 10.11.2011 р. справа № 1-26/2011) поширюються на правовідносини, які виникають як під час укладення, так і виконання договорів споживчого кредитування. Згідно п.2. абз.14. ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів вiд 12.05.1991 № 1023-XII", у разі ненадання вищевказаної інформації, Банк, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Відповідно ст. 15 п. 7. "У випадку якщо надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію і про виробника спричинило: 1) придбання продукції, що не має необхідних споживачеві властивостями, - споживач має право розірвати договір і зажадати відшкодування заподіяних йому збитків; 2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням (при введені в експлуатацію нерухомого майна, Банк не розблокував та не виконав списання облігацій згідно п.1.2 кредитного Договору) - споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації (Позивач надав Банку Розпорядження на списання цінних паперів, вх. № 53098 від 19.09.2013 року та Розпорядження про розблокування цінних паперів від 25.11.2013 року, що направлено цінним листом № 1800602706931 та вручено 05.12.2013 року уповноваженому Скала, ВПЗН-53 Пікалова). Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;

Крім того, під час укладення кредитного Договору Банком було порушено п. 3.8 "Правила надання банками України інформації споживачеві про умови кредитування і сукупної вартості кредиту", що затверджені постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, а саме не було попереджено його, Позичальника, що валютні риски під час виконання зобов'язань за даною угодою несе споживач (про роз'яснення позичальникові інформації про можливі валютні ризики перед укладенням договору йде мова і в ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".) та не було надано Позичальнику інформацію щодо методики, яка використовувалась Банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

При видачі кредиту Банком було порушено принципи кредитування - ст. 49 Закону "Про банки і банківську діяльність". Один з найважливіших принципів : банку не дозволено видавати кредит, якщо щомісячний платіж складає більше 50% вказаної в довідці заробітної плати клієнта. Середня нарахована заробітна плата, що була вказана в довідці про доходи, яка була надана Позичальником Банку та підтверджена в анкеті-заяві клієнта на оформлення Кредитного пакету, яка також була надана Банку, складала 3744,37 гривень, а щомісячна сума мінімально необхідного платежу по кредиту (п.3.3.1. кредитного Договору) складала 7109,24 гривні (1407,77 доларів США х 5,05), що в процентному відношенні до середньої нарахованої заробітної плати складала 190 %, що є грубим недопустимим порушенням Банку.

З викладених підстав позов підлягає задоволенню. З урахуванням редакції ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, кредитний Договір № 93/П/99/2008-840 від 06.02.2008 року є недійсним з моменту його вчинення і виконання за таким договором припиняється з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Відповідно до приписів частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Просить суд визнати недійсним кредитний Договір № 93/П/99/2008-840 від 06.02.2008 року, укладений між Позичальником ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра». Визнати недійсним Договір застави майнових прав від 06.02.2008 року по договору куплі-продажу цінних паперів № Б-094/81-06-2/2008/001 від 04.02.2008 року, укладений між Позичальником ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра». Визнати недійсним Договір застави цінних паперів № 38 від 06.02.2008 року, укладений між Позичальником ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра». Визнати недійсним Договір застави майнових прав № 142 від 06.02.2008 року, укладений між Позичальником ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра». Зобов'язати Відповідача ВАТ КБ «Надра» прийняти у Позивача ОСОБА_1 суму у розмірі 602272 грн. 97 коп. з розстрочкою платежів на 120 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 5018 грн. 94 коп. Зобов'язати Відповідача ВАТ КБ «Надра» ухваленням судом рішенням або ухваленням додаткового рішення згідно ч.1, 2), ст. 220 ЦК України, виконати свої обов'язки щодо розблокування та списання звичайних іменних цільових облігацій у бездокументарній формі ТОВ «УКРГАЗ» (забудовник житлового комплексу «Чайка») серії «В», код за ЄДРПОУ Емітента - 32209081, код ISIN - UA102683ВВ04, № рахунку у ц/п Зберігача ПАТ «КБ «Надра» - НОМЕР_2, власник рахунку - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Придніпровським РВ УМВС в Черкаській обл. 17.10.1999р., № рахунку у ц/п на який повинні зарахуватися ц/п - НОМЕР_3, найменування депозитарної установи, в якій відкрито рахунок у ц/п контрагента, її код в Депозитарії - ПАТ «НДУ», 100024, повне найменування власника рахунку - ТОВ «УКРГАЗ», емітент - ТОВ «УКРГАЗ», кількість цінних паперів - 11032 шт., номінальна вартість 1-го ц/п - 30 грн. Судові витрати покласти на Відповідача ВАТ КБ «Надра».

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Костяний Б.М. позов підтримав і просив його задовольнити в повному обсязі, зустрічний не визнав та просив в його задоволенні відмовити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково та зачитав письмові заперечення (арк. справи № 41-45), зустрічний підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит.

06.02.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір № 93/П/99/2008-840, відповідно до умов якого відкрите акціонерне товариство комерційний банк „Надра" надав ОСОБА_1 кредит у тимчасове користування у сумі 121169,45 доларів США строком до 06.02.2028р. на умовах сплати відповідачем 12,89% річних - за користування кредитними коштами.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів стверджується заявою на видачу готівки № 213 від 06.02.2008р. та квитанцією № 99NPK20 від 06.02.2008р.

Відповідно до кредитного договору відповідач зобов'язаний забезпечити: - повернення коштів, отриманих в рамках кредиту, сплату процентів щомісяця до 10 числа поточного місяця у сумі не менше ніж 1407,77 доларів США - сума мінімально необхідного платежу - пп.пп. 3.3.1. - 3.3.3. кредитного договору, ст. 536 Цивільного кодексу України.

Зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - ст. 526 ЦК України.

Згідно ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Так, відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України.

З наданих позивачем банківської ліцензії № 21 зареєстрованої Національним Банком України 26.10.1993р. за номером 205 та дозволу № 21-2, виданих позивачу Національним Банком України на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно додатку до дозволу № 21-2 від 04.11.2005р. визначений перелік операцій з валютними цінностями, які має право здійснювати позивач. Відповідно до даного переліку, одними з операцій з валютними цінностями є: ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; відкриття коресподенських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; операції з банківськими металами на валютному ринку України; операції з банківськими металами на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Крім того, відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як було достовірно встановлено, що кредитні кошти відповідач отримала, а свої зобов»язання щодо повернення кредиту не виконала, порушивши умови своїх зобов»язань.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.2.4. кредитного договору, позивач має право вимагати від Відповідача-1 дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, можливих штрафних санкцій, якщо відповідач не вніс черговий мінімальний платіж у термін визначений п. 3.3.3. кредитного договору, а також у випадку не оформлення договору іпотеки, що визначений у п. 2.1.3. кредитного договору (не залежно від причин), у строк, визначений у кредитному договорі.

У разі прострочення позичальником виконання зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк визначений у п. 3.3.3. кредитного договору, відповідач сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення п. 5.2. кредитного договору.

Пунктом 5.3. кредитного договору визначено, що у разі порушення відповідачем вимог п.п. 4.3. за виключенням п.п. 4.3.8. 4.3.9. кредитного договору позичальник сплачує банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної п. 1.1 кредитного договору, за кожен випадок.

Станом на 02.10.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору згідно з розрахунком складає 220201,02 доларів США, що по курсу НБУ дорівнює 1760066,77 грн., з яких: по основній сумі кредиту - 120112,27 доларів США (960057.37 грн.) за відсотками - 77138,83 доларів США (616570.65 грн.), пеня в сумі 10837,98 доларів США (86588,00 гривень), штраф у розмірі 12116,95 доларів США (96850,74 гривень).

Позивачем було направлено вимогу відповідачу з пропозицією виконати взяті на себе зобов'язання за неналежне виконання своїх обов'язків. Проте борг до сьогодні не погашено.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, про що зазначено в ч. 1 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, надані суду письмові докази та їх належна правова оцінка вказують на наявність підстав для задоволення даного позову.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ними судовий збір в сумі 3441,00 грн.

Щодо вимог по зустрічному позову, то суд вважає відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, цільове використання кредиту: придбання цінних паперів; витрати позичальника, пов'язані з оформленням кредиту; оплата комісії та розрахунки за кредитним договором.

Згідно п. 1.5. Кредитного договору, комісія за розрахунки за Кредитним договором складає 1,7 % від суми виданих кредитних коштів. За винятком суми, виданої на оплату цієї комісії. Отже, суму кредиту, зазначену в п. 1.1 Кредитного договору, видано Позичальнику за вирахуванням комісій за розрахунки за Кредитним договором та витрат, пов'язаних з оформленням кредиту, що знаходить відображення в заяві на видачу готівки № 213 від 06.02.2008 р.

Графік погашення кредиту є графічним відображенням п.п. 3.3.1, 3.3.3, 1.4 Кредитного договору і носить суто інформативний характер, оскільки в графіку вказано суми мінімальних платежів за кредитом, строк сплати всіх мінімальних платежів та кожного з них окремо. Оскільки, Графік кредиту не вносить змін до Кредитного договору, не доповнює Кредитний договір, а лише більш детально інформує Позичальника про суми і строки сплати мінімальних щомісячних платежів, окреме підписання такого Графіка платежів законом та договором не передбачається.

Укладаючи кредитний договір, сторона з'ясовує на яких умовах договір укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватись на вимогу однієї зі сторін. Згідно п. 3.3.1. повернення кредиту та сплата передбачених договором платежів здійснюється у валюті кредиту, тобто встановлено абсолютно паритетні умови для сторін (припустімо, що при здешевленні дол. США відносно національної валюти Відповідач отримував би аналогічні, але не рівноцінні погашення). Валютні курси, як зазначено у ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Також позивач мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації. Крім того, позивачу ніщо не перешкоджало отримати кредит у національній валюті.

Укладаючи кредитний договір, сторона з'ясовує на яких умовах договір укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватись на вимогу однієї зі сторін. При цьому діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти-гривні, позичальник мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації. Крім того, позичальнику ніщо не перешкоджало отримати кредит у національній валюті. Укладаючи кредитний договір, сторона з'ясовує на яких умовах договір укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватись на вимогу однієї зі сторін.

Цільове використання кредиту (п. 1.2.Кредитного договору) - придбання цінних паперів - облігацій у бездокументарній формі випуску у кількості 11032 штук, емітованих ТОВ «Укргаз» з номінальною вартістю кожної облігації 30,00 грн., з метою фінансування будівництва житлової нерухомості згідно Договору купівлі-продажу облігацій № Б-094/81-06-2/2008/001 від 04.02.2008 р. та Договору бронювання об'єкту будівництва № 9/2/13/155/Ж від 11.01.2008 р., на підставі яких за Позичальником резервується/бронюється об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В якості забезпечення виконання Позичальником зобов'язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, інших платежів, передбачених Кредитним договором, а також можливих штрафних санкцій, Позичальник уклав з Банком Договір застави цінних паперів № 38 від 06.02.2008 року.

Згідно п. 2.1.3. Кредитного договору: протягом 3-х робочих днів, з моменту повідомлення Позичальника про факт реєстрації прав власності на Нерухоме майно у порядку, передбаченому законодавством, діючому на момент реєстрації, але не пізніше 30 днів з моменту здійснення операції по списанню цінних паперів, зазначених у п. 1.2. Договору, з рахунку, відкритому у ВАТ «КБ «НАДРА», з метою погашення цінних паперів в обмін на документ, що підтверджує право власності Позичальника на Нерухоме майно, останній укладає та надає Банку нотаріально оформлений Договір іпотеки нерухомості, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

Тому, при списанні вищезазначених цінних паперів та оформленні права власності на нерухоме майно (квартиру), обов'язковою умовою є укладення договору іпотеки нерухомого майна, як способу забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором № 93/П/99/2008-840 від 06.02.2008 року, строк виконання якого до 06.02.2028 року.

Окрім цього, відповідно до абз. 17 п. 9 Гл. 2 Розділу 5 «Положення про депозитарну діяльність», затверджену рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року № 999: підставою для відмови депозитарною установою (Банком) в узятті до виконання розпорядження ініціатора депозитарної операції (Депонент) може бути, зокрема: якщо вказані у розпорядженні цінні папери, які призначені для переказу або списання з рахунку в цінних паперах депонента, клієнта, заблоковані у зв'язку з обтяженням їх зобов'язаннями або іншим обтяженням в обігу. А оскільки облігації, які Позивач вимагає списати є обтяженими заставою, дії Банку є законними та мотивованими.

Стаття 99 Конституції України закріплюючи за гривнею правовий статус грошової одиниці України, не визначає сферу її обігу і не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно з приписами ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і порядку, встановленому законом.

Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до приписів цієї статті, кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Таким чином, законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань, а спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які забороняють банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Посилання Позичальника зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини не може бути взято до уваги, оскільки закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

Станом на день видачі кредиту згідно Кредитного договору Банк був публічною фінансовою установою, яка здійснювала кредитування, в т. ч. населення для споживчих потреб.

Умови, що передують укладенню кредитного договору, визначені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», були загальновідомою інформацією, яка доносилася до споживачів кредитних коштів за допомогою реклами, ЗМІ, інтернет-ресурсів Банка і т. п., а також роз'яснювались менеджером відділення перед укладенням договору.

Згідно з ст. 203 ЦК України для чинності правочину особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Позичальник у момент підписання Кредитного договору був дієздатною особою і чітко розумів свої дії. Він мав можливість ознайомитися з усіма умовами Кредитного договору та реалізував своє право підписавши даний договір.

З урахуванням ст. 627 ЦК України, можна з упевненістю сказати, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, Позичальник перед укладенням кредитного договору був ознайомлений із загальними умовами кредитування, погодився на них, наслідком чого, після попереднього ознайомлення Позичальника із письмовим проектом кредитного договору, стало його укладення.

Позичальник посилається на те, що в Кредитному договорі не вказано сукупної вартості кредиту для споживача. Формулювання п. 2 абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно детального розпису загальної вартості кредиту в договорі є абсолютно оціночною категорією, яка не деталізована законом, а тому не можна зробити однозначних висновків щодо його дотримання/недотримання при укладенні договору. Натомість Кредитний договір містить суму кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу та строк повернення грошових коштів.

Невірним є твердження про те, що зміст Кредитного договору суперечить чинному законодавству, а саме ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Тобто Позичальнику були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.

Отже, з урахуванням викладеного можна зробити висновок, що застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Кредитний договір, укладений між Банком та Позичальником, відповідає нормам чинного законодавства і підстав, які передбачені ч. 1-3 ст. 203 ЦК України, для визнання договору недійсним не має, а саме: зміст правочину не суперечить Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

При укладенні Кредитного договору не існувало таких обставин, які б свідчили про наявність підстав для застосування ст. ст. 203, 215 ЦК України. Жодних підтверджень недодержання вимог, необхідних для чинності даного правочину Позичальником не було наведено.

Кредитний договір відповідає нормам чинного законодавства і повинен бути виконаний на підставі норм Цивільного кодексу України, а саме: - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (п. 1 ст. 625 ЦК України); - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст. 525 ЦК України); - договір є обов'язковим для виконання сторонами (п. 1 ст. 629 ЦК України); - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 526 ЦК України); - під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України); - Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та умов договору (п. 5.2) розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання визначений у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожний день прострочення. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже аналіз норми ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Отже, Банком вірно нараховані пеня та штраф за період з 02.10.2012 по 01.10.2013, оскільки позов Банком подано у жовтні 2013 р., і до пені та штрафу, нарахованих за цей період, позовна давність в 1 рік не може бути застосована.

Крім того, п. 7.3. Кредитного договору сторони керуючись ст. 259 ЦК України дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що первинний позов підлягає до повного задоволення, а зустрічний позов підлягає відмові, оскільки не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

На підставі ст. ст. 192, 203, 215, 253, 258, 259, 509, 526, 530, 533, 549, 551, 610, 612, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст.6, 10, 60, 88, 208, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» заборгованість по кредитному договору від 06.02.2008 року №93/П/99/2008-840 в розмірі 220201,02(двісті двадцять тисяч двісті один долар США,02цента)доларів США,що по курсу НБУ станом на 02.10.2013 року складає 1760066,77(один мільйон сімсот шістдесят шість гривень77коп.),з яких:

заборгованість по основній сумі кредиту -120112,27 доларів США (960057,37грн.);

заборгованість за відсотками -77138,83 доларів США (616570,65грн.);

пеня за несвоєчасне виконання зобові»язань по договору -10832,98 доларів США (86588,00грн.);

штраф за порушення вимог кредитного договору-12116,95 доларів США (96850,74грн.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» судовий збір в розмірі 3441,00грн.

В зустрічному позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання кредитного договору, договору застави майнових прав,договору застави цінних паперів та договору застави майнових прав недійсними - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області на протязі 10 днів.

Головуючий О. Г. Казидуб