Рішення № 37846851, 28.02.2014, Вишгородський районний суд Київської області

28.02.2014 Справа № 363/299/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2014 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

при секретарі Данько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про здійснення поділу спільного майна подружжя.

Мотивуючи позовні вимоги тим, що з відповідачкою позивач перебував у зареєстрованому в шлюбі з 17.11.2001 року до 17.03.2010 року. Від шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Під час шлюбу на ім'я відповідача була придбана житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 55,1 кв.м, житловою площею 23,4 кв.м. Крім того, у 2006 році відповідачка ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га. за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 32 218 844 01 07 113 0002.

За спільні кошти 2004 році подружжя придбало автомобіль - Peugeot 407, д.н.з. НОМЕР_1, яким користується позивач, а 2005 році автомобіль Ford Transit Connect, д.н.з. НОМЕР_2, яким користується відповідачка.

На початку 2013 року позивач дізнався від свого сина про те, що спільне майно подружжя, а саме будинок і земельну ділянку відповідачка намагається продати, хоча до цього у них була домовленість, що будинок залишиться їхньому сину. Позивач не звертався раніше до суду з позовом про поділ майна подружжя оскільки всім майном яке було придбано у шлюбі користувались як позивач так і відповідач та спору не існувало. Після виникнення спору звернувся до суду про поділ спільного майна подружжя.

Таким чином, позивач вважає, що спірна квартира на підставі ст. 70 СК України являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між подружжям.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в яких просив визнати за позивачем та відповідачем по ? частині на автомобілями Peugeot 407, Ford Transit Connect, житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач та його представники у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, що зазначенні в позовній заяві.

Відповідачка та її представники у судовому засіданні заперечували проти позову надавши письмові заперечення та просили в позові відмовити, крім того застосувати строк позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в якості свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по сутті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що з 17.11.2001 року по 29.09.2009 року позивач та відповідач по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18.09.2009 року (ст. 114 СК України).

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 03.09.2002 року.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 21.04.2003 року укладеним між ОСОБА_7, в якості продавця та ОСОБА_2, в якості покупця, за умовами якого відповідачка придбала у власність житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку видане ОСОБА_2 на підставі рішення 14 сесії ІV скликання Литвинівської с/ради від 23.03.2005 р. № 111 є власником земельної ділянки площею 0,2500га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку.

13.02.2009 року на підставі довідка-рахунок зареєстровано автомобіль Peugeot 407, д.н.з. НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2, що підтверджується копію свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

23.04.2007 році на підставі кредитного договору укладеного між ПАТ «Приват Банк» та ОСОБА_2, придбано автомобіль Ford Transit Connect, 2004 року випуску д.н.з НОМЕР_2

Таким чином, враховуючи вище наведене та пояснення свідків вище зазначене майно сторонами по справі було придбано у шлюбі, крім того свідки підтвердили той факт, що позивач та відповідачка під спільного життя в будинку дійсно робили там ремонт.

Згідно ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ набута, за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже суд вважає, що набути майно, а саме, житловий будинок та два автомобіля придбане майно за спільні кошти подружжя, а посилання відповідачки на те, що дане майно набуте нею за особисті кошти матеріали справи не підтверджують.

Відповідно до п. 18-2 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди міме подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.

Відповідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Статтею 63 Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідачка подала клопотання та просить суд застосувати позовну давність щодо вимог позивача на підставі ст. 267 ЦК України,

Однак враховуючи приписи частини 2 статті 72 Сімейного кодексу України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Позивач дізнався про порушення свого права від сина на початку 2013 року, що відповідачка намагається продати житловий будинок та земельну ділянку. Отже суд приходить до висновку, що позивачем строк позовної давності не пропущено.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального та процесуального права, оцінивши всі надані сторонами докази, та вислухавши пояснення, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 69, 70, 114 СК України, ст. 355, 372 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 58, 60, 88, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль - Peugeot 407, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) VIN НОМЕР_4 НОМЕР_4.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності автомобіль - Ford Transit Connect д.н.з. НОМЕР_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки адресою АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Д. Рудюк