Рішення № 37839004, 24.03.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.03.14р. Справа № 904/6774/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синельниківський трейд", с. Воронове Синельниківського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбаста", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним контракту № 35711 від 02.04.2012р.

Головуючий колегії Мартинюк С.В.

Суддя Золотарьова Я.С.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Ткаченко С.М., дов. від 17.10.213 року представник

від відповідача: Єпіфанова Ю.О. дов. від 03.01.2014 року представник

від третьої особи: Савенко О.О., дов. від 02.12.2013 року представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Синельниківський трейд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбаста", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь", про визнання недійсним контракту №35711 від 02.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 05.09.2013 року порушено провадження по справі (суддя Крижний О.М.). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь".

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, яка надійшла 19.12.2013 року, обґрунтовані тим, що спірний договір від імені ТОВ «Дніпроагротехнологія» підписано не уповноваженою особою - директором товариства Ісаєвим П.М., а іншою невстановленою особою. Крім того, зміст оспорюваного договору (контракту) не відповідає вимогам ст.ст.179,180 ГК України та ст.3 ЦК України, оскільки містить умови про сплату продавцем (позивачем) на користь покупця ( відповідача ) штрафу в розмірі 30 % від суми попередньої оплати за договором у разі повного або часткового невиконання зобов'язань з поставки товару; та умови про сплату продавцем (позивачем) на користь покупця ( відповідача ) відсотків в розмірі 22 % річних , нарахованих на суму отриманої попередньої оплати, починаючи з 61 дня від її здійснення та до моменту повернення.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимоги просить відмовити з посиланням на те, що сума вчиненого правочину не перевищила 50% загальної вартості майна ТОВ "Дніпроагротрейд» та даний правочин не потребував прийняття Загальними зборами Учасників ТОВ "Дніпроагротрейд» рішення стосовно його вчинення. Директор ТОВ «Дніпроагротрейд» при підписанні контракту № 35711 діяв в межах своєї компетенції. Укладаючи контракт № 35711 від 02.04.2012 р., сторони на свій розсуд визначили його умови і тому числі розмір процентів, які мають бути нараховані на суму попередньої оплати, та штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору.

Третя особа надала відзив на позов, в задоволенні позовних вимоги просить відмовити з посиланням на те, що інформацію про відсутність у керівника позивача обмежень на вчинення правочинів від імені останнього було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних собі - підприємців, але, незважаючи на це, учасники ТОВ "Дніпроагротрейд" прийняли рішення затвердити укладення з ТОВ "Орбаста" договору купівлі -продажу насіння соняшнику врожаю 2012 року та договору поруки за виконання ТОВ "Дніпроагротехнологія", ТОВ "Дніпроагросоюз" зобов'язань товариства за договором купівлі- продажу насіння соняшнику врожаю 2012 з ТОВ "Орбаста" без обмежень щодо суми поруки. Крім того, зазначає, що оспорюваний договір відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

25.09.2013 року від позивача надійшло клопотання про призначення експертизи мотивоване необхідністю ідентифікації підпису директора на оспорюваному контракті.

Ухвалою господарського суду строк вирішення спору продовжено на 15 днів.

07.11.2013 року надійшло заперечення третьої особи щодо клопотання позивача про призначення експертизи, обґрунтоване наявністю численних доказів в матеріалах справи, зокрема доказів наступного схвалення оспорюваного договору.

Ухвалою господарського суду від 12.11.2013 року справу вирішено розглядати колегіально.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2013 року справу прийнято до провадження у колегіальному складі.

Ухвалою господарського суду від 19.12.2013 року відмовлено в задоволенні заяви про відвід колегії суддів.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Крижного О.М. у короткотривалій відпустці та закінченням процесуального строку, по справі №904/6774/13 призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого справу передано судді Мартинюку С.В.

Ухвалою господарського суду від 04.02.2014 року справу прийнято до провадження у колегіальному складі.

У судових засіданнях здійснювалася технічна фіксація судового процесу.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.03.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.12р. відбулися загальні збори учасників ТОВ «Дніпроагротрейд», в яких прийняли участь два учасника товариства, які володіють у сукупності 100% голосів. На порядку денному цих зборів було питання про затвердження правочинів, що підлягають укладанню з ТОВ «Орбаста». Учасники слухали представника ТОВ "АПК"Дніпроагро" пана Астіон В.М., який повідомив, що від ТОВ «Орбаста» надійшла пропозиція укласти з ТОВ «Дніпроагротрейд» договір купівлі-продажу насіння соняшника врожаю 2012 р., за яким товариство отримає передплату в розмірі не менше 2 000 000, 00 грн. Товариство приймає на себе зобов'язання поставити восени 2012 р. на суму попередньої оплати насіння соняшника кількістю 1 000,00 т. Для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу необхідно укласти договір поруки, у зв'язку з чим ТОВ «Дніпроагроттехнологія» та ТОВ «Дніпроагросоюз» звернулися до товариства з пропозицією прийняти на себе обов'язки поручителів за договором купівлі-продажу насіння соняшника , що підлягає укладанню між товариством та ТОВ «Орбаста» без обмежень щодо суми поруки. Згідно із Статутом Товариства директор не може без згоди Зборів учасників товариства укласти такий правочин.

Директор товариства Ісаєв П.М. ознайомив учасників товариства з проектами договору купівлі-продажу насіння соняшника та договору поруки. Учасники товариства підтримали пропозицію директора Ісаєва П.М. укласти з ТОВ «Орбаста» договір купівлі-продажу насіння соняшника та договір поруки за виконання ТОВ «Дніпроагротехнологія», ТОВ «Дніпроагросоюз» зобов'язань товариства за договором купівлі-продажу насіння соняшника врожаю 2012 р., що підлягає укладанню між товариством та ТОВ «Орбаста» без обмежень щодо суми поруки. Учасники товариства підтримали пропозицію в повному обсязі та вирішили: затвердити укладання з ТОВ «Орбаста» наступних правочинів - договір купівлі-продажу насіння соняшнику врожаю 2012 р.; договір поруки за виконання ТОВ «Дніпроагротехнологія», ТОВ «Дніпроагросоюз» зобов'язань товариства за договором купівлі-продажу насіння соняшника врожаю 2012 р. з ТОВ «Орбаста» без обмежень щодо суми поруки; надати директору товариства - Ісаєву П.М., повноваження на підписання договору купівлі-продажу насіння соняшника врожаю 2012 р. та договору поруки, які будуть укладені з ТОВ «Орбаста». Це рішення оформлено протоколом № 12-003 від 02.04.2012 р. (а.с.84).

На виконання вищезазначеного рішення загальних зборів учасників ТОВ «Дніпроагротрейд» 02.04.2012р. між ТОВ «Орбаста» (покупець) та ТОВ «Дніпроагротрейд» (продавець) в особі директора Ісаєва П.М., що діє на підставі статуту укладено контракт № 35711; відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю насіння соняшника власного виробництва врожаю 2012 р. (товар), а покупець - прийняти та сплатити вартість товару на умовах, передбачених цим контрактом.

У розділі 3 контракту сторони погодили загальну кількість товару - 1 500 т +/- 10%, попередню вартість, загальну суму контракту - 3 000 000,00 грн.

Умови та строки поставки товару погоджені сторонами в розділі 4 контакту, відповідно до якого, продавець зобов'язався передати покупцю товар на умовах DDP-ПАТ «Запорізький масложиркомбінат» ( м. Запоріжжя , вул. Піщевая ,3 ). Строк передачі товару - до 15.12.2012 р. включно.

Відповідно до п.5.1. контакту покупець здійснює попередню оплату за загальну кількість товару за цим договором, зазначеному в п.3.1., за ціною , погодженою у п.3.2. цього контракту, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця до 15.04.2012 року.

Згідно з п.8.2. контакту у разі повного або часткового невиконання зобов'язань з поставки товару, під чим розуміється також і прострочка поставки товару більш ніж на 10 днів, продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 30 % від суми попередньої оплати, перерахованої покупцем продавцю.

Відповідно до п.8.3. контакту, у разі, якщо буде мати місце прострочка поставки товару тривалістю більше 20 днів, покупець має право відмовитися від прийняття недопоставленої кількості товару, а продавець зобов'язаний повернути покупцю грошові кошти в сумі отриманої плати , на яку не був поставлений товар , з урахуванням індексації (п.8.4. контакту), та відсотки в розмірі 22 % річних, нараховані на суму отриманої попередньої оплати (без індексації) починаючи з 61 календарного дня від моменту її здійснення та до моменту повернення.

Згідно з п.10.2. строк дії контракту встановлено з дати його підписання до 01.07.2013 р., але не раніше повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

Статутом ТОВ «Дніпроагротрейд», який зареєстровано 15.09.2011 року, визначено органи товариства та їх компетенцію. Згідно пп. к) п. 11.2. статуту товариства до компетенції і зборів Учасників належить прийняття рішень щодо відчуження майна Товариства на суму, що перевищує 50% загальної вартості майна Товариства. Згідно п. 4.1. статуту майно Товариства складається з основних та коштів, а також інших цінностей та фінансових і матеріальних ресурсів, вартість яких відображається на балансі Товариства.

Згідно балансу ТОВ «Дніпроагротрейд» вартість майна товариства станом на 31.12.2011 р. складала 14 899 200,00 гривень. Сума контракту № 35711 від 02.04.2012р. становить 3 000 000,00 грн. Тобто сума вчиненого правочину не перевищила 50% загальної вартості майна ТОВ "Дніпроагротрейд", а даний правочин не потребував прийняття Загальними зборами Учасників рішення стосовно його вчинення, отже директор ТОВ «Дніпроагротрейд» при підписанні контракту № 35711 р. діяв в межах своєї компетенції.

На виконання умов контракту ТОВ «Орбаста» перерахувало на рахунок Позивача грошові кошти в сумі 3 000 006,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 999003 від 17.04.2012 р.; № 999016 від 06.04.2012 р.; №999020 від 05.04.2012 року (а.с.78-80).

02.04.12 р. між ТОВ «Дніпроагротрейд» (боржник) в особі директора Ісаєва П.М., ТОВ «Дніпроагросоюз» (поручитель-2), ТОВ «Дніпроагроальянс» (поручитель-3), ТОВ «Орбаста» (кредитор) та ТОВ «Дніпроагротехнологія» (поручитель 1) укладено договір поруки № 35711-П, відповідно до умов якого поручителі солідарно поручаються перед кредитором за виконання боржником обов'язку щодо передачі у власність товару (насіння соняшнику) в кількості 1 тисяча тон відповідно до умов контракту № 35711 від 02.04.2012р. (основний договір). Під основним договором в цьому договорі сторони розуміють контракт № 35711 від 02.04.2012 р., укладений між кредитором (в основному договорі іменується «покупець») та боржником (в основному договорі іменується «Продавець»). Строк виконання за основним договором - до 15.12.2012р. ( а.с.121).

15.04.2012 р. між ТОВ «Дніпроагротрейд» (боржник) в особі директора Ісаєва П.М., ТОВ «Дніпроагросоюз» (поручитель-2), ТОВ «Дніпроагроальянс» (поручитель-3), ТОВ «Орбаста» (кредитор) та ТОВ «Дніпроагротехнологія» (поручитель 1) укладено додаткову угоду до договору поруки № 35711-П від 02.04.2012р., якою внесені певні зміни до його умов. Додаткова угода підписана від імені сторін їх директорами та скріплена печатками товариств (а.с.122).

Укладаючи вищенаведені договір поруки та додаткову угоду до нього, ТОВ «Дніпроагротрейд» в особі директора Ісаєва П.М. підтвердили свою обізнаність про укладання товариством основного контракту № 35711 від 02.04.2012 р. з ТОВ «Орбаста».

30.11.2012 року ТОВ «Сталь», ТОВ «Орбаста» та ТОВ «Дніпроагротрейд» уклали договір про переведення боргу №37884/1, за яким ТОВ «Орбаста» стало боржником ТОВ «Дніпроагротрейд» (замінило ТОВ «Сталь» в якості боржника) за контрактом №37884 від 07.09.2012р. в сумі 1 470 800, 67 гривень;

30.11.2012 року ТОВ «Орбаста» та ТОВ «Дніпроагротрейд» уклали угоду про залік зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого припинилося зобов'язання ТОВ «Дніпроагротрейд» за Контрактом № 35711 від 02 квітня 2012 року на суму 1 470 800,67 гривень.

30.11.2012 року ТОВ «Сталь», ТОВ «Орбаста» та ТОВ «Дніпроагротрейд» уклали договір про відступлення права вимоги №35711-У, за яким ТОВ «Сталь» стало кредитором ТОВ «Дніпроагротрейд» (замінило ТОВ "Орбаста" в якості кредитора) за контрактом №35711 від 02.04.2012р. в сумі 1 529 205, 33 гривень.

Отже, схвалення ТОВ «Дніпроагротрейд» правочину підтверджується тим, що після укладання оспорюваного контракту позивач здійснив конклюдентні дії, а саме зарахування зустрічних однорідних вимог за цим договором, яким частково припинив зобов'язання за ним.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону. Вирішуючи відповідні спори, господарські суди повинні враховувати таке. Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності. Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження. Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні та ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

За загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. У цих випадках угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, але заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин ( п.2.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11)

Згідно з ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову) ( п.2.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11)

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента ( п.3.3.).

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину ( п.3.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11)

Відповідно до пункту "і" частини п'ятої статті 41 і статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним (п.3.5. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позивачем схвалено оспорюваний правочин. При чому, виконання відбулося не лише відповідачем (попередня оплата товару), але й позивачем (підписання угоди про залік зустрічних вимог), що згідно вимог ст. 241 ЦК України підтверджує схвалення позивачем оскаржуваного правочину своїми конклюдентними діями та прийняття його до виконання.

Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, однак недодержання цієї вимоги, визначеної п. 4 ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, не віднесено до підстав недійсності правочину відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Безпідставними є доводи позивача щодо непідписання договору з боку ТОВ «Дніпроагротрейд», як на умову недійсності договору з огляду на те, що підписання правочину невстановленою особою не може бути умовою для недійсності частково виконаного контракту, оскільки позивач вчинив дії направлені на виконання умов останнього.

Посилання позивача на те, що контракт №35711 від 02.04.20012 року підписано невстановленою особою, у зв'язку з чим контракт укладено між сторонами з порушенням письмової форми, що з огляду на приписи ст. ст. 207, 208 ЦК України є обов'язковою умовою для укладання правочинів між юридичними особами, а зазначене порушення, призвело до порушення права учасника правочину на вільне волевиявлення, а відтак спірний договір не відповідає його внутрішній волі, не приймається судом з огляду на наступне.

Важливим елементом правочину є воля сторін та її зовнішній вияв -волевиявлення. Наявність договору та фактів його виконання обома сторонами свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення характерно для угоди, оскільки невідповідність волевиявлення внутрішній волі означає, що справжньої волі, справжнього бажання укласти угоду немає.

В той же час, позивачем не надано до суду достатніх доказів того, що волевиявлення його учасників не було вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності (погроза, насилля).

Щодо посилань позивача на не відповідність контракту вимогам ст.ст.179,180 ГК України та ст.3 ЦК України, оскільки в ньому містяться умови про сплату продавцем (позивачем) на користь покупця (відповідача) штрафу в розмірі 30 % від суми попередньої оплати за договором у разі повного або часткового невиконання зобов'язань з поставки товару; та умови про сплату продавцем (позивачем) на користь покупця (відповідача ) відсотків в розмірі 22 % річних, нарахованих на суму отриманої попередньої оплати, починаючи з 61 дня від її здійснення та до моменту повернення слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач не довів належними доказами невідповідність умов договору (в частині штрафу за неналежне виконання обов'язків з поставки товару та річних ) ст.ст.179,180 ГК України та ст.3 ЦК України, оскільки ці умови (пункти) були визначені на розсуд сторін і погоджені ними під час укладання договору та не суперечать приписам чинного законодавства України .

Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»: Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Матеріалами справи у їх сукупності доведено, що оспорюваний контракт в подальшому - схвалений товариством, суд не знаходить достатніх правових підстав для призначення по справі судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання, чи дійсно

підпис від імені директора ТОВ «Дніпроагроагротрейд» на спірному контракті № 35711 від 02.04.12р. виконано власноруч директором чи іншою особою.

Оскільки позивач після підписання контракту №35711 уклав угоду про залік зустрічних позовних вимог, якою припинив частково зобов'язання за спірним контрактом дане свідчать про схвалення позивачем правочину, який він просить суд визнати недійсним.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Позивача про визнання недійсним контракту 35711 від 02.02.2012 року задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 24.03.2014 року.

Головуючий колегії С.В. МартинюкСуддя Я.С. Золотарьова

Суддя В.І.Ярошенко