Ухвала суду № 37852811, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3145/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ БУД" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0001152201, № 0001162201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту відсутності реальності здійснення господарських операцій на виконання договорів укладених позивачем з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», ТОВ «ТД Оса», оскільки виконання вказаних договорів, право позивача на формування податкового кредиту та включення до валових витрат сум за такими господарськими операціями підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Таким чином, висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, не підтверджені і є необґрунтованими.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, посилаючись на акти перевірок та акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, а також інформацію з інформаційних баз даних податкових органів, зазначає що договори між позивачем та контрагентами - ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», ТОВ «ТД Оса» були укладені з метою отримання податкової вимоги та не мають реального характеру, тобто є нікчемними. Посилається на відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, відсутність права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні Податкового кодексу України, відсутність об'єкта оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання правильності нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», ТОВ «ТД Оса» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено акт від 18.04.2013 № 570/22-01/37340510.

Згідно висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п. 138.7 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», ТОВ «ТД Оса» на загальну суму 730933 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «ТД Оса», в результаті чого, ТОВ «МАГ БУД» занижено суму ПДВ, всього на суму 692622 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 № 0001152201, № 0001162201.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з вказаним позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно приписів ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Разом з тим, визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «КОМПАНІЯ «МРАМУР ЛТД» було укладено ряд договорів про виконання будівельних робіт, згідно яких зазначений контрагент позивача, виступаючи в якості субпідрядника, зобов'язується виконати власними силами будівельні роботи для ТОВ «МАГ БУД» в особі директора Матейко Г.Ю. (підрядник) на визначених у вказаних договорах об'єктах.

Зокрема, це договори від 01.04.2012 №02/04, від 02.07.2012 №02/07, договір від 09.07.2012 №09/07, від 02.04.2012 №02/07.

На підтвердження факту належного виконання зазначених договорів в матеріалах справи наявні копії актів приймання виконаних підрядних робіт за відповідні періоди, копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за відповідні періоди. Факт здійснення оплати підтверджується копією виписки по рахунку 26004318053. Також матеріалами справи підтверджується, що позивач, за результатами вказаних операцій отримав від вказаного контрагента належним чином оформлені податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах.

Також, позивач мав господарсько-правові правовідносини з ТОВ «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ГОРИЗОНТАЛЬ». Так, позивачем було придбано у вказаного контрагента деревообробний станок вартістю 4583 грн. На підтвердження здійснення даної операції, в матеріалах справи наявні копії видаткової та податкової накладної, копія рахунку-фактури, факт оплати за яким підтверджується випискою по рахунку 26004318053 Банка АТ «Райфайзен Банк Аваль».

26.11.2012 року між позивачем (підрядник) та ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» (субпідрядник) було укладено договір №1/08 від 01.08.2012 року, згідно умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується власними силами виконати роботи відповідно до умов договору на об'єкті будівництва: монолітно-каркасного житлового будинку № 10 ж.м. Троєщина, 20, мрн., сек. 1, 2, 3.

Факт реального виконання сторонами умов даного договору підтверджується копіями актів приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2012 року, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2012 року, копіями податкових накладних та виписки по рахунку 26004318053 Банка АТ «Райфайзен Банк Аваль».

Згідно умов договору від 03.09.2012 №3/09, укладеного між ТОВ «МАГ БУД» та ТОВ «ФІРМА «АСІА», підрядник (ТОВ «МАГ БУД») доручає, а субпідрядник (ТОВ «ФІРМА «АСІА») зобов'язується власними силами виконати роботи відповідно до умов договору на об'єкті будівництва: монолітно-каркасного житлового будинку № 10 ж.м. Троєщина, 20, мрн., сек. 1, 2, 3.

На підтвердження факту належного виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні копії актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на відповідні періоди, копії податкових накладних та виписки по рахунку 26004318053 Банка АТ «Райфайзен Банк Аваль».

Як вірно встановлено судом першої інстанції, господарські взаємовідносини ТОВ «МАГ БУД» з ТОВ «Ю.О. ЕЛЕКТРОНІКС-1» здійснювались на підставі договору від 26.11.2012 №26/11, відповідно до якого ТОВ «Ю.О. ЕЛЕКТРОНІКС-1» в особі директора Горбашової К. В. (Продавець) зобов'язується передати товар, роботи, послуги ТОВ «МАГ БУД» в особі директора Майтенко Г. Ю. (Покупець). На виконання умов даного Договору ТОВ «Ю.О. ЕЛЕКТРОНІКС-1» виписано (оформлено) накладні (акти виконаних робіт) та податкові накладні на поставку товарів (робіт, послуг), а саме видаткову накладну від 27.11.2012 №1211 на придбання у ТОВ «Ю.О. ЕЛЕКТРОНІКС-1» реклами на паперових носіях, побутове приміщення 2,4х12, побутове приміщення 2,4х6 на суму 95 860 грн., крім того ПДВ на суму 19 172 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.11.2012 б/н на проведення ТОВ «Ю.О. ЕЛЕКТРОНІКС-1» робіт (послуг) зі створення сайту на суму 46 164 грн. та ПДВ на суму 9 232 грн.

Також, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «ТД ОСА», факт реальності яких підтверджується наявними в матеріалах копіями видаткових та податкових накладних, рахунків фактур та виписки по рахунку 26004318053 Банка АТ «Райфайзен Банк Аваль».

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість або доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості первинних документів не відповідають дійсності не надав.

За таких обставин, висновки, викладені в акті перевірки суб'єктом владних повноважень про відсутність факту реального здійснення позивачем господарських операцій за спірними правочинами є безпідставними і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на акти перевірок та акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, а також інформацію з інформаційних баз даних податкових органів, як підставу для висновку, що договори між позивачем та контрагентами - ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», ТОВ «ТД Оса» були укладені з метою отримання податкової вимоги та не мають реального характеру, тобто є нікчемними , посилається на відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, відсутність права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні Податкового кодексу України, відсутність об'єкта оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Так, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, так як у платника, в даному випадку позивача, відсутній обов'язок з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Крім того, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, в той же час, з інформації щодо розслідування кримінальних справ, про які йдеться в актах перевірок контрагентів позивача, не вбачається встановлення фактів щодо спірних операцій, у той час як відповідно до ст. 72 КАС України для адміністративного суду є обов'язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факту відсутності реального здійснення господарських операцій на виконання договорів укладених позивачем з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», ТОВ «ТД Оса». В той же час, наявними в матеріалах справи доказами, підтверджується право позивача на формування податкового кредиту та включення до валових витрат сум за такими господарськими операціями, отже, колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки не знайшли свого підтвердження, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на їх підставі, є протиправними та підлягають скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ БУД" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.