Ухвала суду № 37846720, 12.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2014 р. м. Київ К/9991/54027/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В., Бухтіярової І.О., Костенка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.08.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 р.

у справі № 2а/2370/6063/2011

за позовом Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» (далі - позивач, ДП «НВК «Фотоприлад») звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкаси (далі - відповідач, ДПІ у м. Черкаси), в якому просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 р. № 0001272301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.08.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 р., в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.08.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 р. і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Позивач в судове засідання 12.03.2014 р. не з'явився, надав клопотання про слухання справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання 12.03.2014 р. не з'явився, в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними в ній документами.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.12.2010 р. по 23.12.2010 р. та з 04.02.2011 р. по 31.03.2011 р., на підставі направлень від 22.12.2010р. № 727/23-0, від 04.02.2011 р. № 100/23-0, від 15.02.2011 р. № 134/23-0, від 17.02.2011 р. № 144/23-0, від 17.03.2011 р. № 236/23-0, посадовими особами ДПІ у м. Черкаси, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2010 року була проведена планова виїзна перевірка ДП «НВК «Фотоприлад» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт від 07.04.2011 р. № 934/23-2/14312329 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 302 045 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 20.04.2011 р. винесене податкове повідомлення-рішення № 0001272301, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 377 556 грн., з яких 302 045 грн. - за основним платежем та 75 511 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки № 934/23-2/14312329 від 07.04.2011 р. підставою для донарахування позивачу вказаних податкових зобовязань слугували твердження перевіряючих про нікчемність угод укладених між позивачем та його контрагентами - ПП «Інтерагро-Форум», ПП «Торгкомерс-2009», ПП «Мегаторгсервіс», ПП «Мілколайф», ПП «Т-груп», ТОВ «Бізнесальянс» щодо придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з ремонту покрівлі, оскільки вказані правочини, за висновками відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків, а контрагенти позивача мають ознаки фіктивної діяльності.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за період, що перевірявся по взаємовідносинах з ПП «Інтерагро-Форум», ПП «Торгкомерс-2009», ПП «Мегаторгсервіс», ПП «Мілколайф», ПП «Т-груп» та ТОВ «Бізнесальянс» є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною другою статті 9 зазначеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судами, у перевіреному податковим органом періоді позивачем в межах своєї господарської діяльності було укладено ряд правочинів зі своїми контрагентами.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Тобто не з'ясовано належним чином напрямок та цілі діяльності позивача та чи відповідають дії по укладенню та виконанню спірних договорів господарській меті товариства.

Для цього судам слід було достеменно з'ясувати характер та зміст операцій у перевіреному періоді, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (як-от при поставці товарів - документи на підтвердження їх транспортування, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, прийняття за кількістю та якістю, зберігання тощо).

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі.

Так, при дослідження характеру спірних господарських операцій суди обмежилися дослідженням їх реальності без ретельного дослідження обставин виконання цих операцій.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга ДП «НВК «Фотоприлад» підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.08.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 р. у справі № 2а/2370/6063/2011 - скасувати.

Справу № 2а/2370/6063/2011 направити на новий судовий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.М. Бухтіярова підпис М.І. Костенко