Постанова № 37849368, 26.03.2014, Славутицький міський суд Київської області

П О С Т А Н О В А

іменем України

Справа № 377/265/14-а

Провадження №2-а/377/23/14

26 березня 2014 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., за відсутності сторін, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про визнання незаконними дій і бездіяльності та стягнення заборгованості з виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю та щорічної допомоги на оздоровлення, -

УСТАНОВИВ:

26 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом з вимогами:

1. Визнати дії та бездіяльність управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області по нарахуванню та виплаті одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, допомоги на його оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, протизаконними.

2. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області на його користь заборгованість з виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю та щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, на загальну суму 114789 грн. 90 коп..

Позивач посилався на те, що є інвалідом другої групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно посвідчення категорії 1, яке видано йому 26.07.2012 р. замісць посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році категорії 2. Перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради. За період з 2003 року по 2013 рік одержав щорічну допомогу на оздоровлення на загальну суму 920 грн. 10 коп. замісць необхідних 60900 грн. допомоги, обчисленої відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Крім того, відповідач повинен був виплатити одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 45 мінімальних заробітних плат на суму 54810 грн.. Загальна сума заборгованості відповідача по виплаті одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю та щорічної допомоги на оздоровлення становить 114789 грн. 90 коп., яку просив стягнути з відповідача.

Відповідачем подано заперечення з проханням відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та врахувати ст. 99 КАС України у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду, які мотивовані тим, що він керувався ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких за заявою ОСОБА_1 від 20.11.2012 р. у січні 2013 року йому було нараховано та виплачено одноразову компенсацію як інваліду другої групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на суму 284,40 грн., а також щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 120 гривень. У 2013 році ОСОБА_1 за виплатою щорічної допомоги на оздоровлення не звертався.

У судове засідання сторони не з'явилися за наявності клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Перевіривши надані докази, суд вважає правильним адміністративний позов задовольнити частково з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1, - позивач по справі, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, про що було видано посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 від 12.05.1998 р..

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії № 13 від 13 лютого 2012 року встановлено причинний зв'язок захворювання ОСОБА_1 з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК сер. КИО-1 № 0415305 від 02.07.2012 р. ОСОБА_1 з 7 червня 2012 року довічно встановлена друга група інвалідності з причини захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Київською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_2 від 26.07.2012 р..

ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1.

20 листопада 2012 року ОСОБА_1 подав заяву до управління соціального захисту населення про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, у якій просив призначити (перерахувати):

одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи;

щорічну допомогу на оздоровлення;

компенсацію 50(25) процентів вартості продуктів харчування за медичними (фізіологічними) нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України, громадянам, віднесеним до категорії 1 та 2.

Рішеннями управління соціального захисту населення від 27.11.2012 р. ОСОБА_1 призначено відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразову компенсацію учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на суму 284 грн. 40 коп. та щорічну допомогу на оздоровлення на суму 120 грн. за період з 01.01.2012 р. по 30.11.2012 р., які виплачені у січні 2013 року шляхом перерахування на поточний рахунок в установі банку, що підтверджено наданими відповідачем копіями рішень, довідкою про отримання допомоги, протоколом індивідуального перерахунку.

Щорічна допомога на оздоровлення за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. та з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р. ОСОБА_1 не призначалась, що підтверджено довідкою від 13.03.2014 р. № 571.

Вирішуючи питання про те, чи подано адміністративний позов до суду в строк, визначений законом, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Оскільки про порушення права позивач повинен був дізнатися у січні 2013 року, коли йому було проведено спірні виплати за період з 01.01.2012 р. по 30.11.2012 р., а до суду з адміністративним позовом він звернувся 26 лютого 2014 року, то вимоги про стягнення недоплаченої суми за цей період виходять за межі шестимісячного строку звернення до суду і в цій частині залишені без розгляду ухвалою від 4 березня 2014 року, якою позовну заяву в частині заявлених вимог за період, що перевищує шість місяців від дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права до дня подання позовної заяви до адміністративного суду, залишено без розгляду.

Посилання у позовній заяві на необхідність застосування строків давності у тридцять років для спірних вимог про відшкодування ядерної шкоди, у зв'язку з чим строк звернення до суду з цим позовом позивач вважає не пропущеним, є необгрунтованими і до уваги не беруться.

Вирішуючи адміністративний позов у іншій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язати діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХП у базовій редакції, чинність якої було відновлено в зв'язку з тим, що положення розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 27.12.2007 року № 107-VІ були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі № 10-рп/2008, яка діє на час виникнення спірних відносин, щорічна допомога на оздоровлення виплачується, зокрема, в таких розмірах:

· інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат.

За правилом ч. 7 цієї статті розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Таким чином вихідним критерієм нарахування спірної виплати є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Водночас пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено, зокрема, такі розміри виплат:

інвалідам I і II групи - 120 гривень.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Враховуючи, що постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не була видана на виконання закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням їх дії в часі, зокрема, з 22 травня 2008 року.

Оскільки позивач належить до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1 і йому встановлена інвалідність II групи з причини захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, визначеному на момент виплати.

При цьому відповідно до п. 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936, призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги».

Щорічне звернення до органів соціального захисту населення за одержанням періодичних виплат зазначеним Порядком не передбачено.

За таких обставин бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент виплати, була неправомірною і мала наслідком обмеження права позивача на одержання соціальної виплати у передбаченому законом розмірі.

У зв'язку з цим адміністративний позов у відповідній частині необхідно задовольнити.

Заперечення відповідача проти адміністративного позову у цій частині не спростовують адміністративного позову, не грунтуються на положенням Конституції України та законів України і на увагу не заслуговують.

Разом з тим, в частині визначення судом абсолютної суми компенсації, яка підлягає

виплаті та її стягнення з відповідача адміністративний позов необхідно залишити без задоволення, оскільки обчислення і виплата спірної суми належить до компетенції органів соціального захисту населення як це передбачено Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. № 936, відповідно до п. 2 якого розпорядниками бюджетних коштів відповідного рівня програмами визначаються, зокрема, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.

Належного обгрунтування та розрахунку суми стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік на момент виплати позивачем не надано, у зв'язку з чим позов у цій частині не можна визнати обгрунтованим і доведеним.

Враховуючи викладене, адміністративний позов необхідно задовольнити частково, зобов'язавши відповідача нарахувати та виплатити позивачеві необхідну суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік.

Керуючись ст. 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, який став інвалідом II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статсус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобилдьської катастрофи» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, який став інвалідом II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисливши її у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати, визначених законом.

У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Славутицький міський суд. Апеляційні скарги на постанову можуть бути подані протягом десяти днів з дня одержання її копії.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А. С. Орел