Ухвала суду № 37842290, 26.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року справа №805/1042/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Яковенка М.М.,

секретар судового засідання Корадо А.А.,

за участю представника відповідача Лошакової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року по адміністративній справі № 805/1042/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення заборгованості по відшкодуванню пенсій за період з жовтня 2013 року по грудень 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду із позовом звернулось УПФУ в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення заборгованості по відшкодуванню пенсій за період з жовтня 2013 року по грудень 2013 року у розмірі 1285,83 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач відмовився від відшкодування витрат по особовим справам потерпілим, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період жовтень - грудень 2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки на користь УПФУ в Червоногвардійському районі м. Макіївки заборгованість з жовтня 2013 року по грудень 2013 року у розмірі 1127, 25 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що чинним законодавством саме на відповідача покладено обов'язок відшкодувати витрати при настанні страхового випадку.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному.

В обґрунтування зазначив, що у зв'язку з відсутністю у Фонді особових справ ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не має правових підстав для здійснення відшкодувань Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем виплачена пенсія:

ОСОБА_4 - у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався 08 травня 1971 року на території колишньої СРСР, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві від 30 вересня 1971 року та відповідна довідка МСЕК. В результаті нещасного випадку ОСОБА_4 31 травня 1972 року встановлена третя група інвалідності внаслідок трудового каліцтва;

ОСОБА_5 - у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався 13 листопада 1974 року на території колишньої СРСР, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 26 листопада 1974 року та довідкою МСЕК. В результаті нещасного випадку ОСОБА_5 11 грудня 1974 року встановлена третя група інвалідності, причиною якої є трудове каліцтво;

ОСОБА_6 є інвалідом третьої групи - у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, що стався 07 вересня 1995 року на території Російської Федерації,що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві.

Відповідно до п.3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України № 1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

За змістом ч.2 ст.2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до п.п."а" ст.27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

На підставі абз.3 п.3 розділу XI Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Таким чином, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Згідно до абзацу 7 вищенаведеного пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Тобто, ця норма регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

На підставі ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

За приписами ст.3 цієї Угоди всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Тобто взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати повинен Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року № 21-361а11.

Відповідно до ч.1 ст244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, відповідач повинен відшкодувати витрати Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області з виплати основного розміру пенсій ОСОБА_4, ОСОБА_5 в розмірі 1118,40 грн.

Оскільки стягненню підлягає основний розмір пенсії виплаченої ОСОБА_4, ОСОБА_5, то відшкодуванню також підлягають витрати на виплату та доставку основного розміру пенсій у розмірі 8,85 грн.

Стосовно відшкодування витрат основного розміру пенсії та цільової грошової допомоги по особовій справі потерпілого ОСОБА_6, а також витрат на виплату та доставку зазначених пенсій, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування Працівникам шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням трудових обов'язків:

а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника на момент одержання каліцтва;

б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті потерпілого, яка настала у зв'язку з ним, здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони.

Відтак, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації, є уповноважений орган Російської Федерації.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що нещасний випадок з ОСОБА_6 стався на території Російської Федерації, у відповідача не виникає зобов'язання по відшкодуванню витрат в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відшкодування основного розміру пенсії та цільової грошової допомоги, виплачених за період з жовтня 2013 року по грудень 2013 року ОСОБА_6 у розмірі 158, 58 грн. не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для їх задоволення та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року по адміністративній справі № 805/1042/14- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року по адміністративній справі № 805/1042/14- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 26 березня 2014 року.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

М.М.Яковенко