Рішення № 37842869, 18.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/853/14 18.03.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» До Міністерства оборони України Простягнення 762 931грн.20коп.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Кириленко Н.В. - за дов.

Від відповідача Гладкий С.М.- за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Міністерства оборони України суму боргу в розмірі 762 931 грн. 20 коп. за договором від 08.10.2013р. №286/3/13/46 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) .

В судовому засіданні 25.02.2014 Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, просить у позовних вимогах Товариству з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» відмовити.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» та Міністерством оборони України було укладено договір № 286/3/13/46 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Згідно п. 1.1. Договору Позивач зобов'язувався у 2013 році поставити Міністерству оборони України взуття різне, крім спортивного, захисного та ортопедичного (черевики хромові з високими берцями литтєвого методу кріплення ), а Відповідач зобов'язувався забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни).

Номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до товару, строки (терміни) виконання Договору, визначаються специфікацією.

Згідно специфікації підприємству сплановано відвантаження 2 450 пар черевиків хромових на суму 764 400,00грн.

Відповідач, не погоджуючись з ціною договору, заявленою Позивачем, а саме 762931 грн.20 коп. надав суду докази, що підтверджують ціну договору, з врахуванням додаткової угоди № 1 у розмірі 762048 грн.00 коп.

Так, 22 жовтня 2013 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору від 08 жовтня 2013 року № 286/3/13/46, відповідно до якої ціна за одиницю товару була зменшена на 80 коп. і становила 259,20грн. без ПДВ за одиницю товару. Враховуючи зазначене, вартість Договору з урахуванням підписаної додаткової угоди №1 становить 762048 грн.00 коп.

Матеріалами справи доведено, що на виконання вимог договору Позивач поставив на адресу Відповідача у 2013 році взуття у кількості 2450 пар на загальну суму 762048 грн.00 коп.

Відповідно до п. 5.2. Договору місцем поставки товару є центри забезпечення речовим майном та об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України згідно з рознарядкою Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною Договору з обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та черговості відвантажень.

Позивачем доведено, що згідно рознарядки Міністерства Оборони України, у 2013 році поставлено продукції:

На адресу в/ч А 2788 загальною кількістю 1200 пар:

- 18 жовтня 2013 року у кількості 520 пар на суму 161740 гривень 80 коп.;

- 25 жовтня 2013 року у кількості 680 пар на суму 211507 гривень 20 коп.

На адресу в/ч А 1361 загальною кількістю 460 пар:

- 15 жовтня 2013 року у кількості 460 пар на суму 143520 гривень 00 коп.;

На адресу в/ч А 2756 у кількості 460 пар:

- 14 жовтня 2013 року у кількості 460 пар на суму 143520 грнивень 00 коп.;

На адресу в/ч А 0988 загальною кількістю 330 пар:

- 22 жовтня 2013 року у кількості 330 пар на суму 102643 гривень 20 коп.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунок за фактично поставлений товар проводиться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі.)

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов даного договору Постачальником поставлено продукцію в повному обсязі з наданням повного пакету документів.

Однак, Замовник (Відповідач) розрахунок за отриману продукцію не провів.

Таким чином, станом на час звернення Позивача до суду заборгованість Відповідача за отриману продукцію на умовах даного договору складає 762048 грн. 00 коп., що також підтверджується актом звіряння розрахунків між сторонами.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 762048 грн. 00 коп. з наступних підстав:

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 08.10.2013р. № 286/3/13/46 є договором поставки.

Згідно зі ст.. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно дост. 622 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання вищезазначеного договору Позивач здійснив поставку на адресу Відповідача у 2013р. взуття у кількості 2450 пар на загальну суму 762048 грн., що підтверджується відповідними доказами які містяться в матеріалах справи.

Тобто, матеріали справи свідчать, що на виконання умов даного договору Постачальником поставлено продукцію в повному обсязі з наданням повного пакету документів.

Таким чином, факт передачі товару позивачем та його прийняття відповідачем вважається судом доведеним.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунок за фактично поставлений товар проводиться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі.)

Проте Відповідач не розрахувався за поставлену продукцію, що підтверджується матеріалами справи та Актом від 07.03.2014р. звіряння розрахунків між сторонами, підписаного уповноваженими представниками сторін. Відповідно до підписаного Акту звіряння розрахунків між сторонами, заборгованість відповідача складає 762048,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1ст.530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати за отриману продукцію в повному обсязі.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором №286/3/13/46 від 08.10.2013р. у розмірі 762048,00 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст.. 34 ГПК Укаїни, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 762048,00 грн.

Заперечення Відповідача щодо невиконання своїх зобов'язань в зв'язку з діями третіх осіб - Державної казначейської служби України, не приймаються судом до уваги з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 174 Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору.

Згідно з ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір,

який породив господарські зобов'язання які є обов'язковими для виконання

двома сторонами. Вказані зобов'язання повинні бути виконані відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, суду доведено, що між сторонами укладений належним чином договір, належним чином виконані господарські зобов'язання Позивачем і невиконання господарських зобов'язань зі сторони відповідача, щодо яких останній не заперечує.

Факт виникнення зобов'язань за договором відповідач не оспорює, а лише заявляє про те, що він не може виконати свої зобов'язання в зв'язку з діями третіх осіб - Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України.

Суд погоджується з твердженням Позивача, що по-перше, з договору не виникає обов'язок третіх осіб виконати обов'язки за відповідача. По друге, відповідач не ставить питання та не доказує наявність форс-мажорних обставин які б перешкоджали йому виконати зобов'язання в зв'язку з діями третіх осіб. По третє, відповідачем не надано будь-яких доказів того, що треті особи перешкоджають виконанню зобов'язань за договором. По четверте, відповідачем не надано суду доказів того, що відповідач приймав заходи впливу на третіх осіб (подача позову, претензій тощо) які б усунули перешкоди виконати відповідачем свої зобов'язання за договором.

За таких обставин позивачем доведено належне виконання своїх зобов'язань за договором, що не заперечується відповідачем, також позивачем доведено те, що сторона відповідача не виконала свої зобов'язань за договором, що також не заперечується відповідачем. В зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 762048,00 грн., в решті частині суд відмовляє з підстав недоведеності суми заборгованості.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст.. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» ( м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 31862978 762 048 грн.00 коп. ( сімсот шістдесят дві тисячі сорок вісім ) грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки від 08.10.2013р. за № 286/3/13/46, 15240 (п'ятнадцять тисяч двісті сорок) грн. 96 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК україни.

В решті частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.03.2014р.

Суддя І.І.Борисенко