Рішення № 37839105, 24.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 917/2350/13

24.03.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзета"

про стягнення 130072,10 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з’явилися

від відповідача: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзета" заборгованості за Договором підряду № 3471 від 14.12.2011 в розмірі 130072,21 грн., в тому числі 119000,00 грн. авансового платежу, 9516,72 грн. неотриманого доходу, 1555,57 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу кошти, проте, відповідач не приступив до виконання оздоблювальних робіт приміщень адмінбудівлі, а тому, позивач вважає, що сплачені ним кошти по договору набуті відповідачем безпідставно. Внаслідок викладеного позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в розмірі 119000,00 грн. В тому числі, за порушення виконання умов договору позивач просить стягнути з відповідача 1555,57 грн. збитків від інфляції та у зв’язку з невиконання договору відповідачем 9516,72 грн. неотриманого доходу

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.11.2013 порушено провадження у справі № 917/2350/13, призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.01.2014 справу № 917/2350/13 скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 справу № 917/2350/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.02.2014.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 17.02.2014 представника відповідача розгляд справи відкладено на 24.03.2014.

Представник позивача в судове засідання 24.03.2014 не з’явився, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою на звороті ухвал суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки пошти ухвала суду не була вручена відповідачу і повернута відправнику у зв’язку з закінченням встановленого строку зберігання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.03.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.12.2011 року між ПАТ "Полтаваобленерго" (замовник, позивач) та ТОВ "Дзета" (підрядник, відповідач) укладено договір № 3471 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов’язується виконати роботи, зазначені в п. 1.2 договору, а замовник – прийняти і оплатити такі роботи.

Найменування робіт: оздоблювальні роботи приміщень 1-го поверху адмінбудівлі Семенівської філії ПАТ "Полтаваобленерго" (п. 1.2 догвоору).

Відповідно до п. 3.2 договору ціна цього договору без ПДВ становить 141666,67 грн., ПДВ в розмірі 28333,33 грн. Загальна ціна договору 170000,00 грн.

Договірна ціна робіт встановлюється твердою (п. 3.3 договору).

Розрахунки проводяться шляхом:

- попередньої оплати, яка здійснюється замовником до початку виконання робіт в розмірі 70% загальної ціни, що становить 119000,00 грн., в т.ч ПДВ 19833,33 грн.

- остаточний розрахунок, який проводиться замовником не пізніше 30 банківських днів з моменту прийняття замовником виконаних робіт, передбачених п. 1.2 цього договору.

Згідно з п. 6.3 договору підрядник зобов’язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені графіком виконаних робіт.

Як вбачається з графіку виконання робіт, початок робіт – 3 дні від отримання авансу, кінець робіт – 15 робочих днів від дня отримання авансу.

Пунктом 5.12 договору сторони визначили, що здавання-приймання виконаної роботи здійснюється спільно уповноваженими представниками сторін по мірі їх виконання згідно з графіком виконання робіт за актом здавання-приймання виконаних робіт, складеного за формою КБ-2в.

Додатковою угодою № 1 від 31.03.2012 до договору зазначено, цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками і скріплений печатками сторін і діє до 31.12.2012 року.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 119000,00 грн. у якості авансового платежу, що підтверджується платіжним дорученням № 3184 від 19.12.2011.

Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання в частині виконання передбачених Договором та попередньо оплачених позивачем робіт не виконав.

Посилаючись на те, що відповідач попередньо оплачені за Договором роботи не виконав, а отриманий за Договором авансу не повернув, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 119000,00 грн. сплаченого за Договором авансу з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173, 317 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:

- збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого);

- відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Вищого господарського суду України від 12.03.2012р. у справі №9/112.

Пунктом 7 ст. 180 ГК України встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Дана норма кореспондує зі ст. 631 ЦК України.

Додатковою угодою № 1 від 31.03.2012 до договору зазначено, цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками і скріплений печатками сторін і діє до 31.12.2012 року.

За таких обставин, враховуючи припинення договірних зобов'язань сторін у зв'язку з закінченням 31.12.2012р. строку дії Договору, суд дійшов висновку, що відповідач є особою, яка набула майно, а саме невикористаного за Договором авансу у сумі 119000,00 грн., на підставі, яка згодом відпала у розумінні ст. 1212 ЦК України, і, як наслідок, зобов'язана повернути потерпілому (позивачу) це майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.04.2013р. у справі №35/5005/2157/2012.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також характер правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 119000,00 сплаченого за Договором авансу з підстав ст. 1212 ЦК України підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Одночасно з цим, у зв’язку з невиконанням відповідачем грошових зобов’язань за Договором позивач в позовній заяві, крім стягнення основного боргу, просить стягнути з відповідача 1555,57 грн. збитків від інфляції.

Проте, такі вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Предметом позовних вимог позивача у дані справі є стягнення з відповідача грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зобов’язання, які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави, включають можливість їх прострочення до набуття рішенням суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів законної сили, оскільки саме суд встановлює факт безпідставно отриманих коштів.

Таким чином, на безпідставно отримані грошові кошти не можуть нараховуватися збитки від інфляції, оскільки такі кошти не можна вважати боргом, який виник внаслідок невиконання умов договору, а тому вимога позивача про стягнення збитків від інфляції відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягають.

При цьому правовим наслідком повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей є нарахування процентів за користування ними на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі № 5011-70/10168, від 30.11.2011 у справі № 22/230, від 30.05.2012 у справі № 24/17-2775-2011, тощо.

З огляду на зазначене, суд відмовляє позивачу у задоволені заяви в частині стягнення з відповідача 1555,57 грн. збитків від інфляції.

Також позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 9516,72 грн. неотриманого доходу посилаючись на ст. 1214 ЦК України та ст. 1061 ЦК України.

Відповідно до статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1. ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Як вбачається з ч. 1 статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

У той же час, між сторонами укладений договір підряду і ст.1061 ЦК України на взаємовідносини сторін не розповсюджується. Окрім того, відповідно до п.6.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв’язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов’язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) – за наявності порушення боржником грошового зобов’язання. Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов’язання.

З урахуванням викладеного у позивача відсутні підстави для застосування норм ст.536 та 1061 ЦК України та нарахування за цими підставами процентів. Відсотки за користування чужими коштами на підставі ст.625 ЦК України позивачем не заявлялись, а тому позов в частині стягнення суми 9516,72 грн. задоволенню не підлягає.

Витрати по оплаті судового збору покладається на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзета" (04070, м. Київ, вулиця Спаська, 8, код ЄДРПОУ 32078738) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) 119 000,00 грн. (сто дев’ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) безпідставно отриманих коштів, 2380,01 грн. (дві тисячі вісімдесят гривень 01 копійок) судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного рішення: 26.03.2014

Суддя О.А.Грєхова