Рішення № 37840241, 10.02.2014, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 409/8356/12

Провадження № 2/209/320/14

РІШЕННЯ

Іменем України

10 лютого 2014 року м. Дніпродзержинськ

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого, судді Шендрика К.Л.,

при секретарі Драгунцевій С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, ОКП «Дніпродзержинське БТІ», про визнання права власності на ? частину спадщини в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на ? частину нерухомого майна у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року з подальшою реєстрацією права власності в органах державної реєстрації.

В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначила, що перебувала у повторно зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 10 червня 2005 року. Чоловік від попереднього шлюбу мав доньку ОСОБА_2, яка являється відповідачкою по даній справі. ОСОБА_3 страждав на психічне захворювання, він перебував на обліку в першій психіатричній лікарні, і вона багато чого перенесла за час спільного проживання з психічно хворою людиною, часто неадекватною, але прожила з чоловіком до його смерті. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер. Вона повністю взяла на себе витрати, пов'язані з похованням та поминками, а відповідач не вважала за необхідне приймати участь у цих витратах, хоча, як з'ясувалось, вважає себе єдиною спадкоємицею і власницею спадщини. Після смерті чоловіка відкрилась спадщина на належне йому житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 що належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 червня 1994 року, виданого державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Іванко Т.С. та зареєстровано в реєстрі за № 1-2753. Вона - дружина спадкодавця, та відповідачка - донька спадкодавця, є спадкоємицями першої черги після смерті ОСОБА_3. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає. Відповідно, кожна з них має право на ? частину спадкового майна. Через тиждень після поховання ОСОБА_3 відповідач зайняла спадкову квартиру, поміняла замки на вхідних дверях, та з того часу не дає можливості увійти їй у житлове приміщення, де знаходяться її особисті речі та майно, яке вона придбала разом із чоловіком. ОСОБА_2 категорично відмовляється від спілкування щодо спадкового майна, заявляє, що вона є єдиною спадкоємицею. Вона і відповідач у встановлений законом строк подали заяви до державного нотаріуса про прийняття спадщини, але 06.12.2011 року Постановою нотаріуса їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право власності у зв'язку з тим, що не надані необхідні документи та у зв'язку з виникненням спору між спадкоємцями. При цьому рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання про прийняття спадщини.

Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, письмово просила суд розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

В минулих судових засіданнях позивач, пояснила, що з 1985 року проживала з чоловіком ОСОБА_3 В 1990 році вони зареєстрували шлюб. Розлучилися з чоловіком в 1995 році, дітей від шлюбу не мали. З 10.06.2005 року вони з чоловіком знову зареєстрували шлюб і проживали в шлюбі разом до смерті чоловіка. Мешкали як в її квартирі так і в його. В 2009 році і 2010 році у чоловіка були приступи, боліла голова, і він проходив лікування у першій міській лікарні, вона його провідувала, покупала ліки, вихожувала після лікарні. Дочка його не провідувала, та останні 5 років навіть не поздоровляла з днем народження. В момент коли втопився чоловік, вона доглядала за лежачою сестрою. Квартира на яку відкрилась спадщина була набута чоловіком в 90-х роках до вступу в шлюб з померлим. Після смерті чоловіка вона звернулася до нотаріальної контори, для оформлення спадщини, але нотарус відмовив, оскільки не було доступу до спірної квартири. Відповідач закрила квартиру і не пускала її, хоча по закону вона має право на 1/2 частину, в квартирі знаходились її власні речі. Всі витрати на похавання несла вона сама, та тільки брат чоловіка допоміг з катафалком. З 2008 року відповідач не спілкувалась зі своїм батьком, станом його здоровья не цікавилась, ніяки допомоги батькові не надавала, під час хвороби його не доглядала. Зустрічний позов не визнає повністю.

Відповідач та її представник в судове засідання повторно не з'явилися, та повідомлену позивачем причину неявки, судом не визнано поважною.

В минулих судових засіданнях відповідач не визнала позовні вимоги, заперечували проти позову, просила усунути позивача від права на спадщину за законом, та визнати видане нотаріусом позивачу свідоцтво про право на спадщину недійсним. Пояснила, що позивач мала ключі від спірної квартири, мала доступ до квартири. Після відмови позивач надати їй ключі від квартири батька, вона змінила замки. Про безпоміжний стан свідчить, те що померлий був на обліку в психіатричній лікарні, проходив там лікування. З 2002 року по 2006 року вона проживала в Києві. З батьком разом вона взагалі не проживала, ліки батькові не придбавала. Коли в 2009 році вона приїхала до батька, квартира батька була відкрита, батько був один, та навіть її не впізнав. Батько попросив купити води, оскільки позивач забрала його карточку. Декілька разів в 2009 році, вона заставала батька в такому стані. Відвідувала батька раз у три місяці. В 2010 -2011 рр. була в Києві і не відвідувала батька. За допомогою вона зверталася до брата батька. Не знала, що з її батьком такє коїться,оскільки про це їй стало відомо після його смерті. Не мала можливості допомогати батькові, оскільки проживала в іншому місці. Була на похованні батька, забирала батька з моргу. При похованні батька вона нічим не допомогала позивачу, так як була на той час в лікарні. Похованням займалися з позивачем удвох, але всі документи були оформлені на позивача. Останні 2 рокипозивач не надавала допомоги батькові.

Представник третьої особи - Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, письмово просив суд розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи - ОКП «Дніпродзержинське БТІ» в судове засідання не з'явився, письмово просив суд розглянути справу без його участі.

Свідок ОСОБА_6, в судовому засіданні пояснила, що позивач її рідна сестра, відповідача раніше не бачила, неприязливих стосунків немає. З 1985 року її сестра жила цивільним шлюбом 5 років з ОСОБА_3, а потім зерєстрували шлюб. Жили нормальною родиною, були близькі стосунки. Вони жили мирно, ОСОБА_3 був здоровий, займався гантелями. За станом здоров'я у нього були запої, сестра клала його до лікарні, ніхто крім неї його в лікарні не відвідував. Дочку ОСОБА_3 вона не бачила, але він скаржився на неї, оскільки остання не хотіла з ним спілкуватися, та йому нічим не допомогала. Потім ОСОБА_3 втопився. В цей момент позивач була в АДРЕСА_2 у важко хворої сестри. ОСОБА_3 ховала позивач. Все це вона знає, так як часто спілкувались з сестрою. На похованні вона не була.

Свідок ОСОБА_8, в судовому засіданні пояснила, що з позивачем відносини ніякі, з відповідачем відносини дружні. Її чоловік рідний брат ОСОБА_3. ОСОБА_1 останні 2 роки з ОСОБА_3 не проживала, не вела спільне господарство, не доглядала за ним. ОСОБА_3 приїжджав до них неохайний, по тижню, місяцу проживав у них вдома. Іноді ОСОБА_3 проживав у ОСОБА_1, але вони часто сварилися, після чого жили окремо. У ОСОБА_3 були часті психічні приступи. Її муж часто приїжджав і допомогав ОСОБА_3, її муж медичний працівник. ОСОБА_3 стояв на обліку в психіатричній лікарні. ОСОБА_3 був міцною людиною, але потребував догляду жінки. За ОСОБА_3 доглядали вона з чоловіком і його дочка, коли у неї був час прала, прибирала. ОСОБА_1 була поганою жінкою, вони заставляли ОСОБА_3 митися. В 2010 році дочка ОСОБА_3 була в Києві, а в 2011 році була вагітна, та не могла приїжджати до батька.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України, неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов повністю обґрунтованим і таким, що підлягає повному задоволенню за наступних підстав:

В ході судового розгляду встановлено, що позивач знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 289.

ОСОБА_3 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданого 16.06.1994 року державним нотаріусом третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Бурдік С.С., витягом ОКП «Дніпродзержинське БТІ» від 18.05.2009 року № 29302297; технічним паспортом на квартиру ОКП «Дніпродзержинське БТІ» від 29.04.2009 року.

З 1966 року по 2011 рік ОСОБА_3 знаходився на обліку лікаря психіатра, хворів шизофренією, що підтверджується випискою з амбулаторної карти паціента № 025/0 виданою Дніпродзержинською міською лікарнею за вих. № 2175/04 від 06.12.2013 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 496.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є позивач та відповідач, які в установлений законом шестимісячний строк звернулися до нотаріальної контри з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, що підтверджується листом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори № 726/01-14 від 21.03.2012 року.

Постановою Державного нотаріуса Третьої Дніпродзержинської Державної нотаріальної контори Бурдік С.С. № 4642/02-31 від 06 грудня 2011 року, позивачеві було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме, у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом, у зв'язку з тим, що спадкоємець не може надати документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, та в зв'язку з виникненням спору між спадкоємцями.

На теперішній час відповідач самовільно зайняла спадкову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 де одноособово мешкає, змінивши дверні замки, та перешкоджає проживанню позивача у зазначеній спадковій квартирі, що підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 25.07.2011 року, та визнано сторонами по справі в судовому засіданні.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 392, 1261, 1267, 1268 ЦК України, ст.ст. 3, 58, 60, 61, 212-214 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, ОКП «Дніпродзержинське БТІ», про визнання права власності на ? частину спадщини в порядку спадкування за законом - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на ? частину нерухомого майна у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 житловою площею 30,6 м2, загальною площею 53,4 м2, після смерті чоловіка ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 427 (чотириста двадцять сім) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя К.Л. Шендрик