Ухвала суду № 37846715, 17.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2014 р. м. Київ К/9991/8998/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2010

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011

у справі № 2а-5374/09/0270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислової компанії «Ресурс Поділля»

до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2010, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Хмільницької ОДПІ від 02.12.2009 № 0001652301/0, № 0001672301/0, № 0001662301/0, № 0001692301/0, від 03.12.2009 № 0005111701/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Ресурс-Поділля» витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Хмільницька ОДПІ Вінницької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Хмільницькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 23.11.2009 № 93-23-33273446, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 02.12.2009 № 0001652301/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 1178461,00 грн., в т.ч. 576821,00 грн. основного платежу та 601640 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.5.1 п. 5.5, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР. Порушення наведених норм податковий орган пов'язує із завищенням валових витрат, виявленим як відхилення між даними податкового обліку позивача та даними перевірки відповідача, із заниженням податку на прибуток внаслідок порушення ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 02.12.2009 № 0001662301/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1814968 грн., в т.ч. 907484 грн. основного платежу та 907484 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 04.05.1997 № 168/97-ВР. Порушення наведених норм податковий орган пов'язує із заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, завищенням податкового кредиту, виявленими як відхилення між даними податкового обліку позивача та даними перевірки відповідача.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2009 № 0005111701/0 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) в загальній сумі 487769,04 грн., в т.ч. 162589,68 грн. основного платежу та 325179,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 4.2.15 п. 4.2, п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, які пов'язані з невключенням до складу загального місячного оподатковуваного доходу суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, з неправомірним застосуванням податкової соціальної пільги до доходів у вигляді заробітної плати фізичних осіб.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 02.12.2009 № 0001692301/0 податкового зобов'язання зі штрафних санкцій в сумі 1261118 грн., передбачених Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» слугували висновки перевірки про порушення вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, що полягало у видачі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів. Це порушення пов'язано з попереднім порушенням вимог, що стало наслідком визначенням позивачеві податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

З метою з'ясування обставин у справі, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, судом першої інстанцій призначена судово-бухгалтерська експертиза, відповідно до висновку якої від 16.08.2010 № 327, враховуючи результати дослідження податкового та бухгалтерського обліку підприємства - ТОВ ТПК «Ресурс Поділля» порушення, викладені в розділах п.п. 3.1.1, п.п. 3.1.2, п.п. 3.1.4 акту перевірки (розділи, що стосуються валового доходу, валових витрат, амортизаційних відрахувань та повноти декларування і сплати податку на прибуток), а також порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не підтверджуються даними податкового і бухгалтерського обліку підприємства.

Враховуючи, що згідно із висновком експертизи у обсязі наданих на дослідження документів не вдалося встановити факт заниження податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб за період, що перевірявся, суд касаційної інстанції, з урахуванням положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладено на суб'єкта владних повноважень, вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність висновку перевірки щодо заниження позивачем податкових зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

Суди при вирішенні справи в цих частинах застосували норми матеріального права, на порушення позивачем яких вказував відповідач, та надали правову оцінку встановленими обставинам.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правову оцінку обставинам справи, враховуючи, що відповідач в касаційній скарзі не наводить обґрунтувань порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права при вирішенні справи щодо податкового повідомлення-рішення про визначення позивачеві податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, а також не наводить доводів, які б ставили під сумнів правильність вирішення справи в зазначеній вище частині, суд касаційної інстанції вважає за правильне оскаржувані судові рішення в цій частині залишити без змін.

Разом з тим суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2009 № 0001672301/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з платежу: пеня ЗЕД в сумі 114182,74 грн., передбачена ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР.

Визнаючи протиправним зазначене податкове повідомлення-рішення, суди виходили з того, що пеня не пов'язана з порушенням норм податкового законодавства, тому відповідач повинен був прийняти рішення, а не податкове повідомлення-рішення.

Така позиція є правильною, оскілки на час виникнення спірних відносин у контролюючого органу не було правових підстав визначати адміністративно-господарські санкції як податкове зобов'язання в податковому повідомленні-рішенні за правилами Закону України «Про порядок погашення Про прядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Однак визначення адміністративно-господарських санкцій як податкового зобов'язання не могло бути самостійною підставою для визнання повністю протиправним рішення контролюючого органу без з'ясування та правової оцінки обставин, з якими пов'язується зафіксоване в ході перевірки правопорушення.

Суди попередніх інстанцій не дослідили зафіксоване в ході перевірки порушення позивачем вимог ст. 2 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР та нарахування контролюючим органом позивачеві пені на підставі ст. 4 цього Закону, через що оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи в цій частині судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, з'ясувати суть зафіксованого в акті перевірки порушеньня та надати правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм законів, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції від 02.12.2009 № 0001672301/0 про визначення позивачеві штрафних (фінансових) санкцій - пені в сумі 114182,74 грн. за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР та направити справу в цій частині на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

У решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в частині залишення без змін судових рішень з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун