Постанова № 37842981, 26.03.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.03.2014р. справа №905/6140/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників представників: від позивача: Сільченко Т.І. довіреність №б/н від 02.09.2013р.від відповідача:Панков К.М. довіреність №б/н від 18.11.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», м. Донецькна рішення господарського суду Донецької області від06.02.2014р. по справі№905/6140/13 (суддя Нестеренко Ю.С.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком Нова Водолага», смт. Нова Водолага Харківської областідо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», м. Донецькпростягнення 537 628,096грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроком Нова Водолага», смт. Нова Водолага Харківської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», м.Донецьк про стягнення 537 628,096грн.

06.02.2014р. позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 519 040,12грн., 3 % річних у сумі 16 509,74грн. та 2078,236грн. інфляційних нарахувань.

Крім того, позивачем була подана заява від 14.08.2013р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах заявленої суми на майно, транспортні засоби та грошові кошти відповідача, яка судом залишена без задоволення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2014р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор", м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком Нова Водолага», смт. Нова Водолага Харківської області заборгованість у розмірі 519 040,12грн., 3% річних у сумі 16491,09грн., 10710,62грн. - витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, товарні накладні не є доказом отримання продукції за договором. Посилається на те, що довіреність на отримання матеріальних цінностей, яка була видана ОСОБА_8, підписана не керівником підприємства, а неуповноваженою на то та невідомою особою. Крім того, сама довіреність складена за формою М-2, затвердженою наказом від 21.06.1996р. №192, який на час видачі довіреності втратив чинність, тобто вона не може бути доказом отримання товару. Вважає, що ненадання з боку постачальника доказів передачі товару уповноваженій особі постачальником не може свідчити про передачу права власності на товар, його постачання та, як наслідок, настання обов'язку по його сплаті.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги надав доповнення до апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання прибув, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін та надав відзив.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком Нова Водолага» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», (покупець) укладено договір №354 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю визначений договором та специфікаціями до нього товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар у порядку та на умовах, які передбачені цим договором та специфікаціями до нього.

Відповідно до п.2.1. договору найменування та кількість товару погоджуються сторонами в специфікаціях та накладних до договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що строки оплати за товар погоджуються сторонами в специфікаціях до договору. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування суми вартості товару на розрахунковий рахунок продавця, який вказаний в цьому договорі.

Згідно з п. 2.5. договору строки, умови поставки та оплати товару вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

За приписами п.3.1. договору покупець оплачує 100% фактично поставленого товару на умовах, які обумовлені в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору, у відповідності з кількістю та якістю фактично відвантаженого товару. Поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс 2010р.

Фактичні умови поставки обумовлюються в специфікаціях до даного договору. Передача товару здійснюється за видатковими накладними. Зобов'язання по передачі товару вважаються виконаними продавцем після приймання обумовленої договором кількості та якості товару покупцем, а саме підписанням накладних (п.3.2. договору).

За умовами п.6.2. договору у випадку затримання оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки платежу.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині виконання зобов'язань, до повного їх виконання (п.10.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Специфікаціями до договору сторони погодили найменування товару, що буде поставлятися - соняшникова олія нерафінована, одиницю виміру, кількість, вартість товару та умови поставки.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зобов'язання за договором виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 3 341 504грн., що підтверджується видатковими накладними від 01.02.2012р. №РН-0102-01 на суму 364496,00грн., від 01.02.2012р. №РН-0102-02 на суму 362316,00грн., від 04.02.2012р. №РН - 0402-01 на суму 365586,00грн., від 29.02.2012р. №РН-2902-01 на суму 1463870,00грн., від 29.02.2012р. №РН-2902-02 на суму 713732,00грн., від 21.03.2012р. №РН -2103-01 на суму 71504,00грн., які підписані та засвідчені печатками з боку обох сторін без зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Зазначений товар було отримано відповідачем за довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від 01.02.2012р. №46/ц, від 24.02.2012р. №83/ц, від 01.03.2012р. №254н/1.

В матеріалах справи не міститься доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції відповідачем позивачу не надавались.

Відповідачем було частково оплачено отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями: №16529 від 02.04.2012р. на суму 180000,00грн., №35392 від 24.07.2012р. на суму 742463,88грн., №28270 від 11.06.2012р. на суму 300000,00грн., №28996 від 14.06.2012р. на суму 225000,00грн., №16627 від 03.04.2012р. на суму 740000,00грн., №17649 від 09.04.2012р. на суму 635000,00грн. на загальну суму 2822463,88грн. Тобто, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 519 040,12грн.

Скаржник в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що довіреність на отримання матеріальних цінностей, яка була видана ОСОБА_8, підписана не керівником підприємства, а невідомою та не уповноваженою на то особою. Зазначає, що довіреність складена за формою М-2, затвердженою наказом №192 від 21.06.1996р., який на час видачі довіреності втратив чинність, тобто не може бути доказом отримання товару.

Колегія суддів не може погодитися з наведеними доводами, з огляду на наступне.

В матеріалах справи містяться дві довіреності на отримання матеріальних цінностей, які видані ОСОБА_8, від 01.02.2012р. за №46/ц та від 24.02.2012р. за №83/ц.

Дослідивши зазначені довіреності, судом апеляційної інстанції встановлено, що вони містять підписи керівника підприємства та головного бухгалтера, які скріплені відтиском печатки підприємства. В матеріалах справи відсутні докази втрати відповідачем печатки.

Відповідно до «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N99 бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання. При позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається.

При таких обставинах, апелянт не довів належними та допустимими доказами, що довіреності, які знаходяться в матеріалах справи, не можуть бути доказом отримання товару. Крім того, відповідно до вимог вищезазначеної інструкції в довіреностях визначено перелік цінностей, назва і кількість цінностей. Доказів тому, що довіреності вилучені або їх анульовано скаржник не надав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дефект довіреності не є доказом, обґрунтовуючим доводи апеляційної скарги.

Зазначене не спростовує факту поставки відповідачу спірного товару.

Приписами статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вищезазначені видаткові накладні містять відомості про фактичну передачу товару.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З видаткових накладних вбачається, що позивачем було передано відповідачу товар, який визначено договором поставки та специфікаціями до нього, а саме: олію соняшникову нерафіновану.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

З умов договору вбачається, що передача товару здійснюється за видатковими накладними, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, які містить відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та є належними доказами у справі. Зобов'язання по передачі товару вважаються виконаними продавцем після приймання обумовленої договором кількості та якості товару покупцем, а саме підписанням накладних.

На виконання умов договору та п.1ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України, товар було передано відповідачу на підставі накладних підписаних та засвідчених печатками з боку обох сторін.

Таким чином, посилання відповідача на те, що до нього не перейшло право власності на товар спростовується як нормами права, так і матеріалами справи.

Посилання апелянта на відсутність від позивача вимоги на оплату отриманого товару судовою колегією не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку щодо прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання та стягнення з останнього боргу у розмірі 519 040,12грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача за період з 25.07.2012р. по 15.08.2013р. 3% річних у розмірі 16509,74грн. та 2078,236грн. - інфляційних нарахувань.

Відповідач посилався на те, що строк виконання зобов'язань з оплати сторонами не визначено, тому зобов'язання повинні виконуватися після пред'явлення вимоги кредитором, у зв'язку з чим розрахунок 3 % річних, зроблений позивачем з 25.07.2012р., є безпідставним

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок позивача, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 16 491,09грн.

Також колегія суддів зазначає, що господарським судом правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 2078,236грн., оскільки сукупний індекс інфляції за визначений позивачем період становить 99,59%.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2014р. по справі №905/6140/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2014р. по справі №905/6140/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2014р. по справі №905/6140/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А.Скакун

Надруковано 5 прим.:

2прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.