Ухвала суду № 37838533, 20.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17012/13-а ( в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТРОЛА" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТРОЛА" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТРОЛА" (далі - апелянт) подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку апелянта з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Вад Технолоджі Груп» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт №22/1-22-08-24581941 від 05.07.2013 року, в якому встановлено порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за весь період на загальну суму 5 769 грн. та порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за весь період на загальну суму 405 290 грн.

На підставі акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001382208 від 23.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 506 613 грн., в тому числі за основним платежем - 405 290 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 101 323 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001392208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6 784 грн., в тому числі за основним платежем - 5 769 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1 015 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями та не доведено підстав для формування господарських операцій з контрагентом.

Колегія суддів підтримує дану позицію, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Вад технолоджі груп» було укладено договір поставки товару №01/12 від 01.12.2011 року, згідно з умовами якого постачальник (ТОВ «Вад технолоджі груп») зобов'язується у встановлений строк передати у власність покупця (ТОВ «Вітрола») товар, ціна якого узгоджується у рахунках-фактурах або специфікаціях до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Кількість товару узгоджується сторонами у замовленні.

На підтвердження здійснення перевезень позивачем до суду першої інстанції надані дорожні листи. Також надано копію договору купівлі-продажу автомобіля від 11.06.2008 року, рахунок-фактуру, акт прийому-передачі транспортного засобу, видаткову накладну та ін. документи (у вигляді засвідчених копій).

Крім того, позивачем надано копії договору суборенди нежитлового виробничо-складського приміщення №44 від 01.04.2011 року, акту приймання-передачі від 01.04.2011 року, договору суборенди приміщення №21 від 01.04.2012 року, акту прийому-передачі суборендованого приміщення. Також позивачем надано роздруковані відомості обліку матеріалів на складі за лютий та червень 2012 року.

Колегією суддів встановлено, що п.7.1 договору поставки товару №01/12 від 01.12.2011 року передбачено, що зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару на склад постачальника, а позивачем надано лише копії дорожніх листів. Матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції було витребувано у позивача копії товарно-транспортних накладних, однак позивач з даного приводу зазначив про їх відсутність та про те, що вони не є обов'язковими документами для здійснення перевезень вантажу для власних потреб.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року, визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників (далі - Правила № 363).

Згідно пункту першого Правил № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Колегія суддів зазначає, що за відсутності інших достатніх та належних доказів (а саме товарно-транспортних накладних), які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані валові витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові, видаткові накладні та дорожні листи не підтверджують право позивача на їх формування.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішенні є обґрунтованими та правомірними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТРОЛА" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 25.03.2014 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.