Постанова № 37842515, 18.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18776/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Фенікс 2008» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року приватне підприємство «Фенікс 2008» (далі - Позивач, ПП «Фенікс 2008») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Печерському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2013 року №88526552206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем було здійснено розрахунки та отримано послуги і товар за зовнішньоекономічним контрактом в межах встановленого законом строку, а тому підстав для застосування по ПП «Фенікс 2008» санкцій у Відповідача не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

У ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що у жовтні 2013 року працівниками ДПІ у Печерському районі було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП «Фенікс 2008» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 01.04.2013 року №MS0104 та від 22.04.2013 року №MS0104 з нерезидентом NEUFARM KIMYA TARIM INSAAT TURIZM GIDA SAN. VE DIS TIC. LTD. STI (Туреччина) згідно листа ПАТ «Євро банк» від 07.08.2013 року №01-12.3/2251 (вх. №9065/10 від 09.08.2013 року). У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження на адресу ПП «Фенікс 2008» товару на суму 11 000,00 доларів США (еквівалент 87 923,00 грн.) від фірми NEUFARM KIMYA TARIM INSAAT TURIZM GIDA SAN. VE DIS TIC. LTD. STI (Туреччина) за контрактом від 01.04.2013 року №MS0104 та 11 000 доларів США (еквівалент 87 923,00 грн.) за контрактом від 22.04.2013 року №MS0104. Результати перевірки зафіксовані в акті від 08.07.2011 року №120/1-22-20-16467869. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесене податкові повідомлення-рішення: форми «У» від 15.11.2013 року №88526552206, яким Позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: «пеня за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД» в розмірі 30 333,44 грн.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 року, п. 3 постанови Правління НБУ від 16.11.2012 року №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», прийшов до висновку, що оскільки Позивачем було отримано товар та передплачені кошти у межах встановленого 90-денного строку з моменту здійснення розрахунків, у Відповідача не було правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР) (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 2 Закону №185/94-ВР Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 3 постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 року №475 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно п. 12 вказаної постанови остання набирає чинності з наступного робочого дня після дня її офіційного опублікування. Пункти 3-8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Як вбачається з матеріалів справи, було встановлено судом першої інстанції, між Позивачем (Покупець) та компанією NEUFARM KIMYA TARIM INSAAT TURIZM GIDA SAN. VE DIS TIC. LTD. STI (Туреччина) (Продавець) були укладені контракти від 01.04.2013 року №MS0104 (далі - Контракт №0104) та від 22.04.2013 року №MS2204 (далі - Контракт №2204), за умовами яких Продавець зобов'язується продати, а Покупець придбати те, що йменується товар, у строки та на умовах, визначених контрактами. Сума кожного з контракту складає 11 000,00 доларів США.

Пунктом 2 контрактів визначено, що товар поставляється на умовах CFR Одеса, Україна, морським транспортом. Умова СІФ розуміється на підставі ІНКОТЕРМС 2000. Товар повинен бути поставлений протягом 7 днів після отримання 100% передплати, з повідомленням Покупця про готовність товару до відвантаження. Датою поставки вважається дата «чистого» бортового коносамента, виписаного на ім'я Покупця.

Позивачем було здійснено 100% передоплату по Контракту №0104 у розмірі 5 500,00 та 5 500,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями №28 від 04.04.2013 року та №29 від 09.04.2013 року (а.с. 30, 31). Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, граничний строк надходження (імпорту) обладнання за Контрактом настав 03.07.2013 року та 09.07.2013 року відповідно.

Згідно ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Тобто, дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон України - фізичний перетин товаром митного кордону.

При цьому момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, зі змісту наданого Позивачем інвойсу (а.с. 32) та коносаменту (а.с. 33) вбачається, що товар, імпортований згідно Контракту №0104, перетнув митний кордон України 29.04.2013 року, про що свідчать відповідні відбитки штампів Південної митниці «Під митним контролем».

З огляду на викладене Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано надав критичну оцінку посиланню Відповідача на дату оформлення вантажної митної декларацію від 28.10.2013 року №100260000/2013/114255 як на момент фактичного перетину митного кордону України.

Зважаючи на те, що товар за Контрактом №0104 перетнув митний кордон України відповідно до зазначених в вантажних документах дат, суд не вважає порушеним строк, передбачений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п. 3 постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 року №475.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції про неправомірність застосування Відповідачем санкцій за порушення строків поставки товару за Контрактом №2204, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону №185/94-ВР строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

На виконання вимог вказаного Закону №185/94-ВР постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року №1392 затверджено Порядок визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, пунктом 3 якого визначено, що імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов: зарахування виручки на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України; подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком; припинення дії зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог резидента та нерезидента на підставі документів, перелік яких визначається Національним банком.

Разом з тим, вказаний Порядок не передбачає віднесення до імпортної операції без увезення товару на територію України повернення нерезидентом передплати у зв'язку з неможливістю виконання умов зовнішньоекономічного договору. У зв'язку з цим колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про необхідність застосування 180-денного строку поставки товару з моменту здійснення резидентом авансового платежу.

Тобто, з урахуванням наведених вище норм, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що до правовідносин за Контрактом №2204 застосовується 90-денний строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». У зв'язку з чим повернення Позивачу сплачених останнім 24.04.2013 року коштів за Контрактом №2204 лише 24.07.2013 року свідчить про порушення встановленого п. 3 постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 року №475 90-денного строку здіснення зовнішньоекономічної операції на 1 календарний день.

При цьому, як вірно зазначив Апелянт, Позивачем не було подано доказів, які згідно Закону №185/94-ВР є підставою для зупинення нарахування пені за порушення строків повернення валютної виручки. Крім того, судовою колегією враховується, що у позовній заяві ПП «Фенікс 2008», зазначаючи про необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вказує на те, що останній погоджується сплатити нараховане Відповідачем зобов'язання за Контрактом №2204 в сумі 263,77 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо неправомірності винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі, а тому вважає за необхідне його скасувати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Фенікс 2008» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2013 року №88526552206 в частині нарахування суми грошового зобов'язання за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 30 069 (тридцять тисяч шістдесят дев'ять) гривень 67 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.