Рішення № 37839229, 24.03.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2014 р.Справа № 922/622/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Треналофф-траст" м.Донецьк до ТОВ "Торгівельно-промислова компанія Метіндекс", м. Харків про стягнення коштів в сумі 201 527,18 грн. за участю сторін:

позивача - Тіщенка Д.А

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Треналофф-траст" ( надалі - позивач ) та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Метіндекс" ( надалі - відповідач) суму основного боргу за договором про надання послуг № 30-02/11 від 14.02.2011 року у розмірі 168 777,14 грн., пеню 10 658,55 грн.,, штраф 16 737,05 грн., інфляційні втрати - 2 162,42 грн., 3 % річних - 3 192,02 грн., та судовий збір 4030,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на надання послуг за № 30-02/11 від 14.02.2011 року в частині розрахунків за надані послуги з перевезення автомобільним транспортом, у результаті чого утворилась заборгованість.

Ухвалою від 25.02.2014 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні 11.03.2014 року.

Розгляд справи відкладався до 24.03.2014 року у звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

У призначеному судовому засіданні 24.03.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Крім того, через канцелярію суду надав додаткові пояснення до позовної заяви та розрахунок заборгованості відповідача по зобов'язанням, які виникли на підставі договору №30-02/11 від 14.02.2011 року.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення. Про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі.

Відповідно до пунктів 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.02.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг за № 30-02/11 ( а.с.31-44).

У відповідності до умов договору позивач зобов'язався на взаємовигідних умовах надавати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України ( п.1.1 договору) . Вартість послуг визначається згідно протоколу договірної вартості послуг з перевезення вантажів (який являється невід'ємною частиною договору - додаток №1). Оплата по даному договору здійснюється грошовими коштами на поточний рахунок позивача, на протязі 5-ти днів після надання та підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Платежі в порядку передплати здійснюються на протязі 5-ти днів з моменту отримання рахунка на оплату ( п.2.2 договору). Надані послуги приймаються згідно акту приймання-передачі наданих послуг, який відповідач зобов'язався підписати на протязі 3 - х днів після його надання або направити позивачу мотивовану відмову від приймання послуг ( п.2.5 договору). Строк дії даного договору встановлюється від дати його підписання та діє до 31.12.2011 року. ( п.3.1 договору). За порушення сторонами строків виконання зобов'язань за договором , винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення (п.5.4 договору). За невиконання сторонами своїх зобов'язань більше як на 90 днів, винна сторона виплачує іншій стороні штраф у розмірі 10 % від суми невиконаних зобов'язань ( п.5.5 договору).

Так, на виконання умов даного договору, сторони погодили договірну ціну вартості послуг , про що свідчить протоколи договірної ціни від 14.02.2011 року, від 28.02.2011 року, від 01.004.2011 року, від 03.05.2011 року, від 03.05.2012 року. від 01.10.2012 року, від 01.11.2012 року ( а.с.35-41).

Також, сторонами укладено додаткові угоди за №№1 від 11.07.2011 року, 2 від 30.12.2011 року, 19.11.2012 року ( а.с.42-44), яким були змінено п.10 договору про надання послуг № 30-02/11 від 14.02.2011 року, п.3.1 даного договору, та п.4.2 .

На виконання умов договору позивачем надані наступні акти прийому - передачі послуг :

№ 34/01від 31.01.2013 року на суму 71 263,50 грн. (разом з ПДВ) ( а.с. )

№ 17/02 від 28.02.2013 року на суму 60 116 грн. ( разом з ПДВ) ( а.с.45)

№ 26/03 від 30.03.2013 року на суму 37 650,50 грн. ( разом з ПДВ) ( а.с.46)

№ 40/04 від 30.04.2013 року на суму 14 340 грн. ( разом з ПДВ) ( а.с.47)

№ 40/05 від 31.05.2013 року на суму 17 956,50 грн. ( разом з ПДВ) ( а.с.48)

№ 31/06 від 27.06.2013 року на суму 30 757,50 грн. ( разом з ПДВ) ( а.с.49)

№ 39/07 від 25.07.2013 року на суму 19 980 грн. ( разом з ПДВ) ( а.с.50)

№ 59/07 від 31.07.2013 року на суму 10 350 грн. ( разом з ПДВ) ( а.с.51)

№ 43/08 від 30.08.2013 року на суму 24 159 грн. ( разом з ПДВ) ( а.с.52)

№ 21/09 від 18.09.2013 року на суму 6 669 грн. ( разом з ПДВ) ( а.с.53)

№ 81/09 від 30.09.2013 року на суму 2 160 грн. ( разом з ПДВ) ( а.с.54)

№ 54/10 від 29.10.2013 року на суму 3 348 грн. ( разом з ПДВ) ( а.с.55)

Загальна суму наданих послуг по вищенаведеним актам прийому-передачі склала 298 750,00 грн.

Як вже зазначалося судом, сторони погодили, що оплата по даному договору здійснюється грошовими коштами на поточний рахунок позивача, протягом 5-ти днів після надання та підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Платежі в порядку передплати здійснюються на протязі 5-ти днів з моменту отримання рахунка на оплату ( п.2.2 договору).

Як встановлено матеріалами справи, у відповідача станом на 30.01.2013 року вже існувала заборгованість перед позивачем по договору №30-02/11 від 14.02.2011 року у розмірі 140 027,14 грн. Після чого, позивачем з січня по жовтень 2013 року були надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України на загальну суму 298 750,00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі послуг, які наведені вище (разом сума заборгованості по договору №30-02/11 від 14.02.2011 року склала 438 777,14 грн.)

Відповідачем була проведена часткова оплата отриманих послуг по договору №30-02/11 від 14.02.2011 року на загальну суму 270 000,00 грн. у період з 14.02.2013 року по 24.10.2013 року, про що свідчать виписки з банку, наявні у матеріалах справи:

від 14.02.2013 року на суму 20 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

від 15.02.2013 року на суму 40 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

від 07.03.2013 року на суму 20 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

від 04.04.2013 року на суму 20 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

від 11.04.2013 року на суму 50 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

від 11.07.2013 року на суму 20 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

від 07.08.2013 року на суму 20 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

від 27.09.2013 року на суму 50 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

від 24.10.2013 року на суму 30 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

З наявних матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача з урахуванням усіх платежів, які підтверджені виписками з банку та з урахуванням заборгованості, яка рахувалась у позивача станом на 30.01.2013 року у розмірі 140 027,14 грн. (що підтверджено довідкою, наявною в матеріалах спраіви ) по договору №30-02/11 від 14.02.2011 року складає 168777,14 грн.

У матеріалах справи міститься лист ТОВ "Торгівельно-Промислової компанії Метіндекс" від 12.09.2013 року №10/09, у якому останній не заперечує про наявність заборгованості по договору №30-02/11 від 14.02.2011 року та повідомляє позивача про графік погашення наведеної заборгованості.

Проте, як встановлено матеріалами справи, сума боргу на дату подачі позовної заяви не погашена.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Суд встановив, що відповідач свій обов'язок не виконав, за перевезення не розрахувався у повному обсязі .

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що сторони погодили вартість перевезення, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, за перевезення не розрахувався в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість в розмірі 168777,14 грн.

Таким чином, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем послуги, у розмірі 168777,14грн. - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 5.5. Договору передбачено, що при невиконанні сторонами своїх зобовязань більше 90 днів, винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від суми невиконаних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач нарахував Відповідачу 16737,05 гривень штрафу.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу нарахований Позивачем, дійшов висновку про те, що розмір 10% штрафу від суми боргу, який складає 168777,14 грн. становить 16877,71 грн. проте, враховуючи позовні вимоги позивача та відсутність клопотання заінтересованої сторони про вихід суду за межі позовних вимог, як того вимагає п.2 ст.83 ГПК України, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми штрафу у розмірі 16737,05 підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача 10658,55 грн. пені суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.4. Договору, за порушення сторонами строків виконання зобов'язань по договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого належною до сплати сумою є 10658,55 грн. пені. Як зазначає позивач у своїх письмових поясненнях, пеня була нарахована з урахуванням умов п.2.2 Договору та ч.6 ст. 232 ГК України. Проте, розраховуючи розмір пені, позивач визначав дату прострочення зобов'язання виходячи з розрахунку 5-ти банківських днів від дати підписання акту прийому-передачі наданих послуг (тобто з врахуванням вихідних та святкових днів).

Перевіривши правомірність нарахування позивачем суми пені у розмірі 10658,55 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору, а тому сума пені підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3192,02 грн. суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача 2132,42 гривень суми інфляційних втрат, суд враховує положення листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року, при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

За таких обставин, суд, в порядку ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, перевіривши період нарахування суми інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керуючись ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судові витрати на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.11, 546, 548, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 179, 193, 216, 217,230 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ МЕТІНДЕКС" ЄДРПОУ 35974093 (61001,м. Харків, вул. Польова, буд. 83, р/р 26003300016801 в ПАТ "Платинум Банк", МФО 380388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕНАЛОФФ-ТРАНС", ЄДРПОУ 31297444 (83052, м. Донецьк, вул. Шевченка, 105, р/р 26005054175800 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) суму заборгованості у розмірі 168777,14 грн., пеню - 10658,55 грн., штраф - 16737,05 грн., інфляційні втрати - 2162,42 грн., 3% річних - 3192,02 грн. та судовий збір - 4030,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.03.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова