Ухвала суду № 37853761, 13.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року Справа № 4552/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Ковач В.С.,

представника відповідача Попельського С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Магнат Ойл» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Магнат Ойл» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ПП «Магнат Ойл» 03.12.2009 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0002052341/2 4121/23-1/10/32746866/26572; №0002062341/2 4122/23-1/32746866/26573 від 02.11.2009 року, по акту перевірки від 10.07.2009 року №1663/23-1/32746866 як такі, що винесені з порушенням чинного законодавства України.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПП «Магнат Ойл» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити з підстав порушення норм матеріального права.

Апелянт не згідний з донарахуванням податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 17190,75 грн. Виключення з валових витрат підприємства витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності ( витрати пов'язані з організацією збуту товарів) з посиланням суду на п. 2.5 Агентського договору між ПП «Магнат Ойл» та приватним підприємцем ОСОБА_3, як відсутністю «доказів витрат, здійснених ним за рахунок Замовника» вважає безпідставним.

В охопленому перевіркою періоді таких витрат «Агент» ( ПП ОСОБА_3.) не здійснював і відповідно не надав доказів для додаткового відшкодування понесених витрат.

Крім того, податковим законодавством України не передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані представляти обґрунтування економічної доцільності будь - яких витрат, які здійснюються у ході господарської діяльності суб'єкта господарювання, а розмір та склад валових витрат визначається відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, розмір валових витрат повинен відповідати п. 5.1 статті 5 цього Закону, тобто

повинен бути зв'язок таких витрат з господарською діяльністю.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку ( п.п.5.3.9 ст.5 цього Закону )

Для підтвердження витрат пов'язаних з придбанням агентських послуг з реалізації торгівлі, крім договорів, ПП «Магнат Ойл» представлено до перевірки акти здачі приймання наданих послуг з доданими звітами з повною розшифровкою всіх здійснених операцій,

Приватне підприємство «Магнат Ойл» не згідне з донарахуванням податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 4193,40 грн. та фінансових санкцій в сумі 2096,70 грн., яке було зроблено шляхом виключення із податкового кредиту, як оплату агентських послуг ПП ОСОБА_3, так як ці послуги придбавались з метою збільшення обсягів реалізації товарів, пов'язані з веденням господарської діяльності з метою отримання доходу.

Звертає увагу апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції, не прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгород: № 0002062341/2/4121/23-1/10/32746866/26572; № 0002062341/02396/23-1/18031 від 24.09.2009 року, № 0002052341/2 4121/23-1/10/32746866/26572; № 0002062341/2 4122/23- 1/32746866/26573 від 02.11.2009 року по Акту перевірки від 10.07.2009 року № 1663/23- 1/32746866 як такі, що винесені з порушенням чинного законодавства України, а розглянуті останні, від 02.11.2009 року, якими фактично лише доведено нові терміни сплати податкових зобов'язань, які були визначені платнику у раніше надісланих податкових повідомленнях рішеннях від 24.09.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив, вважаючи ухвалене рішення законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт №1663/23-1/32746866 від 10.07.2009 р.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем п.5.1 , п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: завищено валові витрати на загальну суму 68763, 00 грн.і занижено податок на прибуток в сумі 17190,75 грн.

В наслідок не виконання позивачем вимог п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за цей же період занижено ПДВ в сумі 4193, 40 грн.

За висновками акту перевірки позивачу було визначено наступні податкові зобов'язання:

22872. 20 грн. (в т.ч. 17190, 75 грн. основного платежу та 5681. 45 грн. штрафної санкції) по податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 21.07.2009 р. № 0002052341/0;

6290, 1 грн. (в т.ч. 4193, 4 грн. основного платежу та 2096, 7 грн. штрафної санкції) по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 21.07.2009 р. № 0002062341/0.

За результатами адміністративного оскарження, податковим органом у зв'язку з виявленням арифметичних помилок прийнято податкові повідомлення - рішення від 24.09.2009 p. про нарахування:

21307, 05 грн. податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 0002052341/1 та 4927, 80 грн. по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення рішення № 0002062341/1.

У зв'язку з залишенням ДПА у Закарпатській області без задоволення повторної скарги позивача прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення від 02.11.2009 p. про нарахування аналогічних сум.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що в актах здачі-прийняття робіт (послуг) не вказано( нерозкрито) змісту господарських операцій, не конкретизовано агентські послуги і з них неможливо встановити взаємозв»язок отриманих позивачем послуг з господарською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, матеріалами справи підтверджується, що між позивачем( замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (агент) укладено агентські договори від 01.01.2008р. та від 01.10.2008р., якими передбачалося, що ОСОБА_3 за окремою письмовою довіреністю замовника зобов»язується надавати в інтересах, від імені, під контролем та за рахунок замовника такі фактичні послуги, по сприянню замовнику в укладенні угод купівлі продажу продукції замовника:

-проводити рекламну компанію продукції, від імені та за кошти замовника;

-вивчати ринок з продажу продукції замовника, потенційних покупців, проводити маркетингові дослідження;

-підшуковувати покупців продукції;

-вести переговори з потенційними покупцями продукції від імені замовника, укладати з ними усні угоди на суму до 100 тис. гривень на рік( п.1.1 договорів).

Пунктом 1.3. вказаних договорів передбачено сприяння агентом у реалізації олив,мастил,охолоджувальних сумішей, автохімії, автокосметики, автофільтрів, автозапчастин та інше на території України.( а.с.9,11)

Агент зобов»язувався, зокрема, щомісяця інформувати замовника про хід виконання договору, надавати письмові звіти, додавши до них необхідні докази витрат, здійснених ним за рахунок замовника( п.2.5 договорів), а замовник за виконання договору сплачує агенту винагороду 20% (30% по договору від 01.10.2008р.) від суми, на яку була здійснена реалізація продукції позивача (замовника) за участі агента.( а.с.9-12)

Договором передбачалося, що розмір належної до виплати винагороди підтверджується двостороннім актом, в якому вказується обсяг реалізованої продукції за звітний період, суми, що поступали на розрахунковий рахунок від продажу продукції, суми винагороди, авансові платежі та інше.

Кошти сплачені позивачем підприємцю ОСОБА_3 за отримані агентські послуги відносилися позивачем до складу валових витрат та було включено до податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі по тексту - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми): дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції досліджено акти здачі - прийняття робіт(надання послуг) за період III - IV квартали 2008 року і, на погляд апеляційної інстанції, дана їм вірна правова оцінка, так як вони містять лише посилання на агентський договір та суму вартості наданих послуг. ( а.с.13,18,20,23,26,28,)

З огляду на п.1.1 агентських договорів в актах відсутня інформація про надання агентських послуг, а посилання апелянта( позивача) на звіти, як додаток до актів, не можуть братися до уваги, так як це звіти про обіг товарів і вони також не розкривають змісту ( не деталізують ) послуг, наданих позивачу агентом ОСОБА_3

Позивачем також не заперечується, що ПП ОСОБА_3 не надавала звітів позивачу про витрачені кошти та докази проведення рекламної кампанії продукції, звітів про проведені заходи з вивчення ринку продукції, маркетингових досліджень та обгрунтування пов'язаних із цим витрат, що підтверджує факт не проведення таких робіт.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про неможливість на підставі підписаних актів встановити взаємозв'язок отриманих позивачем агентських послуг з господарською діяльністю, є обґрунтованим, а відтак у зв'язку із зменшенням валових витрат донарахування податку на прибуток позивачу є правомірним.

Стосовно порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суми податку, що були сплачені постачальнику послуг( ПП ОСОБА_3.) без документального їх підтвердження фактичного надання та зв'язку з господарською діяльністю є обґрунтованим, а донарахування зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3285, 20 грн. основного платежу та штрафної санкції в сумі 1642,60 грн. є також правомірним.

Отже, при винесенні оскаржених податкових повідомлень - рішень податковий орган діяв на підставі, в межах та у спосіб, визначений законодавством.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги ( щодо оскарження аналогічних податкових повідомлень - рішень від 24.09.2009 року), колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.51 КАС України ( в редакції, що діяла на час розгляду заявленої заяви ) позивач має право до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а не предмет.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Магнат Ойл» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі №2а-4592/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

Р.В. Кухтей

Ухвала у повному обсязі складена 18.03.2014 року.