Рішення № 37855651, 20.03.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р.Справа № 922/626/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Олексіївка до 1. Головного управління Держземагентство у Харківської області, м. Харків; 2. Первомайської районна державна адміністрація Харківської області, м. Первомайський. про визнання договору поновленим за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 11.03.2014 прку.

Представник 1-го відповідача - не з"явився;

Представник 2-го відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, с. Олексіївка, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Головного управління Держземагентства в Харківській області, в якому просить суд визнати договір оренди земельної ділянки, укладений 27.06.2003р. між Первомайською РДА Харківської області та ОСОБА_2, зі змінами, внесеними додатковими угодами від 02.06.2008р. та 01.07.2008р. поновленим на строк до 01.06.2023р., також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 25.02.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06.03.2014р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 06.03.2014р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Первомайську районну державну адміністрацію Харківської області. Розгляд справи відкладено на 20.03.2014р. о 12:15 год.

У призначеному судовому засіданні 20.03.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник першого відповідача у призначене судове засідання не з"явився, через канцелярію суду надав заперечння на позовну заяву (вх. № 9363), в яких просив суд відмовити в задоволенні позову, розглядати справу за відсутності представника Головного управління Держземагентства у Харківській області з урахуванням наданих заперечень. Надані заперечення судом долучені до матеріалів справи.

Представник другого відповідача у судове засідання 20.03.2014р. не з"явився, через канцелярію суду надав відзив на позов (вх. № 9470), в якому проти задоволення позову не заперечував, просив розглядати справу за відсутності представника Первомайської РДА. Також представник другого відповідача у наданому до господарського суду відзиві, просив суд залишити судові витрати за позивачем. Наданий відзив судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

Враховуючи надані представниками відповідачів клопотання про розгляд справи за відсутності їх повноважних представників, позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, заслухавши представника позивача, судом встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, 27.06.2003р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позивач по справі) та Первомайською райдержадміністрацією (другий відповідач по справі) укладено договір оренди земельної ділянки площею 149,95 га сільськогосподарського призначення на території Вірхньобишкінської сільської ради Первомайського району Харківської області (надалі - договір) , зареєстрованого у книзі реєстрації договорів оренди землі по Верхньобишкінській сільській раді, яка знаходиться у Первомайській районній філії Харківського регіонального центру державного земельного кадастру від 30.06.2003р. № 5.

Відповідно до п. 2.2. договору, строк його дії становить 5 років, з 01.06.2003р. до 01.06.2008р.

Частиною 2 пункту 2.2. договору оренди землі передбачено переважне право орендаря на його поновлення на новий строк.

02.06.2008р. між позивачем та другим відповідачем укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої строк дії договору оренди від 27.06.2003р. продовжено на 10 років - до 01.06.2013 року.

01.07.2008р. між позивачем та другим відповідачем укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої вносяться зміни в частині орендної плати за договором від 27.06.2003р.

11.11.2013р. ФОП ОСОБА_2 звернулась до Головного управління держземагентства в Харківській області із заявою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 27.06.2003р.

Листом-відповіддю № 19-20-6-11827/0/9-13 від 15.11.2013р. Головне управління держземагентства в Харківській області повідомило позивача про неможливість поновлення договору оренди землі від 27.06.2003р. в зв"язку з тим, що додаткова угода до цього договору від 02.06.2008р. щодо продовження строку дії договору до 01.06.2013р., не набула чинності в зв"язку з відсутністю її державної реєстрації відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, Головне управління держземагентства в Харківській області зазначило про відсутність правових підстав для визнання договору оренди землі, укладеного 27.06.2003р. між Первомайською РДА та ФОП ОСОБА_2, зі змінами, внесеними додатковими угодами від 02.06.2008р. та 01.07.2008р. поновленим на строк до 01.06.2023р., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачений актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За статтями 13, 14 Конституції України, статтею 324 Цивільного кодексу України земля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно по пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 759 та ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), а відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. При цьому, ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України, зокрема передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі регулюються законом.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2003р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позивач по справі) та Первомайською райдержадміністрацією (другий відповідач по справі) укладено договір оренди земельної ділянки площею 149,95 га сільськогосподарського призначення на території Вірхньобишкінської сільської ради Первомайського району Харківської області (надалі - договір) , зареєстрованого у книзі реєстрації договорів оренди землі по Верхньобишкінській сільській раді, яка знаходиться у Первомайській районній філії Харківського регіонального центру державного земельного кадастру від 30.06.2003р. № 5.

Зазначений договір оренди землі був укладений на підставі розпорядження голови Первомайської райдержарміністрації №175 від 30.05.2003 року, відповідно до якого орендар взяв в оренду земельну ділянку, площею 149,95 га сільськогосподарського призначення із земель державної власності в територіальних межах Верхньобишкінської сільської ради Первомайського району Харківської області. Земельна діялнка передається в оренду з метою сільськогосподарського використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Додатковою угодою від 02.06.2008р. до договору продовжено строк дії договору на 10 років - до 01.06.2013 року. Додатковою угодою від 01.07.2008р. до договору вносяться зміни в частині орендної плати за договором від 27.06.2003р.

Пунктом 2.2. договору оренди землі передбачено переважне право орендаря на його поновлення на новий строк.

Водночас суд зазначає, що у відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України, договір оренди землі з урахуванням додаткових угод до нього, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнан судом недійсним.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Дана правова норма кореспондується з нормами частині 4 статті 284 Господарського кодексу України та ст.33 Закону України "Про оренду землі" .

П. 2.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній абокомунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулюваннямістобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі можуть бути оскаржені до суду.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Положеннями ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору визначається у такій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, господарським судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 продовжує користуватись спірною земельною ділянкою на умовах укладеного договору із змінами, внесеними додатковими угодами від 02.06.2008р. та 01.07.2008р. і відповідачами не надано належних доказів щодо направлення позивачу листа - повідомлення про звільнення земельної ділянки та не надано доказів заперечень щодо продовження договірних відносин з питань оренди земельної ділянки.

Згідно ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної власності в оренду здійснювалось на підставі рішень органів виконавчої влади шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (п.12 Розділу Х Перехідні положення» ЗК України).

Судом встановлено, що земельна ділянка, надана ФОП ОСОБА_2 за договором оренди землі від 30.06.2003р. розташована в територіальних межах Верхньобишкінської сільської ради Первомайського району Харківської області, належить до земель державної власності та за основним цільовим призначенням відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Згідно п.1 та п.3 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. У випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

Згідно норм Земельного кодексу України в редакції, чинній на час розгляду справи, повноваження з надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у користування для всіх потреб надані центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України).

Водночас, суд зазначає, що до вступу 1 січня 2013 року в дію Закону України "Про Державний земельний кадастр" реєстрація правовстановлюючих документів на земельні ділянки, у тому числі договорів оренди земельних ділянок, здійснювалась у Державному реєстрі земель до 1 січня 2011 року державним підприємством "Центр державного земельного кадастру", а до 1 січня 2013 року - територіальними органами Держземагентства за місцем знаходження земельної ділянки.

З 1 січня 2013 року відповідно до чинного законодавства державну реєстрацію земельних ділянок здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснює Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр), яка є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Держземагентство України та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 122 Земельного кодексу, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, з 01.01.2013 року, договори земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності укладаються територіальними органами Держземагентства за місцем розташування таких ділянок.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до статті 158 Земельного кодексу виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Згідно п.1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445, центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів є Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України).

Відповідно до п.4.28. Положення про Головне управління Держземагентства у Харківській області, до його повноважень належить передання відповідно до закону земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Таким чином, повноваження з розпорядження земельними ділянками державної власності, розташованими в територіальних межах Верхньобишкінської сільської ради Первомайського району Харківської власності, які за основним цільовим призначенням відносяться до земель сільськогосподарського призначення, належить Головному управлінню Держземагентства у Харківській області.

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2013р. ФОП ОСОБА_2 звернулась до Головного управління держземагентства в Харківській області із заявою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 27.06.2003р. Проте, листом-відповіддю № 19-20-6-11827/0/9-13 від 15.11.2013р. позивачеві було відмовлено в поновленні договору оренди землі від 27.06.2003р.

Отже, враховуючи вищенаведені норми Закону, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_2 має право на поновлення договору оренди земельної ділянки від 27.06.2003 р., зареєстрованого 30.06.2003р. №5, загальною площею 149,95 га сільськогосподарського призначення в територіальних межах Верхньобишкінської сільської ради Первомайського району Харківської області із змінами, внесеними додатковими угодами від 02.06.2008р. та 01.07.2008р. Підставою поновлення договору оренди земельної ділянки по теперішній час залишаються норми ст. 33 Закону України «Про оренду землі», якою передбачено право орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки. Проте, реалізувати законне право ФОП ОСОБА_2 на поновлення свого права оренди земельної ділянки на сьогоднішній день уповноваженне Головне управління Держземагентства у Харківській області на підставі ч.4 ст.122 Земельного кодексу України та п.3 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, та те, що договір оренди землі від 27.06.2003р. із змінами, внесеними додатковими угодами від 02.06.2008р. та 01.07.2008р., був укладений із додержанням усіх вимог, передбачених земельним законодавством, і у договорі передбачалося його поновлення, то він поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені. В зв"язку з чим, позовні вимоги позивача - правомірні, обгрунтовані, визнані другим відповідачем, не спростовані першим відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідачів судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 13, 14, 19, 55 Конституції України, Законом України "Про оренду землі", ст. ст. 11, 15, 16, 204, 324, 509, 526, 598, 610, 612, 626, 627, 628, 629, 654, 759, 764 792 Цивільного кодексу України; ст ст. 3, 4, 31, 93, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179, 193, 202, 183, 284, 291 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати договір оренди земельної ділянки, укладений 27.06.2003р. між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області (Харківська область, м. Первомайський, вул. Леніна, 16, код ЄДРПОУ 24134432) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний нлмер НОМЕР_1) зі змінами, внесеними додатковими угодами від 02.06.2008р. та 01.07.2008р. поновленим на строк до 01.06.2023р.

Повне рішення складено 25.03.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/626/14