Рішення № 37855037, 26.12.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-7311/13

760/27749/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.,

при секретарі Слепусі О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та зобов'язати вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив розірвати договір про спільну діяльність від 21.01.2013 року, укладений між ним та відповідачем ОСОБА_2, зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 за актом приймання-передачі частку нежитлової будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 319,00 кв.м. та частку нежитлових приміщень АДРЕСА_2, які ОСОБА_2 отримав відповідно до умов Договору про спільну діяльність від 21.01.2013 року, визнати право власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю АДРЕСА_1, загальною площею 319,00 кв.м. та на нежитлові приміщення АДРЕСА_2 Також, просив зобов'язати відповідача ОСОБА_2 замовити та виготовити технічні паспорти у відповідних, ліцензованих (сертифікованих) організаціях на наступне майно: нежитлову будівлю АДРЕСА_1, загальною площею 319,00 кв.м. та нежитлові приміщення АДРЕСА_2

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач ОСОБА_1 зазначив, що він 21.01.2013 року, уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір про спільну діяльність.

Пунктом 1.1. Договору позивач та відповідач узгодили, що предметом даного договору є: «Сторони за даним Договором зобов'язуються шляхом об'єднання майна і зусиль спільно здійснювати роботи в сфері господарської діяльності».

Згідно пункту 3.1. Договору позивач в термін протягом 3-х робочих днів з моменту підписання даного договору зобов'язується передати відповідачу частку нежитлової будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 319,00 кв.м. та частку нежитлових приміщень АДРЕСА_2

Актом приймання-передачі майна від 21.01.2013 року позивач передав, а відповідач прийняв частку нежитлової будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 319,00 кв.м. та частку нежитлових приміщень АДРЕСА_2

Згідно пункту 4.1. Договору відповідач з моменту підписання даного Договору зобов'язувався перерахувати позивачу платіжним дорученням грошовий внесок в розмірі 130 000 грн.

Розділом 6 Договору встановлено, що внеском позивача є частка нежитлової будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 319,00 кв.м. та частка нежитлових приміщень АДРЕСА_2, частка позивача складає 95%. Внесок відповідача - особиста трудова участь, а також 130000 (сто тридцять тисяч) грн., тобто частка відповідача складає 5 %.

Однак, відповідач не виконує умови договору про спільну діяльність від 21.01.2013 року, зобов'язання по сплаті своєї частки не виконав, однак і продовжує здійснювати власні справи за рахунок спільного майна, на претензії не реагує, а тому позивач змушений звернутися з позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Представник позивача просив справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 21 січня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про спільну діяльність.

Пунктом 1.1. Договору позивач та відповідач узгодили, що предметом даного договору є: «Сторони за даним Договором зобов'язуються шляхом об'єднання майна і зусиль спільно здійснювати роботи в сфері господарської діяльності».

Згідно пункту 3.1. Договору позивач в термін протягом 3-х робочих днів з моменту підписання даного договору зобов'язується передати відповідачу частку нежитлової будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 319,00 кв.м. та частку нежитлових приміщень АДРЕСА_2

Актом приймання-передачі майна від 21.01.2013 року позивач передав, а відповідач прийняв частку нежитлової будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 319,00 кв.м. та частку нежитлових приміщень АДРЕСА_2

Згідно пункту 4.1. Договору відповідач з моменту підписання даного Договору зобов'язувався перерахувати позивачу платіжним дорученням грошовий внесок в розмірі 130 000 грн.

Розділом 6 Договору встановлено, що внеском позивача є частка нежитлової будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 319,00 кв.м. та частка нежитлових приміщень АДРЕСА_2, частка позивача складає 95%. Внесок відповідача - особиста трудова участь, а також 130000 (сто тридцять тисяч) грн., тобто частка відповідача складає 5 %.

Крім того, пунктом 5.2. Договору, керівництво сумісною діяльністю за даним Договором, а також ведення спільних справ доручається відповідачу.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що підбиття підсумків сумісної діяльності і розподіл прибутку між сторонами здійснюється в термін, на підставі окремого балансу, який складає відповідач. Баланс повинен бути поданий позивачу, не пізніше 30 числа, кожного календарного місяця, поточного року.

З поданої позовної заяви та доданих документів вбачається, що вимоги даного пункту Договору повністю ігноруються відповідачем, звіт про діяльність на протязі року, жодного разу не було подано позивачу, прибуток від здійснення спільної діяльності не перераховувався на користь позивача.

Оскільки, в договорі про сумісну діяльність мета є загальною для всіх учасників, то позивач 10.04.2013 року вручив претензію відповідачу про розірвання Договору та сплату заборгованості в розмірі 130 000 грн. Однак, відповідач проігнорував зазначену претензію та не виконує умови договору про спільну діяльність.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Статтею 1133 ЦК України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1141 ЦК України договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

Відповідно до п. 9.5 Договору про спільну діяльність даний Договір може бути розірваний за заявою однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною своїх зобов'язань. У цьому випадку всі невигідні наслідки розірвання покладаються на винну сторону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем умови Договору виконувалися неналежним чином.

Також, судом встановлено, що відповідач безпідставно зайняв більшу частину нежитлової будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 319,00 кв.м. та частину нежитлових приміщень АДРЕСА_2, та використовує їх зовсім з іншою метою ніж це було передбачено Договором, та стверджує, що у позивача відсутні будь-які підстави для володіння, розпорядження та користування спірною будівлею і він фактично одноособово її відремонтував та створив новий об'єкт нерухомості.

З вказаними обставинами позивач не може погодитись, оскільки він ще на початку 2008 року власними зусиллями та коштами, почав будівництво нежитлової будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 319,00 кв.м. та здійснив реконструкцію нежитлових приміщень АДРЕСА_2, а також є користувачем земельної ділянки під нежитловою будівлею та сплачує відповідні податки за користування землею.

Крім того, на замовлення позивача ПП «АКБ «Готика» (ліцензія серії АГ №575056 від 09.03.2011 року) розроблено проект «Будівництво нежилої будівлі АДРЕСА_1» та проект «Реконструкція нежитлових приміщень АДРЕСА_2».

Будівництво об'єктів нерухомого майна було завершено позивачем та виготовлено технічні паспорти нежитлової будівлі та нежитлових приміщень.

Тобто, на момент підписання Договору між сторонами, позивачем вже було створено об'єкт нерухомості, яким він користувався та розпоряджався на власний розсуд.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Цивільний кодекс України розкриває поняття права власності як сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження.

У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене та те, що відповідач ОСОБА_2 не виконав належним чином свої зобов'язання відповідно до умов договору про спільну діяльність та те, що позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, то суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 169, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України на підставі ст.ст. 321, 331, 376, 526, 530, 629, 1130, 1133, 1141 ЦК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та зобов'язати вчинити дії - задовольнити.

Розірвати Договір про спільну діяльність від 21.01.2013 року, що укладено між ОСОБА_2 з ОСОБА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 за актом приймання-передачі частку нежитлової будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 319,00 кв.м. та частку нежитлових приміщень АДРЕСА_2, які ОСОБА_2 отримав відповідно до умов Договору про спільну діяльність від 21.01.2013 року.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю АДРЕСА_1, загальною площею 319,00 кв.м.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення АДРЕСА_2

Зобов'язати ОСОБА_2 замовити та виготовити технічні паспорти у відповідних, ліцензованих (сертифікованих) організаціях на наступне майно: нежитлову будівлю АДРЕСА_1, загальною площею 319,00 кв.м. та нежитлові приміщення АДРЕСА_2

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І. Кізюн