Ухвала суду № 37839794, 26.03.2014, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5433/13-к

Провадження № 1-кс/442/143/2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Гайдука А.М.,

при секретарі - Чолавін Н.П.,

за участю представника - адвоката потерпілого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_2 про відвід судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівки Андрія Петровича, який здійснює розгляд кримінального провадження про його обвинувачення за ст. 128, ч. 1 ст. 125 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

До Дрогобицького міськрайонного суду звернувся ОСОБА_2 із заявою про відвід судді Івасівки А.П., навівши обґрунтування в даній заяві .

Зазначає, що в основу обвинувачення покладено висновок судово-медичного експерта № 196 від 07.05.2013 року, про наявність у потерпілого ОСОБА_3 середньої важкості тілесних ушкоджень, який, на переконання обвинуваченого ОСОБА_2, суперечить фактичним обставинам справи, вимогам нормативних документів в даній сфері суспільних відносин і є явно необгрунтованим.

Зазначені доводи докладно викладені обвинуваченим ОСОБА_2 в письмовому клопотанні на ім»я головуючого судді Івасівки А.II., який не постановив ухвалу за наслідками розгляду клопотання і з власної ініціативи викликав судово-медичного експерта ОСОБА_4 для роз'яснення висновку, а після допиту останнього, коли не було спростовано доводи сторони захисту, на думку ОСОБА_2, безпідставно та невмотивовано відмовив у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про допит завідуючого експертною установою - Дрогобицьким відділенням ЛОБСМЕ ОСОБА_5, який являється незацікавленою, на відміну від експерта ОСОБА_4, особою і міг би кваліфіковано дати оцінку діям останнього. Вподальшому суддя Івасівка А.П. знову ж таки безпідставно та невмотивовано відмовив у призначенні комплексної судово-медичної експертизи, цим самим порушивши принцип рівності іа змагальності сторін.

Вибірковість та упередженість судді Івасівки А.П., на переконання ОСОБА_2 знайшла свої відображення, зокрема, при дослідженні доказів сторони обвинувачення, а саме показань потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6, коли зазначені особи, які в ході досудового слідства попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, в судовому засіданні їх змінили, зовсім по іншому виклавши механізм одержання потерпілим тілесних ушкоджень, який вони ж продемонстрували під час слідчого експерименту і який був взятий за основу при проведенні згаданої вище судово-медичної експертизи. Викладене підтвердила в судовому засіданні і слідча СВ ОСОБА_7 Проте, суд будь-яким чином не відреагував, матеріали в окреме провадження не виділив і в компетентні органи для проведення розслідування не скерував.

В той самий час, до показань свідків сторони захисту, які були безпосередніми очевидцями одержання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, суддя Івасівка А.П. ставився із безпідставною недовірою, що було видно із змісту заданих судом запитань.

Також, в судовому засіданні 26.02.2014 року було встановлено, що в порушення вимог ст.ст.42. 46 КПК України слідчою СВ ОСОБА_7 26.07.2013 року повідомлення про підозру ОСОБА_2 було вручено без участі його захисника, коли обвинуваченого було викликано в слідчий відділ слідчим Пелещак Т.А. повісткою від 24.07.2013 року і випискою з історії хвороби №05672, до справи долучено скаргу обвинуваченого з цього приводу. Оглядом в судовому засіданні повідомлення про підозру від 26.07.2013 року ОСОБА_2 з'ясував, що підпис у цьому документі від його імені і дата проставлені не його рукою.

Проте, незважаючи на істотне порушення прав та свобод, як людини, а саме порушення права на захист ОСОБА_2, при проведенні такої важливої процесуальної дії, як вручення повідомлення про підозру, а також незважаючи на вчинення підроблення його підпису і рукописного тексту (дати), суддя Івасівка А.П. безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, яке в усній формі було заявлено моїм захисником, і в порушення вимог ст.350 КПК України не постановив з цього приводу ухвали. Своє рішення суддя Івасівка А.П. мотивував лише тим, що на стадії ознайомлення з матеріалами справи обвинувачений не скористався своїм правом на заявлення клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Крім того, в ході допиту свідка сторони захисту - ОСОБА_11 суддя Івасівка А.П. наперед дав оцінку його показанням, заявивши, що його свідчення співпадають із доказами сторони обвинувачення, які є в справі. Тим самим, суддя Івасівка А.П. надав перевагу доказам сторони обвинувачення над доказами сторони захисту до закінчення їх повного та бестороннього дослідження в судовому засіданні з точки зору достатності, належності, достовірності та взаємозв'язку.

Викладені обставини викликають у обвинуваченого сумніви у неупередженості судді Івасівки А.П.. внаслідок чого він не вірить, що останній надасть об'єктивну оцінку як доказам сторони обвинувачення, так і доказам сторони захисту та прийме справедливе, законне і обгрунтоване рішення у справі.

Більше того, обвинувачений не виключає, що суддя Івасівка А.П. може бути далеким родичем когось із родини ОСОБА_3, оскільки в судовому засіданні постійно лобіює інтереси потерпілого, а також до початку судового розгляду нерідко знаходиться в своєму службовому кабінеті наодинці з представниками ОСОБА_3.

При цьому, зазначені підстави для відводу судді Івасівки А.П. стали відомі йому після початку судового розгляду.

ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, не повідомив причину неявки, однак на переконання суду він був повідомлений про час та місце розгляду поданої ним заяви про відвід, оскільки його представником ОСОБА_12 було подано клопотання про відкладення судового засідання, так як бере участь у розгляді іншої справи в Трускавецькому міському суді. Однак, враховуючи позицію потерпілого та його представника, суд вирішив слухати справу за їх відсутності, так як відкладення судового розгляду вплине нн строки розгляду такого роду заяв.

Потерпілий ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні такої заяви, подав письмове заперечення до матеріалів справи, посилаючись на підстави викладені у ньому.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши заяву про відвід судді, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про відвід судді Івасіці А.П . виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.4,1.5, 1.6,2.1,2.2,2.3 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. У тих випадках, коли рішення у справі має бути прийняте суддею одноособово, він діє незалежно від своїх колег по суду. Суддя відстоює та підтримує гарантії виконання суддями своїх обов'язків з метою збереження та підвищення інституціональної та оперативної відповідальності суддів. Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів. При виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів. Суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах.

Відповідно до п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв"язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на способність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довір»ям не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від любого невідповідного зв»язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довір»я до незалежної судової влади буде підірвано.

Разом з цим, згідно ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Основними засадами судочинства є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; 9) обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний: 1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;2) дотримуватися правил суддівської етики; 3) виявляти повагу до учасників процесу; 4) додержуватися присяги судді тощо.

Згідно ж ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

В даному випадку, ст. 75 КПК України визначено вичерпний перелік підстав відводу чи самовідводу судді, однак на переконання суду, ОСОБА_2 у своїй заяві виклав необґрунтований і нічим не підтверджений перелік підстав, за яких він вбачає у розгляді кримінального провадження явну упередженість судді Івасівки А. Твердження заявника про упередженість судді Івасівки А.П. є на переконання суду надуманими і тому, лише сумнів ОСОБА_2 в об»єктивності та неупередженості вказаного судді без належних доказових підстав не є вагомим аспектом щодо задоволення такої заяви.

Разом з цим встановлено, що наведені в заяві підстави для відводу судді Івасівки А.П. є необгрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки такі нічим не підтверджені. Так, відхилення суддею Івасівкою А.П. клопотання про допит завідуючого експертною установою та відмова ним у проведенні судової почеркознавчої експертизи є правом головуючого по справі наданим йому діючим законодавством, а отже це не може слугувати достатньою підставою для відводу судді, оскільки попередньо уже було допитано експерта як незацікавлену особу. Питання про призначення вищезгаданих слідчих дій розглядалось за клопотанням ОСОБА_2 іншим суддею Дрогобицького міськрайонного суду, а саме слідчим суддею Ковалем Р.Г., в якому ухвалою від 07.08.2013 року обвинуваченому було відмовлено за ненадання аргументованих доказів на підтвердження своєї скарги. Як і не може бути достатньою підставою для відводу судді Івасівки А.П. і та обставина, що обвинувачений припускає, що суддя Івасівка А.П. може бути далеким родичем когось із родини потерпілого, оскільки припущення не являється доказом у справі.

Будь-яких інших обставин, які б викликали сумніви в об»єктивності та неупередженості судді Івасівки А.П., не виявлено.

Тому, з урахуванням вищевикладеного та того, що наведені в заяві підстави для відводу судді Івасівки А.П. не заслуговують на увагу, обвинуваченим ОСОБА_2 фактично не доведено наявність конкретних обставин, які б викликали сумніви в об'єктивності та неупередженості цього судді і унеможливлювали винесення ним об'єктивного, законного судового рішення у цій справі, тому суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 392 КПК України, суд в нарадчій кімнаті,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Івасівки Андрія Петровича у кримінальній справі № 442/5433/13-к - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя