Рішення № 37847915, 12.03.2014, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/11529/13-ц

Номер провадження 2/404/648/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року м. Кіровоград

Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючої судді - Варакіної Н.Б.,

при секретарі - Віго О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визначення розміру заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог посилається на те, що згідно кредитного договору № 13/2008/А від 24.11.2008 року та 27.05.2009 року, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4, останній отримав кредит на придбання автотранспортного засобу у розмірі 15625,7 доларів США на строк до 16.01.2015 року зі сплатою 12,5 % річних. ОСОБА_5 зобов'язувався щомісячно поповнювати свій рахунок внесенням готівкових коштів через касу банку у сумі не меншій чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших виплат. В наслідок неналежного виконання зобов'язань ОСОБА_2 станом на 19.12.2013 року виникла заборгованість в розмірі 133 051,84 грн., яка складається з загальної заборгованості за кредитом - 85578,57 грн., відсотків за користування кредитом 36962,51 грн., комісії за обслуговування кредиту 2974,83 грн., штраф за несвоєчасне погашення кредиту - 7535,93 грн.

18.01.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за зобов'язаннями боржника у повному обсязі.

20.11.2013 року ОСОБА_3 направлена вимога про дострокове виконання кредитних зобов'язань, але зобов'язання не виконані.

Просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по кредитному договору в розмірі 133 051,84 грн. та судові витрати.

ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визначення розміру заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору. В обґрунтування вимог посилається на те, що уклав кредитний договір з відповідачем, 24.11.2008 року уклав додаткову кредитну угоду, згідно якої плата за користування кредитними коштами встановлювалась в розмірі 17,5% річних. Додаткову угоду підписав під тиском працівників банку, під впливом тяжких обставин. 29.07.2011 року автомобіль, який був предметом застави, реалізований за ціною визначеною банком, та покупцю - знайденому банком, в зв'язку з цим вважав, що після реалізації автомобіля кредитні зобов'язання погашені в повному обсязі. Вважає, що розрахунки банку щодо визначення розміру заборгованості не відповідають дійсності. Просить визначити розмір заборгованості за кредитним договором.

Зазначає, що строк виконання зобов'язання настає 16.01.2015 року. Банк ставить питання про дострокове повернення кредиту, наслідком чого є, відповідно до ст. 651, 1050 ЦК України, розірвання договору.

В зв'язку цим просить розірвати кредитний договір.

В судовому засіданні представник позивача Басуріна А.М. вимоги первісного позову підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позові. Суду пояснила, що ОСОБА_2 зобов'язання не виконав, ОСОБА_3 є поручителем, який був повідомлений про зміну процентної ставки та погодився продовжувати надавати поруку за зобов'язаннями позичальника, про що є його підпис від 27.05.2009 року. Просила первісний позов задовольнити.

Зустрічний позов не визнала, суду пояснила, що дострокове стягнення суми заборгованості не є тотожним поняттям з розірванням договору. Банк не звертався з вимогою про розірвання договору. Крім того, банком надані належні розрахунки заборгованості за договором. Просила у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 вимоги первісного позову не визнала, посилаючись на обґрунтування, викладене у зустрічному позові. Суду пояснила, що банком самостійно проданий автомобіль, самостійно погашена заборгованість. Після продажу автомобіля відповідачу не було відомо про наявність заборгованості, він вважав, що кошти виручені за продаж автомобіля погасили всю заборгованість перед банком. Вважає, що розрахунки банку невірні, саме в чому пояснити не може, своїх розрахунків суду не надала. Просила у первісному позові відмовити та задовольнити зустрічний.

ОСОБА_3 вимоги не визнав. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що уклав договір поруки з банком. В подальшому погодився зі зміною розміру процентної ставки. Договором поруки дата виконання зобов'язань встановлена не була. Банк не повідомляв його, як поручителя про наявність заборгованості за кредитним договором. Вважає, що порука припинилась в зв'язку з тим, що кредитор не пред'явив вимоги до поручителя протягом року від дня укладення договору поруки. Крім того, посилається на те, що додатковою угодою до договору від 24.11.2008 року передбачений пункт 1.3.1. яким встановлено додаткову щомісячну плату за обслуговування кредиту в розмірі 102,58 грн., що становить 0,13% від суми кредиту. Тобто збільшено суму основного зобов'язання боржника за кредитним договором, чим збільшено обсяг відповідальності поручителя перед кредитором, але його як поручителя про це не повідомлено. Вважає, що зазначені обставини є самостійною вимогою для припинення договору поруки. З цих підстав просить відмовити у позові.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 24.11.2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» укладений кредитний договір № 13/2008/А .

Згідно умов договору ОСОБА_4 отримав кредит на придбання автотранспортного засобу у розмірі 15625,7 доларів США на строк до 16.01.2015 року зі сплатою 12,5 % річних. ОСОБА_4 зобов'язувався щомісячно поповнювати свій рахунок внесенням готівкових коштів через касу банку у сумі не меншій чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших виплат.

Пунктами 3.2.4., 5.2 договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, договором застави та поруки, банк має право вимагати від боржника дострокового повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Згідно п. 4.3. кредитного договору за несвоєчасне повне або часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну або часткову сплату процентів та за несвоєчасну повну або часткову сплату плати за обслуговування кредиту, боржник сплачує банку штраф у розмірі 20% від суми невиконання зобов'язань, строк сплати яких настав.

24.11.2008 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4 укладена додаткова угода, якою визначена щомісячна плата за користування кредитом в розмірі 102, 58 грн. та плата за користування кредитними коштами в розмірі 17,5% річних.

Крім того, 24.11.2008 року укладений додатковий договір до договору поруки, про погодження з поручителем розміру процентної ставки 17,5% річних.

27.05.2009 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4 укладений додатковий договір про надання кредитних канікул та викладення графіку погашення кредитної заборгованості в новій редакції.

В зазначеному договорі є запис ОСОБА_3 про те, що йому відомий розмір процентної ставки за користування кредитними коштами в розмірі 17,5% річних та він погоджується надавати поруку за зобов'язаннями позичальника.

18.01.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» укладений договір поруки.

Згідно п.1.1 ОСОБА_3 зобов'язався солідарно відповідати перед банком за виконання боржником зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором та додатковими угодами за ним.

В наслідок неналежного виконання зобов'язань ОСОБА_2 станом на 19.12.2013 року виникла заборгованість в розмірі 133 051,84 грн., яка складається з загальної заборгованості за кредитом - 85578,57 грн., відсотків за користування кредитом 36962,51 грн., комісії за обслуговування кредиту 2974,83 грн., штраф за несвоєчасне погашення кредиту - 7535,93 грн.

ОСОБА_2 не погоджується з визначеним банком розміром заборгованості та у зустрічному позові просить суд її визначити.

Посилається на те, що банком на власний розсуд та за самостійно встановленою ціною реалізований автомобіль, який перебував в заставі та на власний розсуд погашена існуюча на той момент заборгованість. Вважав, що після продажу автомобіля заборгованість погашена у повному обсязі.

Зазначені твердження спростовуються умовами пункту 2.5.5. договору, згідно якого встановлена черговість погашення зобов'язань та те, що позичальник погодився, що банк має право погашення боргових зобов'язань на власний розсуд.

Ціну, порядок продажу автомобіля позивач не оспорював.

Статтями 3, 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, у спосіб, визначений законами України.

Не погодившись з розрахунками банку, ОСОБА_2 своїх розрахунків не подав, а звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить суд визначити розмір заборгованості за кредитним договором, але зазначений спосіб захисту не передбачений чинним законодавством.

Більш того, розмір заборгованості за кредитним договором визначений банком і підтверджений відповідними розрахунками. Не погодившись з ним, сторона має надати свої розрахунки, як це передбачено ст. 60 ЦПК України, які мають бути оцінені судом при постановлені рішення.

За таких обставин вимоги зустрічного позову про визначення розміру заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.

В зустрічному позові ОСОБА_2 просить розірвати кредитний договір, оскільки строк виконання зобов'язання настає 16.01.2015 року, банк ставить питання про дострокове повернення кредиту, наслідком чого є, відповідно до ст. 651, 1050 ЦК України, розірвання договору.

Зазначене твердження ОСОБА_2 не ґрунтується на законі.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, тому банк і звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості та кредиту,/ що передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Доказів порушення умов кредитного договору банком, які б могла бути підставою для його розірвання, ОСОБА_2 не надано.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна особа має довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Підстав для розірвання договору, передбачених ст. 651 ЦК України немає.

Дострокове повернення частини позики, що залишилась та процентів є наслідками порушення договору позичальником та не тягнуть за собою розірвання договору.

За таких обставин зустрічний позов не ґрунтується на законі, тому задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконував внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 19.12.2013 року складає 133 051,84 грн., яка підлягає стягненню.

Зобов'язання за кредитним договором забезпечені порукою, згідно договору від 18.01.2008 року між ОСОБА_3 та банком.

ОСОБА_3 ознайомлений з умовами договору щодо збільшення процентної ставки та погодився надавати поруку.

20.11.2013 року ОСОБА_3 направлена вимога про дострокове виконання кредитних зобов'язань, але зобов'язання не виконані.

ОСОБА_3 вимоги не визнав, посилаючись на те, що порука припинилась в зв'язку з тим, що кредитор не пред'явив вимоги до поручителя протягом року від дня укладення договору поруки. Крім того, посилається на те, що додатковою угодою до договору від 24.11.2008 року передбачений пункт 1.3.1. яким встановлено додаткову щомісячну плату за обслуговування кредиту в розмірі 102,58 грн., що становить 0,13% від суми кредиту. Тобто збільшено суму основного зобов'язання боржника за кредитним договором, чим збільшено обсяг відповідальності поручителя перед кредитором, але його як поручителя про це не повідомлено.

З твердженнями відповідача ОСОБА_3 щодо припинення поруки погодитися не можна, оскільки порука припиняється на підставі ст. 559 ЦК України за рішенням суду. ОСОБА_3 до суду з зазначеним позовом не звертався. Тому за зазначеним договором порука не припинена.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договором поруки встановлена ОСОБА_3 зобов'язався солідарно відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 зобовящань за кредитним договором, тому позов підлягає задоволенню з відповідачів солідарно на користь банку підлягає стягненню сума боргу в розмірі 133 051,84 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів.

На підставі ст.ст. 526, 536, 610, 625, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 і.н. НОМЕР_1 та ОСОБА_3 і.н. НОМЕР_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 133 051,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 і.н. НОМЕР_1 та ОСОБА_3 і.н. НОМЕР_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» судовий збір в розмірі по 665,26 грн. з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визначення розміру заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна

районного суду

м.Кіровограда