Ухвала суду № 37843734, 04.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2013 року

справа № 2а/0470/2761/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року

у адміністративній справі № 2а/0470/2761/11 за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8" о Криворізького відділення Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови № 01/11-44-028 від 18.02.2011 року про накладення штрафу, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року відмовлено у задоволені адміністративного позову КП "Житлово-експлуатаційна організація № 8" про визнання незаконною та скасування прийнятої Криворізьким відділенням Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Дніпропетровській області постанови № 01/11-44-028 від 18.02.2011 року, якою на позивача накладено штраф за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена позивачем по справі з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення вимог позивача.

Сторони по справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, проте в судове засідання своїх представників не направили, заяв про відкладення судового засідання не надсилали, що відповідно до вимог ч.4 ст.196 та ст.41 КАСУ надає судовій колегії можливість здійснити апеляційний перегляд оскаржуваної у цій справі постанови суду першої інстанції за відсутності осіб, що беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила, що оскаржувана у цій справі Постанова від 18.02.2011 № 01/11-44-028 була прийнята відповідачем на підставі Акту перевірки (протокол) № 01/11-66-016 від 15.02.2011 року, складеного за результатом проведеної перевірки виконання суб’єктом господарювання приписів від 25.02.2010 № 01/11-0045, від 25.02.2010 № 01/11-0046, та під час якої установлено ухилення КП "ЖЕО № 8" від виконання вказаних приписів, а також на підставі протоколу № 01/11-66-016 від 15.02.2011 року, в якому зафіксовано, які саме позивачем не виконано вимоги приписів відповідача від 25.02.2010 № 01/11-0045 та № 01/11-0046, виданих відповідачем за порушення вимог Закону України "Про теплопостачання" та Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 14.02.2007 № 71, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за № 197/13464.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не заперечує проти невиконання ним вимог приписів Держенергонагляду від 25.02.2010 № 01/11-0045, та від 25.02.2010 № 01/11-0046, обґрунтовує це необов’язковістю їх виконання з огляду на Постанову КМУ № 131 від 13.02.2006 "Про внесення змін до Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії", та у зв’язку з тим, що він не є суб’єктом електроенергетики, чи суб’єктом відносин у сфері теплопостачання і споживачем електричної енергії, що є однією із підстав для скасування постанови відповідача від 18.02.2011 № 01/11-44-028, яка також на погляд позивача не має юридичної сили, оскільки винесена на підставі акту, складеного неповноважною особою.

Відмовляючи у задоволені вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач визначений згідно Статуту КП "ЖЕО № 8" виконавцем послуг з постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення, утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, санітарно-технічного обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, монтажу систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, зобов’язаний: Законом України "Про житлово-комунальні послуги" - своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період, утримувати в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж, вживати заходи щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; підпунктом 3 пункту 13 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 №529 - утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; а п.1.2 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року №71, зареєстрованим Міністерстві юстиції України 05 березня 2007 року за №197/13464 – зобов’язаний до організації монтажу, налагодження, обслуговування і ремонту теплових установок і мереж, а також здійснювати нагляд за технічним станом і організацією експлуатації теплових установок і мереж за режим

Безпідставність вимог позивача про відсутність повноважень у особи, що складала акт перевірки та протокол, за результатами розгляду яких винесено оскаржувану постанову, суд першої інстанції правильно мотивував положеннями ст.4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст.9 Закону України "Про електроенергетику", ст.14 Закону України "Про теплопостачання" та Положення про державний енергетичний нагляд, затвердженого постановою КМУ від 07.08.1996 № 929 (із змінами), якими визначено: види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); та органи, що уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки ст.9 Закону України "Про електроенергетику" саме на Державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії покладено повноваження по державному нагляду в електроенергетиці у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, вищезгаданим законом чітко визначено права та обов’язки інспекторів з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії, до переліку яких абзацом четвертим частиною п’ятою статі дев’ятої цього закону входить право давати споживачам та суб'єктам електроенергетики обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень нормативно-правових актів, і припис Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії є актом індивідуальної дії та обов'язковий до виконання.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про електроенергетику" суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення в електроенергетиці за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у розмірі до п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Відповідно до цієї ж статті, державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії, на підставі акта перевірки видають у межах своєї компетенції суб'єктам господарської діяльності постанови про накладення штрафів за встановленою формою.

Відповідно до частини сьомої статті 27 вищевказаного закону санкції, передбачені частиною третьою статті 27 цього закону, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що КП "Житлово-експлуатаційна організація № 8" не має обов’язку виконувати винесені йому приписи від 25.02.2010 № 01/11-0045 та від 25.02.2010 № 01/11-0046 бо не є суб’єктом електроенергетики, чи суб’єктом відносин у сфері теплопостачання і споживачем електричної енергії, оскільки вказані приписи Держенергонагляду стосуються безпосередньо дій та переліку робіт, до виконання яких позивач зобов’язаний як виконавець послуг з постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення, утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, санітарно-технічного обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, монтажу систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, тощо.

Крім того, наведене вище розуміння позивачем свого правового статусу та покладених на нього обов’язків, повністю спростовується положеннями Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про електроенергетику", "Про теплопостачання", Правилам технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 №258, Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 №529, Правилам технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року №71, зареєстрованим Міністерстві юстиції України 05 березня 2007 року за №197/13464, та іншим нормативним актам, якими регулюються спірні правовідносини, та з яких вбачається, що позивач повністю підпадає під визначення суб’єкта електроенергетики, суб’єкта відносин у сфері теплопостачання і споживача електричної енергії.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв’язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про те, що постанова відповідача у цій справі прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8" – залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року - залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов