Рішення № 37845749, 20.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

провадження № 22ц/790/955/14 Головуючий 1 інст. - Бутенко В.М.

Справа №623/1651/13-ц Доповідач - Шаповал Н.М.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Кіпенка І.С.,

Котелевець А.В.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник Тоовариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта», далі - ТОВ КБ «Дельта») звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ « Дельта Банк » заборгованість за кредитним договором на загальну суму 3 530, 00 грн. та судовий збір у розмірі 229,40 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 15.11.2007 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №001-20158-151107 шляхом відкриття відновлюваної відкличної Кредитної лінії, що передбачена п. 1.3 кредитного договору. Ліміт Кредитної лінії розраховується в сумі 2000,00 грн.

Відповідач станом на 20.03.2013 року порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість, яка складається з:

1. Тіло кредиту - 450,00 грн.;

2. Заборгованість за комісіями - 3080,00 грн.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2013 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відмовлено.

З таким рішенням суду ПАТ «Дельта Банк» не погодилось та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 3 530, 00 грн. та судові витрати.

Представник ПАТ « Дельта Банк» та ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з»явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, просять розглянути справу у їх відсутності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце слухання справи, не перешкоджає розглядові справи.

З урахуванням розумних строків розгляду справи судом апеляційної інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову районний суд виходив із того, що відповідачка виконала всі умови договору, заборгованості за кредитним договором не має. Крім того, суд послався на ст. 257 ЦК України, яка передбачає загальний строк позовної давності у три роки.

Проте, з такими висновками районного суду погодитися не можна за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Постановою Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року п. 11 « Про судове рішення у цивільній справі» № 14 судам роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, як з підстав необґрунтованості позовних вимог, так і у зв'язку з пропуском строку позовної давності, суд першої інстанції всупереч наведеним роз'ясненням не врахував, що ці підстави є взаємовиключними та при вирішенні позову одночасно застосовуватися не можуть.

Судом встановлено, що 15. 11. 2007 р. ПАТ «Дельта Банк» - з однієї сторони та ОСОБА_2 - з другої сторони, уклали договір на відкриття держателю відновлювальної кредитної лінії на суму 30 000 грн. та на день складання цього договору встановлений ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 2000 грн., строк дії картки 12 місяців.

Банк самостійно один раз на місяць може змінювати розмір ліміту Кредитної лінії в межах Кредитної лінії.

Згідно розрахунку позивача, станом на 20. 03. 2013 року виникла заборгованість на загальну суму 3530, 00 грн. ( а.с. 5- 9), яка складається з тіла кредиту у розмірі 450 грн. та заборгованості за комісіями у сумі 3080 грн.

Відповідно до п. 3.8 договору при надходженні на рахунок Банку коштів та наявності непогашеної кредитної заборгованості по рахунку, вони направляються на погашення заборгованості Держателя в наступній черговості: по погашенню овердрафту; по погашенню плати за прострочену заборгованість (пеню); по сплаті прострочених процентів, які нараховані за користування кредитною лінією та / або овердрафтом; по погашенню простроченої заборгованості за кредитною лінією; по сплаті поточних процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та / або овердрафтом; по погашенню поточної заборгованості за кредитною лінією; по сплаті платежів за розрахунково - касове обслуговування, яке здійснюється банком. Решта коштів зараховується на рахунок.

При цьому, в першу чергу погашається прострочена заборгованість за цим договором, а потім поточна. ( а.с. 5)

Отже відповідачкою не спростовані доводи банку про розрахунок заборгованості за договором, зокрема, щодо черговості її погашення.

Матеріали справи містять квитанцію про сплату відповідачкою останнього платежу за кредитним договором від 26 січня 2009 року. ( а.с. 38)

За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про застосування наслідків ст. ст. 257, 267 ЦК України. ( а.с. 29)

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судова колегія вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

Так, останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 сплачено 26. 01. 2009 р. Навіть з урахуванням доводів позивача щодо сплати останнього платежу у червні 2009 р, строк позовної давності пропущено, оскільки з позовом позивач звернувся лише 29. 04. 2013 року, після спливу трьох років.

Доводи Банку про те, що відповідачка не зверталась з заявою про застосування наслідків ст. 257, 267 ЦК України спростовуються заявою останньої до районного суду від 30. 09. 2013 р.

З урахуванням наведеного, судова колегія відмовляє позивачу у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2013 року скасувати.

Відмовити Публічному акціонерному товаристві « Дельта Банк» у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: