Постанова № 37852517, 17.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа№ 910/11687/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

прокурор:Пантюхов О.В., посвідчення;

позивача:Кривошей Д.А., за довіреністю;

відповідача:не з'явився;

третя особа:Шестаков Д.М., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України

на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013

у справі № 910/11687/13 (суддя: Нечай О.В.)

за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Публічного акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор»

про відшкодування коштів за банківською гарантією в розмірі 69660,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2013 у справі № 910/11687/13 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013 у справі № 910/11687/13 повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2013 № 910/11687/13 у справі № 910/11687/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 910/11687/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 03.02.2014 об 11:30.

31.01.2014 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

03.02.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 розгляд апеляційної скарги у справі №910/11687/13 відкладено на 17.02.2014 о 12:20. Продовжено строк вирішення спору по справі.

12.02.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

14.02.2014 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

17.02.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 продовжено строк вирішення спору по справі.

17.02.2014 в судовому засіданні оголошено перерву до 24.02.2014 на 12:50.

24.02.2014 прокурор в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/11687/13 відкладено на 17.03.2014 о 12:10.

17.03.2014 відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

17.03.2014 прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

17.03.2014 представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України і просив суд її задовольнити.

17.03.2014 представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013 у справі № 910/11687/13 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третьої особи, колегія суддів встановила наступне.

27.11.2012 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (постачальник) було укладено договір про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/12/24 (надалі-договір).

В п. 11.1 договору зазначено, що постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за цим договором у розмірі 1% від ціни договору банківською гарантією від 21.11.2012р. № 06/01/153/1467 виданою Публічним акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" на суму 69660,00 грн.

Статтею 560 ЦК України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку, як гаранта, сплатити на користь Міністерства оборони України суму гарантії внаслідок порушення постачальником п. 4.2 та п. 4.3 договору позивач звернувся до гаранта з вимогами від 08.01.2013 р. (№ 286/8/54) та від 15.01.2013 р. (№ 286/8/140) про виплату на користь позивача банківської гарантії за неналежне виконання третьою особою умов договору.

Листом від 25.01.2013 р. (вих. № 08-0/01-83) відповідач відмовив позивачу у виконанні вимог № 286/8/54 від 08.01.2013 р. та № 286/8/140 від 15.01.2013 р. у зв'язку з тим, що у банку відсутня можливість перевірити справжність підпису уповноваженої особи на такій вимозі, так як строк дії довіреності, яку було долучено позивачем, сплив 31.12.2012р.

В свою чергу, позивачем було направлено на адресу банку 08.02.2013 р. лист, до якого було долучено завірену копію довіреності № 220/24/д, видану Міністром оборони України від 09.01.2013 р.

У відповідь на вищезазначений лист відповідачем було направлено на адресу Міністерства оборони України лист № 08-0/01-210/1 від 19.02.2013 р., яким було відмовлено позивачу у виплаті коштів за банківською гарантією у зв'язку, зокрема, з тим, що строк дії гарантії закінчився 01.02.2013 р., а вищезазначений лист було направлено відповідачу 08.02.2013 р., тобто після спливу строку дії банківської гарантії.

Таким чином, вимога позивача залишилась без виконання, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд посилався на те, що позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу, яка відповідає чинному законодавству України та умовам банківської гарантії лише 08.02.2013р., тобто після спливу строку дії банківської гарантії.

Таким чином, місцевий господарський суд пришов до висновку, що оскільки позивачем вперше було направлено на адресу відповідача вимогу, яка не відповідала вимогам банківської гарантії та приписам чинного законодавства України, то відповідач правомірно відмовив у виплаті коштів, передбачених банківською гарантією. А в зв'язку з тим, що повторна вимога, оформлена позивачем у відповідності до приписів чинного законодавства України та умов банківської гарантії, була направлена відповідачу після закінчення строку її дії, тому у відповідача відсутні правові підстави для виплати коштів.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможна з огляду на наступне.

До матеріалів справи залучена копія вимоги позивача від 15.01.2013 року № 28618/140 та докази отримання її відповідачем 21.01.2013 року вх. № 101 (т.1 а.с. 90).

У вимозі, яка підписана директором департаменту держаних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Нагорничевським О.А., зазначено про те, що третя особа частково поставила продукцію, але в порушення п.4.2 та п. 4.3 Договору не надала документів, які підтверджують виконання умов договору (договорів) та якість поставленої продукції.

З вимоги позивача від 15.01.2013 року, яка отримана відповідачем вбачається, що позивач пропонує відповідачу виконати гарантію, у тому числі, в зв'язку з недопоставкою (несвоєчасною поставкою) продукції, поставка якої передбачена договором.

До матеріалів справи залучено копію довіреності від 09.01.2013 року № 220/24/д, яку видано Міністерством оборони України Нагорничевському О.А., умови якої свідчать про те, що він уповноважений здійснювати правочини, пов'язані з виконанням укладених договорів (т.1 а.с. 93).

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи викладене, особа, яка підписала вимогу датовану 15.01.2013 року (в період дії гарантії) мала відповідний обсяг прав щодо звернення до відповідача про виконання наданої відповідачем гарантії.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні помилково посилався на те, що позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу, яка відповідає чинному законодавству України та умовам банківської гарантії лише 08.02.2013р., тобто після спливу строку дії банківської гарантії.

До того ж, матеріали зібрані у справі свідчать про те, що третьою особою були неналежно виконані умови договору щодо строків поставки продукції.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 217-219) залучені копії рішення господарського суду Волинської області від 06.09.2013 року та копію наказу від 19.08.2013 про стягнення 1643,88 грн. пені за порушення строку поставки за договором.

Згідно з рішенням господарського суду Волинської області від 06.09.2013 року у справі № 903/636/13-1 (набрало законної сили 19.08.2013) з ТОВ "Золотий екватор" підлягає стягненню 1643,88 грн. - пені за порушення строку поставки за договором (договір № 286/1/12/24 від 27.11.2012 року).

Відповідно до ст. 200 ГК України 1. Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтверджені.

2.Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

3. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

4. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Аналіз положень ст. 200 ГК України норми дає підстави вважати, що видача гарантії, у даному випадку, є одностороннім правочином.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України ні відповідач ні третя особа не надали ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази того, що гарантію визнано недійсною.

В ч. 1 ст. 563 ЦК України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи те, що письмова вимога від 15.01.2013 року, з посиланням на гарантію, яку надіслано на адресу відповідача підписано уповноваженою особою, вимогу надіслано в строк на який видана гарантія, у вимозі вказано про неналежне виконання третьою особою умов договору, що підтверджено зібраними у справі матеріалами, то заявлені позовні вимоги є обґрунтованими в зв'язку з чим підлягають задоволенні в повному обсязі.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013 у справі № 910/11687/13 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, що підтверджується фактичними обставинами та матеріалами справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013 у справі № 910/11687/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити повністю.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013 у справі № 910/11687/13 викласти в наступній редакції:

«1. Позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (код ЄДРПОУ 33695095, адреса: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83-Д, МФО 380281) на користь Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський просп., 6, розрахунковий рахунок 35218039003192 в ОПЕРУ ДКУ у м. Києві, МФО 820172, одержувач - Міністерство оборони України), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 69660 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят) грн. 00 коп. 3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (код ЄДРПОУ 33695095, адреса: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83-Д, МФО 380281) до Державного бюджету України (Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001, код платежу 22030001) 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.»

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (код ЄДРПОУ 33695095, адреса: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83-Д, МФО 380281) до Державного бюджету України (Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001, код платежу 22030001) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/11687/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко