Ухвала суду № 37843605, 20.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 рокусправа № 391/1282/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Кругового О.О.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2013 року у справі № 391/1282/13-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області, в якому просить покласти обов'язок на відповідача щодо перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з індексацією його у відповідності із збільшенням грошового щомісячного утримання діючого судді відповідної посади, починаючи з 01.01.2010 року.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2013 року у даній справі адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач звернувся до суду 03.12.2013 року, тобто з пропуском шестимісячного строку встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду з адміністративним позовом. Оскільки підстав для поновлення строку судом не знайдено позов ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 11.06.2013 року підлягає залишенню без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувсь до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині залишення без розгляду позову від 03.12.2013 року до управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області про покладення на нього обов'язку здійснення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням індексації у відповідності із щомісячною грошовою винагородою діючого судді за відповідною посадою, починаючи з 01.01.2010 року по 11.06.2013 року та постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції, в іншому складі суду, для продовження розгляду справи у обсязі заявлених позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що строк звернення до суду є процесуальним строком та у відповідності до частини 2 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України питання про поновлення чи продовження такого строку може бути вирішено лише в судовому засіданні з повідомленням особі, які беруть участь у справі. Крім того в доводах апеляційної скарги позивач вказує на норми статтей 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими гарантовано право осіб, які одержують пенсію, і не вимагають від них жодних обов'язків, в тому числі вимагати у певний строк виплати незаконно невиплаченої пенсії або її частини.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення позову без розгляду у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Проте такий висновок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції може погодитись частково, у зв'язку з наступним.

Згідно з частинами 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на частину 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів», зміни до нього та рішення Конституційного суду України офіційно публікуються в періодичних виданнях після їх прийняття. Отже, положення цих правових актів є загальнодоступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.

Оскільки виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється щомісячно, порушення права позивача в даній справі є триваючим. Що свідчить про те, що позивач звернувся до суду з позовом про відновлення свого права, порушення якого відповідач припустився у різний час.

Отже, залишенню без розгляду підлягають тільки ті позовні вимоги, які заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду. Період позовних вимог, які мають бути залишені без розгляду (при триваючих правовідносинах) має відраховуватись в залежності від дати звернення позивача до суду, самих позовних вимог та визначатись конкретною датою.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 03.12.2013 року, а також те, що статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено шестимісячний строк звернення до суду, суд першої інстанції зробив вірний висновок про необхідність залишення позову ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 02.06.2013 року, включно.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковими посилання позивача на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та положення вимог статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, оскільки вказаними нормами передбачено, що без обмеження будь-яким строком виплачуються лише нараховані суми пенсії, а у правовідносинах, що є предметом розгляду у цій справі нарахування відповідачем не здійснювалися.

Разом з цим суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень адміністративного судочинства» № 4054-VI від 17.11.2011 року статтю 102 Кодексу адміністративного судочинства України доповнено частиною четвертою, якою передбачено, що правила даної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду.

Враховуючи те, що стаття 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає поновлення та продовження процесуальних строків, а також те, що частиною четвертою вказаної статті передбачено, що правила даної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду, суд апеляційної інстанції вважає посилання позивача в доводах апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та вирішення даного питання без проведення судового засідання помилковими.

При цьому вимоги апеляційної скарги про скасування ухвали суду першої інстанції та направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи в іншому складі суд не підлягають, оскільки виходять за межі повноважень апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок про необхідність часткового скасування ухвали суду першої інстанції, та направлення справи до суду першої інстанції в частині позовних вимог заявлених в межах шестимісячного строку звернення до суду для продовження розгляду справи в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 199, статтями 204, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2013 року у справі № 391/1282/13-а в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області про зобов'язання вчинити певні дії за період з 03 червня 2013 року - скасувати, та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині цих позовних вимог.

В іншій частині ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2013 року у справі № 391/1282/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.О. Круговий