Постанова № 37838512, 17.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 березня 2014 року 16:15 №826/1375/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Медікор ЛТД»

до

державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 №0000242206 та від 15.08.2013 №0000252206,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медікор ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 №0000242206 та від 15.08.2013 №0000252206.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 №0000242206 та від 15.08.2013 №0000252206 з огляду на існування преюдиціальних обставин, встановлених постановою Окружного адміністративного суду у місті Києві від 26.04.2013 №826/3489/13-а, яка залишена ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду без змін.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 01.08.2013 №781/26-58-22-06-15/34832841 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 №0000242206 та від 15.08.2013 №0000252206.

В судове засідання від 06.03.2014 представник відповідача не з’явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи №826/1375/14 у порядку письмового провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Медікор ЛТД» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 27.05.2009 №06-11/06 з фірмою «F.T. Petra Limited» за період з 01.10.2012 по 03.07.2013.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Медікор ЛТД» статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.12.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 01.08.2013 №781/26-58-22-06-15/34832841 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 15.08.2013 №0000242206, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 238 978,97 грн.;

від 15.08.2013 №0000252206, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності за неподання декларації про валютні цінності, доходи та інше майно, котре належить резиденту країни та знаходиться за її межами станом на 01.01.2012, 01.04.2012, 01.07.2012 на суму 170,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медікор ЛТД» не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.12.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Відповідно до пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.12.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 №542, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 №712/4005 невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що перебувають за межами України.

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування штрафних санкцій.

Відповідно до підпункту 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за №209/4430, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;

- порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

За посиланням позивача, штрафні (фінансові) санкції застосовано до товариства необґрунтовано з огляду на наявність постанови Окружного адміністративного суду у місті Києві від 26.04.2013 №826/3489/13-а, якою скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 01.03.2013 №0000082205, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 203 596,12 грн.за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті за контрактом від 27.05.2009 №06-11/06 за період з 25.09.2011 по 30.09.2012.

Так, з постанови Окружного адміністративного суду у місті Києві від 26.04.2013 №826/3489/13-а вбачається, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 01.03.2013 №0000082205 скасовано з огляду на порушення органом державної податкової служби строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України. Так, відповідно до статті 250 Господарського кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, згідно із розрахунком пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за результатами перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Медікор ЛТД», пеня оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нараховувалась за період з жовтня 2012 року по 03.07.2013. Так, за посиланням позивача, оплата у сумі 43 456 дол.США як розрахунок за товар за зовнішньоекономічним контрактом від 27.05.2009 №06-11/06 надійшла від фірми «F.T. Petra Limited» 03.07.2013.

У зв’язку із чим, за порушення позивачем (резидентом) строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, відсутність висновку відповідного органу, передбаченого статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідачем нараховано позивачеві відповідну пеню.

Позивачем не спростовано наявність відповідних порушень, за які відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Аналізуючи доводи позивача щодо порушення відповідачем строків для застосування адміністративного-господарських санкцій, суд наголошує на наступному.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із приписами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України, у редакції нас виникнення спірних правовідносин), адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

За таких обставин із у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України з 01.01.2011 набули чинності приписи частини другої статті 250 Господарського кодексу України, відповідно до яких дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Враховуючи, що згідно із приписами Податкового кодексу України, Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрету Кабінету Міністрів України від 19.12.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», органи доходів і зборів вправі застосовувати санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, дія частини першої статті 250 Господарського кодексу України не поширюється на відповідні правовідносини, а тому доводи позивача щодо порушення позивачем строків застосування санкцій є необґрунтованими.

Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Медікор ЛТД» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 №0000242206 та від 15.08.2013 №0000252206 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.