Постанова № 37842222, 24.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року № 813/8682/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в склад колегії суддів :

головуючого-судді Дем'яновського Г.С.

суддів Крутько О.В.

Сасевич О.М.

за участі секретаря судового засідання - Гавірко О.О.

з участю представників:позивача- ОСОБА_2,відповідача Роліної Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України , Львівського обласного військового комісаріату про стягнення одноразової грошової допомоги,-

встановив:

Адміністративний позивач - ОСОБА_4 звернувся з позовом до Міністерства оборони України , Львівського обласного військового комісаріату про стягнення одноразової грошової допомоги в сумі 87310 грн. та індексації одноразової грошової допомоги в сумі 10215,27 грн. , у зв`язку із настанням інвалідності.

Представник позивача позов підтримав повністю.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав з підстав ,наведених у запереченнях , поданих Міністерством оборони України , Львівським обласним військовим комісаріатом.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи , на які посилається позивач, останній проходив військову службу в 1990 році у складі Збройних Сил СРСР у в/ч 40 567 на льотній посаді. В результаті виконання важливого урядового завдання на літаку ТУ - 16 попав в авіакатастрофу, в результаті чого отримав струс головного мозку. Травма пов'язана із виконанням обов'язків військової служби. 16.11.2004 року позивач був звільнений у запас наказом командира в/ч А 2537 м. Львів (Скнилів) у військовому званні «капітан» та з посади помічника начальника зв'язку та радіотехнічного забезпечення польотів. Згідно Постанови Центральної військової лікарської комісії від 3.03.2006 року встановлено діагноз: травма «Наслідки закритої черепно-мозкової травми (1990р.), струс головного мозку, після травматична, дисциркуляторна цефалопатія другої стадії у вигляді правобічної пірамідної недостатності, проявів вестибулопатії при помірному порушенні функції центральної нервової системи», - так, пов'язана із виконанням обов'язків військової служби; захворювання... так, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби .

24.05.2006 року позивачу встановлено третю групу інвалідності. На підставі 3-ї групи інвалідності позивачем отримана страхова виплата в HACK «Оранта» в сумі 4 250,00 грн. 09.02.2010р. позивачу встановлено 1-у групу інвалідності. Інвалідність пов'язана із виконанням обов'язків військової служби.

Позивач посилається на те, що ще у 2007 році звернувся у Львівський обласний військовий комісаріат із проханням виплатити грошову допомогу за другу групу інвалідності, що мала тоді місце. З отриманої відповіді від 17.07.2007р. № 1464 позивачу вказано, що йому необхідно звернутися у в/ч А 2537 за останнім місцем проходження військової служби. Проте, на той час така в/ч уже була повністю розформована.

Листом від 01.07.11 року, позивач звернувся до відповідача про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності. На такий лист, позивач отримав відповідь від 18.07.2011р. № 248/6/С/393/1781 про відсутність можливості для погашення заборгованості, посилаючись на чинні нормативно-правові акти.

Позивач вважає, що відмова відповідача у виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності є необгрунтованою та незаконною, а тому вважає, що відповідач повинен виплатити позивачу допомогу.

Для обґрунтування своєї правової позиції посилається на те, що згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, пю забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст.ст. 1-2, 2 цього ж Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними; ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно з нормами ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», - виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку,що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 ч.2 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі:

48-місячного грошового забезпечення - інвалідам І групи;

42-місячного грошового забезпечення = інвалідам II групи;

36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи,

а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 60-місячного грошового забезпечення - інвалідам І групи;

Відповідно до абз. б п.2 ч.2 Порядку (в редакції до внесення змін згідно Постанови КМ України №815 від 25 липня 2011 року) у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провалиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до ч.8 Порядку (в редакції до внесення змін згідно Постанови КМ України №815 від 25 липня 2011 року) військовослужбовець, військовозобов'язаний чи резервіст вважається таким, що виконує обов'язки військової служби відповідно до законодавства.

Позивач також посилається і на норми Цивільного кодексу України, зокрема ст.1203, згідно якої встановлено, що потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

Згідно з ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з-поміж іншого, військовий обов'язок включає проходження військової служби.

Згідно з нормами ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», визначено, що початком проходження військової служби вважається: день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою.

Як вбачається із документу за підписом командира 132 важкого бомбардувального авіаційного полку, позивач 14.11.1990 року при виконанні військового обов'язку - важливого урядового завдання на літаку ТУ-16 потрапив в авіаційну катастрофу.

Згідно довідки від 06.03.1991р. командира військової частини 40567, позивач під час катастрофи отримав травму головного мозку.

Відповідно Постанови ЦВЛК від 3 березня 2006 року отримані Позивачем травма та інші захворювання пов'язані із виконанням обов'язків військової служби.

Згідно довідки Пенсійного фонду України посадовий оклад позивача - 970,00 грн., оклад за військовим званням - 120 грн., вислуга років - 436 грн. Разом місячне грошове забезпечення - 1526 грн. Отже, одноразова грошова допомога становить 60 міс. х 1526 грн. = 91560 грн. - 4 250 грн., отриманих в «Оранті» - 87 310 грн.

Позивач посилається на те, що з наявних доказів, право на виплату одноразової грошової допомоги за 1-у групу інвалідності позивач отримав 09.02.2010 року.

Відповідно 4.1 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.

Згідно даних Держкомстату індекс інфляції з лютого 2010 року по жовтень 2013 року становить 1,140. А тому, одноразова грошова допомога позивачу має збільшитись на 87 310 х 1,117 - 87 310 = 10 215,27 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1205 ЦК України у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред'являються до її правонаступників.

Виходячи з наведеного представник позивача просив задовільнити позов.

В запереченнях на позов відповідач -1 зазначив ,що Міністерстві оборони України розглянуто позовну заяву ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Львівського ОВК про стягнення з Міністерства оборони України на його користь 87310 грн. одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності 10215,27 грн. індексації одноразової грошової допомоги.

Відповідач вважає ,що позов є необгрунтованим, безпідставним, суперечить чинному законодавству, а відтак не підлягає задоволенню з наступних причин:

1. Немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4, оскільки позивач вже скористався передбаченим ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» правом на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності.

ОСОБА_4 звільнений зі Збройних Сил України у запас за п. 67 п.п. «в» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України у зв'язку зі скороченням штатів з 16.11. 2004 року (наказ Міністра оборони України від 11.11.2004 року № 939, наказ командира військової частини А 2537 по стройовій частині від 16.11.2004 року №33).

Відповідно до довідки МСЕК серія ЛВА-1 № 438955 від 09.02.2010 року позивачу встановлено 1 групу інвалідності, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби ( інвалідність встановлена на строк до 01.03.2013 року).

У 2011 році ОСОБА_4 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності.

18.07.2011 року за № 248/6/С/393/1781 Департаментом фінансів МОУ позивачу була надана відповідь, якою роз'яснено, що він не підпадає під дію постанови КМ України від 28.05.2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті), поранення ( контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та ійвалідності звільнених з військової служби(зборів) осіб».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-ХП ( в редакції чинній до 01.01.2007 року) військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100 кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) захворювання, одержаних у період проходження служби ( зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори та членам їх сімей встановлюються КМ України

Відповідно до довідки Львівської обласної дирекції HACK ОРАНТА від 30.08.2011 року № 5-01/1275 13.07.2006 року, наданої позивачем, йому була проведена виплата страхової суми у розмірі 4250 грн. згідно із встановленими 50% втрати працездатності.

Таким чином, позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий 1 захист військовослужбовців та членів їх сімей», на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності.

04.04.2006 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України» «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» № 3597-1У, яким Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено у новій редакції.

Відповідно до ч.З ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених КМ України, і призначається пенсія по інвалідності.

Згідно з п.1 Прикінцевих положень цей Закон України набрав чинності 10.05. 2006 року, крім частини першої ст. 21, яка набрала чинності з 01 січня 2007 року.

Однак, ч. 9 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 6 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 28.05.2008 року № 499 встановлено,- ЩО якщо військовослужбовці, військовозобов'язані або резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, та члени їх сімей одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат.

Відповідач вважає , що немає підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки він звільнений з військової служби до 01.01.2007 року.

Відповідно до п. 2 постанови КМ України від 28.05.2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Враховуючи, що нова редакція ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також дія постанови КМ України від 28.05.2008 року № 499 поширюється тільки на військовослужбовців, які були звільнені з військової служби після 01.01.2007 року ( позивач звільнений з військової служби з 16.11.2004 року), дія нової редакції ст. 16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та постанова КМ України від 28.05.2008 року № 499 на Нього не поширюється. За змістом абз.4 п.п. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМ України від 28.05.2008 року № 499 (в редакції до 25.07.2011 року) грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги для осіб, звільнених з військової служби визначається на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, % надбавки за вислугу років.

Розрахунок розміру одноразової грошової допомоги на суму 87310 грн., зроблений позивачем, суперечить вимогам п. 2, оскільки його зроблено з розміру грошового забезпечення з якого позивач отримує пенсію з квітня 2011 року, а не з грошового забезпечення, яке позивач отримував на момент звільнення.

Посилання позивача на преамбулу постанови КМ України від 07.11.2007 року № 1294 та постанову КМ України від 16.07.2008 року № 644, якою були внесені зміни до постанови КМ України № 908 від 11.07.2007 року «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту», є безпідставними, оскільки зазначені нормативні акти регулюють питання виплати одноразової грошової допомоги для осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту і на позивача не поширюються. Аналогічні заперечення подав і Львівський обласний військовий комісаріат. Тому представник відповідачів просив в позові відмовити.

Суд встановив також наступне.

Судом поновлено позивачу строк звернення до суду з означеним позовом.

Позивач проходив військову службу в 1990 році у складі Збройних Сил СРСР у в/ч 40 567 на льотній посаді. В результаті виконання важливого урядового завдання на літаку ТУ - 16 попав в авіакатастрофу, в результаті чого отримав струс головного мозку.

6.11.2004 року позивач був звільнений у запас наказом командира в/ч А 2537 м. Львів (Скнилів) у військовому званні «капітан» та з посади помічника начальника зв'язку та радіотехнічного забезпечення польотів.

24.05.2006 року позивачу встановлено третю групу інвалідності по хворобі ,яка пов»язана із виконанням обов»язків військової служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488 затверджено Умови державного обов»язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов»язаних ,призваних на збори , і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум.

На підставі 3-ї групи інвалідності позивачем отримана страхова виплата в HACK «Оранта» в сумі 4 250,00 грн. 09.02.2010р. позивачу встановлено 1-у групу інвалідності. Інвалідність пов'язана із виконанням обов'язків військової служби.

Постановою КМУ від 21 лютого 2007 року № 284 затверджено «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі \смерті\ , каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб , звільнених з військової служби , що сталися у 2006 році» , з п.8 яких вбачається ,що за наявністю права на грошову допомогу та інші ,передбачені законами України виплати у зв»язку із загибеллю \смертю\, заподіянням каліцтва або настанням інвалідності військовослужбовця та інвалідності особи,звільненої з військової служби , члени сім»ї або утриманці загиблого \померлого\ військовослужбовця , військовослужбовець та особа, звільнена з військової служби ,мають право лише на одну з них.

Оскільки позивачем отримана страхова виплата в HACK «Оранта» в сумі 4 250,00 грн. то своє право на отримання допомоги він використав.

Постановою КМУ від 28 травня 2008 року № 499 затверджено «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі \смерті\ , поранення \контузії, травми або каліцтва\ чи інвалідності військовослужбовців . військовозобов»язаних і резервістів , призваних на навчальні \ або перевірочні \ та спеціальні збори , та інвалідності звільнених з військової служби \зборів\осіб» ,з п.2 якого вбачається що призначення і виплата одноразової грошової допомоги стосується зазначених вище подій ,що сталися після 01.01.2007 року.

Оскільки позивач звільнився з військової служби в 2004 році ,то положення означеної постанови та порядку його не стосуються .

Частиною 9 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції від 03 листопада 2006 року № 328-У передбачалось, що якщо військовослужбовці, військовозобов'язані або резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, та члени їх сімей одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат, а пунктом 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році встановлено, що за наявності права на грошову допомогу та інші передбачені законами України виплати у зв'язку із загибеллю (смертю), заподіянням каліцтва або настанням інвалідності військовослужбовця та інвалідності особи, звільненої з військової служби, члени сім'ї або утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовослужбовець та особа, звільнена з військової служби, мають право лише на одну з них.

Враховуючи, що позивач скористався передбаченим статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» правом на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності, то суд приходить до висновку ,що його позовні вимоги не обґрунтовані і тому в позові ОСОБА_4 до Міністерства оборони України , Львівського обласного військового комісаріату про стягнення одноразової грошової допомоги слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 163, 162, 167, КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

В позові ОСОБА_4 до Міністерства оборони України , Львівського обласного військового комісаріату про стягнення одноразової грошової допомоги відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Головуючий суддя Дем"яновський Г.С.

Суддя Крутько О.В.

Суддя Сасевич О.М.