Постанова № 37850897, 20.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р. Справа№ 911/1044/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Тарасенко К.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Сидоренко В.А. - дов. від 15.02.2014 року б/н

від відповідача: Кравець В.П. - голова

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Кашперівський бурякорадгосп" на рішення господарського суду Київської області від 14.11.2013 року

у справі № 911/1044/13 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Кашперівський бурякорадгосп" (с. Кашперівка Тетіївського району Київської області)

до Селянського (фермерського) господарства „Надросся" (с. Погреби Тетіївського району Київської області)

про визнання договору недійсним та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області звернулося Публічне акціонерне товариство „Кашперівський бурякорадгосп" з позовом та уточненнями і доповненнями до нього до Селянського (фермерського) господарства „Надросся" про визнання недійсним договору оренди автомобіля (МАЗ 5334, державний номер 7961КХО, 1991 року випуску), укладений 29.09.2011 року укладений між сторонами по справі, та про витребування у відповідача автомобіля МАЗ 5334, державний номер 7961КХО, 1991 року випуску, вартістю 160 000 грн., та передання його позивачу.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням від 26.11.2013 року господарський суд Київської області в позові ПАТ „Кашперівський бурякорадгосп" до СФГ „Надросся" у справі № 911/1044/13 відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПАТ „Кашперівський бурякорадгосп" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.11.2013 року у справі № 911/1044/13 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року апеляційна скарга ПАТ „Кашперівський бурякорадгосп" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 911/1044/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженням секретаря судової палати від 20.02.2014 року склад судової колегії змінювався.

В судовому засіданні 20.03.2014 року представник позивач підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурорів і представників відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до абз. 4 ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 29.09.2011 року Відкрите акціонерне товариство „Кашперівський бурякорадгосп" (орендодавець) та Селянське (фермерське) господарство „Надросся" уклали договір оренди автомобіля, відповідно до умов якого орендодавець передає, орендар приймає в строкове платне користування вантажний автомобіль марки МАЗ 5334, КС357741, державний номер 79-61 КХО, 1991 року випуску, вартістю 16 000 грн., який потребує капітального ремонту.

Відповідно до умов Договору:

- термін оренди складає десять років з моменту прийняття автомобіля і може бути скорочений лише за згодою сторін (пункти 3.1, 3.2 договору);

- розмір орендної плати складає 100 грн. в місяць (квартал, рік), які сплачуються орендарем щомісячно (поквартально) готівкою через касу або в безготівковому порядку (пункти 4.1, 4.2 договору);

- передача автомобіля в оренду здійснюється за актом здачі-приймання (пункт 5.2 договору);

- після закінчення терміну дії оренди орендар протягом 10 днів з моменту закінчення строку оренди повертає об'єкт оренди у справному стані з урахуванням нормального зносу за актом передачі (розділ 8 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Сторонами в оспорюваному договорі є юридичні особи, які у відповідності до ст.ст. 80, 87, 89, 91 та 92 ЦК України створені і зареєстровані у встановленому законом порядку, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, здатні мати цивільні права та обов'язки (крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до позиції, викладеної в пунктах 3.3, 3.4 Постанови пленуму ВГСУ „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 припис абзацу першого частини третьої ст. 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Як зазначає Вищий господарський суд України у постанові від 26.09.2013 року, вказівки якої згідно ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи, третя особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного органу товариства, в наступних випадках: 1) коли такі обмеження встановлені законом; 2) коли відомості про такі обмеження, встановлені статутом чи засновницьким договором, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); 3) коли надані інші докази, які підтверджують, що третя особа під час вчинення оспорюваного або нікчемного правочину знала про обмеження, які встановлені для виконавчого органу чи наглядової ради юридичної особи на здійснення дієздатності останньої.

У відповідності до п. 12.5 Статуту ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" у редакції, чинній на момент вчинення спірного правочину, голова правління вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Між тим, як випливає з пункту 12.3 Статуту ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" у редакції, чинній на момент вчинення спірного правочину, наглядова рада Товариства вправі у разі необхідності тимчасово відсторонити голову та членів правління Товариства і призначити виконуючого обов'язки голови правління до прийняття відповідного рішення загальними зборами акціонерів.

Вказане положення Статуту відповідає вимогам ст. 61 Закону України „Про акціонерні товариства".

У відповідності до правових позицій пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності (абз. 3 п. 3.3 Постанови).

Як встановлено судом з матеріалів, наданих Державною реєстраційною службою Тетіївського районного управління юстиції, 29.04.2011р. зборами наглядової ради ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" було відсторонено від обов'язків голови правління ОСОБА_2 та призначено Романенка І.М. головою правління до прийняття відповідного рішення загальними зборами акціонерів 23.07.2011 року, оформленого протоколом № 2, який був засвідчений державною реєстраційною службою Тетіївського РУЮ.

На підставі вказаного рішення 25.05.2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис № 13491070014000145 про те, що керівником та підписантом ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" до прийняття відповідного рішення загальними зборами акціонерів 23.07.2011 року є Романенко Ігор Миколайович.

23.09.2011 року зборами наглядової ради ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" було перенесено збори акціонерів на 26.11.2011 року та призначено Романенка І.М. головою правління до прийняття відповідного рішення загальними зборами акціонерів 26.11.2011 року. Рішення зборів наглядової ради ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" було оформлено протоколом № 3, який був засвідчений державною реєстраційною службою Тетіївського РУЮ.

На підставі вказаного рішення 28.09.2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис № 13491070015000145 про те, що керівником та підписантом ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" до прийняття відповідного рішення загальними зборами акціонерів 26.11.2011 року є Романенко Ігор Миколайович.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що на момент вчинення оспорюваного правочину - договору оренди автомобіля від 29.09.2011 року Романенко І.М. виконував обов'язки голови правління ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" і мав право в порядку ст. 92 ЦК України та пункту 12.5 Статуту ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" вчиняти без довіреності дії від імені товариства, при цьому відомостей про обмеження його повноважень до Єдиного державного реєстру внесено не було (крім обмеження в часі - до 26.11.2011 року), що спростовує твердження позивача про те, що оспорюваний договір укладено неповноважною особою.

Відтак підстави для визнання оспорюваного договору недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України відсутні.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що рішенням господарського суду від 26.04.2012 року у справі № 6/026-12 було визнано недійсним та скасовано рішення наглядової ради ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" від 29.04.2011 року, яким відсторонено ОСОБА_2 від виконання обов'язків голови правління та призначено виконуючим обов'язки голови правління Романенка І.М.

Проте місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що станом на час укладення оспорюваного договору 29.09.2011 року Романенко І.М. діяв як виконуючий обов'язки голови правління на підставі рішення наглядової ради ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" від 23.09.2011 року, і господарському суду не було подано доказів того, що зазначене рішення Наглядової ради було скасовано в судовому порядку.

Крім того згідно п. 13 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 22.09.2011 року) керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2009 року за заявою ТОВ „Анна" відносно ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" було порушено провадження у справі про банкрутство № Б3/213-09.

До Єдиного державного реєстру 30.06.2009 року було внесено запис № 13491150012000145 про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп", однак, відомості про розпорядника майна боржника до Єдиного державного реєстру станом на 29.09.2011р. внесено не було.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2010 року у справі № Б3/213-09 було введено процедуру розпорядження майном та розпорядником майна ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" призначено Борисова Олександра Юрійовича, проте ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2010 року у справі № Б3/213-09 його повноваження були достроково припинені за його заявою.

В наступному, ухвалою господарського суду Київської області від 24.06.2011 року у справі № Б3/213-09 розпорядником майна ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" було призначено Гусара Івана Олексійовича. Ця ухвала не набрала законної сили, оскільки була скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2011 року.

Розпорядника майна було призначено лише 08.06.2012 року. Так ухвалою господарського суду Київської області у справі № Б3/213-09 за пропозицією Міністерства юстиції України розпорядником майна ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" було призначено Гончарова Анатолія Олександровича.

Позивачем подано суду копію фінансового звіту від 02.10.2011 року, згідно якого вартість необоротних активів на кінець звітного періоду визначена в 3 263 000 грн., оборотних активів 600 000 грн., тобто всього 3 863 000 грн., та копію фінансового звіту від 31.12.2011 року, згідно якого вартість необоротних активів на кінець звітного періоду визначена в 3 150 000 грн., оборотних активів 391 000 грн., тобто всього 3 541 000 грн.

П. 8.2.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (як в редакції від 01.04.2011 року, так і в останній редакції, яка втратила чинність з 01.01.2013 року) визначено, що орендований автомобіль належить до групи 2 основних засобів.

Відповідно до пункту 8.3.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Позивач, посилаючись на довідку від 21.10.2013 року, оригінал якої залучено до матеріалів справи, твердить, що балансова вартість орендованого автомобіля МАЗ 5334 станом на 29.09.2011 року становила 160 000 грн., тобто є більшою, ніж 1% вартості активів позивача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що дані цієї довідки не є належним доказом, оскільки вона не є первинним бухгалтерським документом та мітить в собі інформацію, яка викладена без посилання на жодні такі документи.

Відтак місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем суду не було надо беззаперечних доказів того, що балансова вартість орендованого автомобіля МАЗ 5334 станом на 29.09.2011 року перевищувала 1% балансової вартості всіх активів боржника.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи та дійсними обставинами спростовуються твердження позивача про відсутність погодження розпорядника майна на вчинення виконуючим обов'язки керівника ВАТ „Кашперівський бурякорадгосп" оспорюваного договору оренди автомобіля від 29.09.2011 року, а відтак і відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним в порядку частин 1, 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України,.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема наявність спеціальних підстав визнання недійсною угоди.

За таких обставин місцевим господарським судом під час розгляду спору у справі № 911/1044/13 було вірно встановлено відсутність зазначених обставин, а відтак ним правомірно було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди автомобіля від 29.09.2011 року.

Також місцевий господарський суд вірно зазначив, що посилання позивача на те, що оспорюваний договір є неукладеним, через не досягення сторонами згоди з усіх його істотних умов, є необґрунтованим.

Так, відповідно до частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені істотними законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Законодавство не містить спеціальної норми, яка б визначала перелік істотних умов, необхідних для укладення договору оренди транспортного засобу, в тому числі і §5 глави 58 ЦК України. За загальною нормою частини 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Розділом 1 Договору сторони визначили предмет договору оренди та детально зазначили його характеристики, властивості та вади.

Всупереч твердженню позивача, розділом 4 оспорюваного договору сторони визначили розмір орендної плати - 100,00 грн. В договорі дійсно, не конкретизовано, за який період (місяць, квартал, рік) встановлено цей розмір орендної плати. Однак, загальною нормою ч. 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Інше оспорюваним договором не встановлено, за таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що зазначений в договорі від 29.09.2011 року розмір орендної плати є щомісячним.

Всупереч твердженню позивача, сторони договору встановили строк його дії, визначивши пунктом 3.1 термін дії оренди - 10 років з моменту прийняття автомобіля.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що твердження позивача, щодо неузгодження умов пунктів 3.3, 4.2, 5.1, 9.1.1, 9.1.2, 9.2.1, 10.1 не впливає на чинність договору, оскільки такі умови не законом обов'язковими не визначені, і жодна із сторін договору на момент його укладення в порядку ч. 1 ст. 638 ЦК України не заявила про те, що за ними має бути досягнуто згоди.

Також місцевий господарський суд вірно зазначив, що твердження позивача про те, що в оспорюваному договорі сторони не дійшли згоди про те, чи підлягає предмет оренди страхуванню, та хто його має здійснювати також є безпідставними, оскільки ст. 802 ЦК України передбачено, що страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем, а порядок страхування відповідальності наймача за шкоду, яка може бути завдана іншим особам, встановлюється законом. Якщо в договорі вказана умова не передбачена, сторонам слід керуватися нормою Цивільного кодексу України.

Крім того сторонами не заперечувалося того факту, що договір оренди сторонами частково виконано - орендодавець передав об'єкт оренди орендарю, і орендар користується орендованим автомобілем.

Поняття неукладений договір є тотожним договору, що не відбувся. Такі підходи закріплені в частині 8 статті 181 ГК України, де зазначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), але якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Ця правова позиція закріплена також ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України, де вказується, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Тобто, з цього слідує, що виконаний договір або договір, що виконується не може бути неукладеним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.02.2009 року справі №10/33/08).

В абз. 5 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 „Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" від 24.11.2011 року № 01-06/1642/2011, зазначено, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 25.06.2011 року № 3-58гс11 та Вищий господарський суд України у постанові від 25.06.2011 року № 7/221-09.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що враховуючи те, що за договором оренди автомобіля від 29.09.2011 року орендодавець передав об'єкт оренди орендарю, а орендар прийняв об'єкт оренди та користується ним відповідно до умов договору, визначення договору як неукладеного не може мати місце.

Відповідно до загальної норми ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. Спеціальною нормою ст. 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі та у випадку, коли його стороною є фізична особа - підлягає нотаріальному посвідченню.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що сторони в належній формі (простій письмовій) досягли згоди з усіх істотних умов договору, відповідно оспорюваний договір в порядку ст. 638 ЦК України є укладеним, відповідно вимога позивача про витребування у відповідача автомобіля МАЗ 5334 державний номер 79-61 КХО з цієї підстави також задоволенню не підлягає.

Також місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки позивач на свою відмову від договору найму не посилався, суду не подав жодних доказів такої відмови, то його вимога позивача про витребування у відповідача автомобіля МАЗ 5334, державний номер 79-61 КХО з цієї підстави задоволенню не підлягає.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Кашперівський бурякорадгосп" на рішення господарського суду Київської області від 26.11.2013 року по справі № 911/1044/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 26.11.2013 року по справі № 911/1044/13 залишити без змін.

3. Справу № 911/1044/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__24.03.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді К.В. Тарасенко

А.Г. Майданевич