Постанова № 37855405, 21.01.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 р. Справа № 804/16484/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Шевченко О.Г., відповідача - Задорожної А.Ю., Цибульник А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого

підприємства «СТАЛЬСЕРВІС»

до Дніпропетровської митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство «СТАЛЬСЕРВІС» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00276 від 04.06.2013 року, № 110100000/2013/00432 від 26.06.2013 року, визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200227/1 від 04.06.2013 року, № 110100000/2013/200357/1 від 26.06.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним за контрактом було імпортовано товар, у зв'язку з чим до Дніпропетровської митниці були подані всі необхідні документи для його митного оформлення за ціною договору. Проте, відповідачем безпідставно, в порушення законодавства, були видані картки відмов у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та прийняті рішення про коригування митної вартості товару. Позивач вказані рішення вважає необґрунтованими та протиправними, з огляду на викладене, просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись, при цьому, на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що враховуючи результати проведеної перевірки позивача, невідповідність в наданих документах, неможливість проведення обчислення формування ціни товару на заявленому рівні згідно наданих документів, відповідачем було прийняті оскаржувані рішення. При цьому, при їх прийнятті посадові особи відповідача діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Ні підставі викладеного, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство «СТАЛЬСЕРВІС» згідно умов зовнішньоекономічного контракту № 7В9Р7НС3 від 22.02.2013 року, укладеного з компанією U.S. Steel Kosice, s.r.o (Словаччина), отримувало металопрокат, а саме, прокат плоский з вуглецевої сталі, оцинкований шляхом гарячого окупання, в рулонах.

Позивач звернувся до Дніпропетровської митниці Міндоходів для здійснення митного оформлення товару шляхом подання митних декларацій: № 110100000/2013/216802 від 04.06.2013 року та № 110100000/2013/219483 від 25.06.2013 року.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 19.11.2012 року № 110/2012/0001153, накладна ЦІМ/ УМВС, банківський платіжний документ, що стосується товару: платіжне доручення № 10 від 11.04.2013 року та № 14 від 22.05.2013 року, прайс - лист від 01.03.2013 року, рахунок - фактура (інвойс) від 15.04.2013 року № 113/70435801, рахунок - фактура (інвойс) від 24.05.2013 року № 113/70614501, рахунок - проформа від 09.04.2013 року № 920157, зовнішньоекономічний контракт № 7В9Р7НС3 від 22.02.2013 року, внутрішній договір (контракт) доручення від 01.11.2009 року № 1109, сертифікати якості, копії митних декларацій країни відправлення.

Митна вартість товару позивачем була визначена за основним методом (за ціною договору) та склала:

- за декларацією № 110100000/2013/216802 від 04.06.2013 року - 0,8273 дол. США/кг;

- за декларацією № 110100000/2013/200357/1 від 26.06.2013 року - 0, 863 дол. США/кг.

Дніпропетровська митниця відмовила в оформлені товару шляхом видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00276 від 04.06.2013 року та № 110100000/2013/00432 від 26.06.2013 року. Підставою для відмови позивачу в оформленні товару за основним методом (за ціною контракту), митним органом зазначено, зокрема:

- в інвойсі відсутня інформація щодо зовнішньоекономічного контракту дляідентифікації ввезеного товару;

- договором передбачена - 100 % передплата у відповідності з інвойсом- проформою. У проформі - інвойсі від 09.04.2013 року № 920157 зазначена сума 133113,54 дол. США. В платіжному дорученні від 11.04.2013 року № 10 сума сплати - 60000 дол. США, в платіжному дорученні від 22.05.2013 року № 14 сума сплати - 73113 грн. 54 коп., але загальна сума постачання по вищевказаному проформі - інвойсі складає - 108880, 50 дол. США;

- інвойс № 113/70614501 від 24.05.2013 року та проформа - інвойс № 920157 від 09.04.2013 року не містить посилання на номер та дату контракту № 7В9Р7НС3 від 22.02.2013 року (неможливо ідентифікувати товар).

У зв'язку з вищевикладеним, Дніпропетровською митницею було зобов'язано позивача надати додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару; виписку з бухгалтерської документації.

ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» відмовилось від надання додаткових документів, про що свідчить заява від 26.06.2013 року.

За результатами розгляду митних декларацій, відповідачем були прийняті рішення про коригування заявленої митної вартості товару № 110100000/2013/200227/1 від 04.06.2013 року, № 110100000/2013/200357/1 від 26.06.2013 року, відповідно до яких митну вартість скориговано до 0, 97 дол. США/кг із застосуванням методу 2 (г).

Відповідно до ст. 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документах.

Згідно п. 3 ст. 337 МКУ проведений контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях ВМД.

Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості подібних товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Як фактичну підставу винесених рішень, представниками відповідача зазначено, що під час здійснення перевірки наданих позивачем до митного оформлення документів виявлено розбіжності, які унеможливлюють обчислення митної вартості, а саме, відсутність в інвойсі посилання на контракт від 22.02.2013 року № 7В9Р7НС3.

Проте, суд не погоджується з вищевказаними висновками відповідача, оскільки законодавством не визначено обов'язкову форму інвойсу та перелік обов'язкових реквізитів, форма є довільною, та повинна містити обсяг інформації, який обумовлений його функціональним призначенням.

Для уникнення простою вагонів та накладення штрафу, ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» були подані нові митні декларації згідно ст. 55 Митного кодексу України, з урахуванням скоригованої митної вартості товарів № 110100000/2013/216870 від 05.06.2013 року та № 110100000/2013/219732 від 26.06.2013 року.

Для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані додаткові документи, а саме, висновок експерта № ГО-2573 від 06.08.2013 року, виданий Дніпропетровською - промисловою палатою; переклад інвойсу: № 113/70435801 від 15.04.2013 року, № 113/80594701 від 27.05.2013 року, № 113/70614401 від 24.05.2013 року, № 113/70614501 від 24.05.2013 року, копії прибуткових накладних: № НПП 00001008 від 05.06.2013 року, № НПП 00001146 від 26.06.2013 року, копія цінової інформація Лондонської біржі кольорових металів, копія акту звірки.

Листом № 17-11-2/2386 від 27.08.2013 року відповідач залишив чинними рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200227/1 від 04.06.2013 року, № 110100000/2013/200357/1 від 26.06.2013 року.

Загальні положення щодо митної вартості товарів, методи її визначення та порядок застосування вказаних методів визначені Митним кодексом України від 13.03.2012 року № 4495-VІ.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частин 1 та 2 ст. 51 вказаного Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, а митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МКУ).

Водночас частиною 3 вказаної статті встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені статтею 57 Митного кодексу України, згідно якої визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні, обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно), не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

З долучених до справи матеріалів судом з'ясовано, що позивачем надано до митного органу всі необхідні документи, що визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України і аналіз вказаних документів не дає підстави вважати, що вони містять розбіжності, які ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості товарів або відомості щодо ціни, яка була сплачена за товар, та на які посилається митний орган.

Крім того, на підтвердження оплати ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» за контрактом № 7В9Р7НСЗ від 22.02.2013 року позивачем надані наступні документи:інвойси на суму 80988, 34 дол. США, інвойс - проформа № 92015 від 09.04.2013 року на суму 133113 грн. 54 коп., платіжне доручення в іноземній валюті № 10 від 11.04.2013 року на суму 60000 дол. США, платіжне доручення в іноземній валюті № 14 від 22.05.2013 року на суму 73113, 54 дол. США.

За таких умов, суд дійшов висновку, що Дніпропетровська митниця Міндоходів при винесенні карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00276 від 04.06.2013 року, № 110100000/2013/00432 від 26.06.2013 року та рішень про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200227/1 від 04.06.2013 року, № 110100000/2013/200357/1 від 26.06.2013 року діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені діючим митним законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова особа чи службова особа).

Як підтверджується матеріалами справи, судові витрати позивача складають 172 грн. 05 коп.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність присудження з Державного бюджету України позивачу документально підтверджених судових витрат в сумі 172 грн. 05 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства «СТАЛЬСЕРВІС» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00276 від 04.06.2013 року, № 110100000/2013/00432 від 26.06.2013 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200227/1 від 04.06.2013 року, № 110100000/2013/200357/1 від 26.06.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства «СТАЛЬСЕРВІС» судові витрати в сумі 172 грн. 05 коп. (сто сімдесят дві гривні п'ять копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 25.01.2014 року.

Суддя М.В. Дєєв