Постанова № 37838489, 20.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014 року № 813/9495/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,

з участю представників: позивача Батіг В.Ю., відповідача Слуцького Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест» (далі - ТзОВ «Інвест») звернулося до суду з позовом до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Золочівська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.12.2013 року № 0000612200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 740 296,17 грн, в тому числі 493 530,78 грн - за основним платежем та 246 765,39 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та від 10.12.2013 року № 0000622200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 586 260,36 грн, в тому числі 563 160,41 грн за основним платежем та 23 099,95 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 22.11.2013 р. №25/22-31907840, про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість послуг, отриманих підприємством у контрагентів ТзОВ «Лідерком», ТзОВ « Ейс контракшен менеджмент» та ПП «Біко Агротрейд», у зв'язку із відсутністю підтвердження фактичного надання таких послуг. Вважає, що надані до пеервірки первинні документи ТОВ «Інвест» повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять всю необхідну інформацію, яка підтверджує фактичне надання (отримання) послуг та їх зв'язок з веденням господарської діяльності підприємства. З посиланням на закріплений в статті 61 Конституції України принцип індивідуальної відповідальності зазначає, що підприємство не може нести відповідальність за дії третіх осіб. Вважає, що викладені в акті перевірки посилання на виявлені порушення та на результати перевірки контрагентів є неналежними та недопустимими доказами в розумінні КАС України. За таких обставин спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Представник позивача Батіг В.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача Слуцький Т.О. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснив, що на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів України, майора податкової міліції Мазуркевича В.А. від 01.06.2013 року про призначення позапланової виїзної документальної перевірки, на підставі наказу від 13.11.2013 № 243 Золочівською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Лідерком» код 35197074, ТзОВ « Ейс контракшен менеджмент» код 36757122, ПП «Біко Агротрейд» код 36677875 за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року. За результатами перевірки Золочівською ОДПІ складено акт від 22.11.2013 р. №25/22-31907840 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.12.2013 року №0000622200 та №0000612200. Перевіркою встановлено неправомірність включення ТзОВ «Інвест» до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті ТМЦ, отриманих підприємством від ТОВ «Лідерком», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ПП «Біко Агротрейд», витрати по яких здійснено без фактичного продажу ТМЦ. Зазначив, що при перевірці підприємства доведено безтоварність операцій, які свідчать про використання схеми приховування податків при формуванні податкового кредиту на підставі сфальсифікованих документів. До перевірки не надано товарно-транспортних документів, які б підтвердили доставку товару. Перевіркою не доведена реальність проведених операцій. Враховуючи вищевикладене, віднесення підприємством - покупцем ТзОВ «Інвест» до складу податкового кредиту вартості придбаних ТМЦ є безпідставним і не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Вказав, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів. Тому належним чином оформлені податкові накладні ще не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у подальшому. За таких обставин у ТзОВ «Інвест» відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів по господарських операціях з переліченими контрагентами. Вважає спірні податкові повідомлення - рішення від 31.12.2013 року № 0001042210 та № 0001032210 законними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 26.11.2002 року за кодом ЄДРПОУ 31907840 та перебуває на податковому обліку у Перемишлянському відділенні Золочівської ОДПІ з 01.01.2003 року за № 170.

ТзОВ «Інвест» є платником ПДВ відповідно до виданого ДПІ у Перемишлянському районі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 18526686 від 17.02.2003 року.

На виконання постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів України, майора податкової міліції Мазуркевича В.А. від 01.06.2013 року, на підставі наказу від 13.11.2013 № 243, Золочівською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Лідерком» код 35197074, ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» код 36757122, ПП «Біко Агротрейд» код 36677875 за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року.

Як слідує з постанови про призначення позапланової виїзної документальної перевірки від 01.06.2013 року, органами досудового слідства встановлено, що протягом 2010-2013 рр. на територіях Львівської області та м. Києва, діяла група осіб яка, згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами. Для функціонування зазначеної схеми невстановлені особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, зареєстрували та придбати суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на «підставних осіб», зокрема ТОВ «Лідерком», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд», через які здійснювати операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку. Використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, невстановлена група осіб, документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого, вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам «послуг» із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. В ході досудового розслідування встановлено, що одним з суб'єктів підприємницької діяльності України, яке протягом 2010-2013 років мало фінансово-господарські стосунки з вказаними вище підприємствами, було і ТзОВ «Інвест».

Результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Інвест» оформлено актом від 22.11.2013 р. №25/22-31907840, яким встановлено порушення:

- пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, наказу ДПА України № 266 від 18.04.2008 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 493530,78 грн, в тому числі по звітних періодах за вересень 2011 року на суму 156900,00 грн, за жовтень-грудень 2011 року на суму 292630,88 грн та лютий 2012 року в сумі 43999,90 грн;

- пп.14.1.27, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.134.1 ст.134, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149, п. 152.1 ст.152 Податкового кодексу України, ТзОВ «Інвест» занижено та не доплачено в бюджет податку на прибуток за 2011 рік на суму 516960,51 грн, в тому числі за Ш квартал 2011 року на суму 180435,00 грн, за IV квартал 2011 року на суму 336525,51 грн, за 2012 рік на суму 46199,90 грн, а саме: за І квартал 2012 року на суму 46199,90грн.

На підставі вказаного акту Золочівською ОДПІ 10.12.2013 року прийнято два податкових повідомлення - рішення:

- № 0000612200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 740 296,17 грн, в тому числі 493 530,78 грн - за основним платежем та 246 765,39 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000622200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 586 260,36 грн, в тому числі 563 160,41 грн за основним платежем та 23 099,95 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач податкові повідомлення - рішення від 10.12.2013 року № 0000612200та № 0000622200 в адміністративному порядку не оскаржував.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті товару, отриманого підприємством від ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд», витрати по яких здійснено без фактичного отримання ТМЦ, неможливістю встановити економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності після отримання товарів та у зв'язку з штучним формуванням валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі того, що ТзОВ «Інвест» не представило до перевірки належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували отримання ТМЦ від перелічених контрагентів: актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування (товарно-транспортних накладних, які є основним документом для підтвердження перевезення вантажу), зберігання товарів.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 Податкового кодексу, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних, для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Як ствердив представник позивача в судовому засіданні, відносини ТОВ «Інвест» з ТОВ «Лідерком», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд» будувалися на підставі договорів про постачання пиломатеріалів.

Однак жодних первинних документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Лідерком», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд» ТОВ «Інвест» на вимогу суду не представило.

Золочівською ОДПІ в ході проведення перевірки головному бухгалтеру та директору ТзОВ «Інвест» надіслано лист від 12.11.2013 року щодо надання в повному обсязі документів, які стосуються та підтверджують взаємовідносини позивача з вищевказаними контрагентами.

У відповідь на вказаний лист ТОВ «Інвест» повідомив про викрадення запитуваної документації, яка станом на 11.11.2013 року не відновлена (т. 1 а.с. 196).

Проте 15.11.2013 року ТОВ «Інвест» надало податковому органу завірені копії окремих документів, які стосуються господарської діяльності підприємства контрагентами, та які були предметом дослідження під час проведення з 11.11.2013 року по 13.11.2013 року позапланової виїзної перевірки позивача.

19.11.2013 року в результаті проведеного слідчими органами обшуку ТОВ «Інвест» були виявлені та вилучені документи, в тому числі і ті, що стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «Лідерком», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд».

На виконання вимог ухвали Львівського окружного адміністративного суду представником відповідача долучено копії наступних документів:

- договір купівлі-продажу пиломатеріалів твердолистяних порід свіжої порізки з TOB «ЕЙС контракшен менеджмент» від 26.08.2011 року (т. 1, а.с. 200-201);

- договір купівлі-продажу пиломатеріалів твердолистяних порід свіжої порізки з ТзОВ «Лідерком» від 28.09.2011 року (т. 1, а.с. 202-203);

- договір купівлі-продажу пиломатеріалів твердолистяних порід свіжої порізки з ПП «Біко Агротрейд» від 01.02.2012 року (т. 1, а.с. 204-205);

- податкові декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість підприємства (т. 1, а.с. 206-235);

- реєстри виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2012 року (т. 1, а.с. 236-244);

- головна книга в частині pax. 631 за станом на 01.01.2011 р (т. 1, а.с. 245-246);

- головна книга в частині pax. 631 за станом на 01.01.2012 р (т. 1, а.с. 247-248);

- оборотно-сальдові відомості рах.201 «Товари на складі» за січень- грудень 2012 року, вересень-грудень 2011 року (т. 1, а.с. 249 - т. 2, а.с. 11););

- головна книга в частині pax. 201 станом на 01.01.2011 p. (т. 2, а.с. 12-15);

- виписки з банківських рахунків з 07.09.2011 року по 31.07.2012 року (т. 2, а.с. 16-138).

Аналізуючи представлені позивачем документи в розрізі контрагентів, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Лідерком» оформлені договором № 28-1/09/2011 від 28.09.2011 р., згідно якого ТОВ «Лідерком» в особі директора Пугачова О.Г. зобов'язується передати у власність позивача пиломатеріали твердолистяних порід свіжої порізки в кількості, якості та відповідно до комерційних найменувань, вказаних у додатках до договору.

Жодного документа, який би підтверджував виконання вказаної господарської операції, позивачем не надано.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» оформлені договором № 26-1/08/2011 від 26.08.2011 р., згідно якого ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» в особі директора Кузейко А.В. зобов'язується передати у власність позивача пиломатеріали твердолистяних порід свіжої порізки в кількості, якості та відповідно до комерційних найменувань, вказаних у додатках до договору.

Жодного документа, який би підтверджував виконання вказаної господарської операції, позивачем не надано.

Взаємовідносини позивача з ПП «Біко Агротрейд» оформлені договором № 01/02/2012 від 01.02.2012 р., згідно якого ПП «Біко Агротрейд» в особі директора Карауш В.О. зобов'язується передати у власність позивача пиломатеріали твердолистяних порід свіжої порізки в кількості, якості та відповідно до комерційних найменувань, вказаних у додатках до договору.

Жодного документа, який би підтверджував виконання вказаної господарської операції, позивачем не надано.

Представлені відповідачем копії податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Лідерком», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд», формально відповідають вимогам щодо такого роду документів.

Проте відсутні будь-які інші документи, які б підтвердили дійсне виконання умов вищевказаних трьох договорів та поставку вказаної у податкових накладних продукції.

Згідно з пункту 11.1 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні (ТТН) та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до пункту 11.8 даних Правил перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм вантажодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передаються перевізнику.

Зазначеними правилами встановлено, що ТТН є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оскільки предметом господарської діяльності позивача та контрагентів були товарно-матеріальні цінності (чорнова заготовка дубової фризи натуральної та дубової дошки),які мають специфічні властивості, а саме: є великогабаритною продукцією, потребують відповідних механізмів для перевезення, навантаження та розвантаження, реальність операцій повинна бути підтверджена наявністю таких первинних документів, як товарно-транспортних накладних або інших документів щодо транспортування деревини, актів приймання-передачі товару, довіреностей на прийняття, складських приміщень для зберігання товарів, документів по прийняттю на склад та відвантаження тощо.

Жодних з вказаного переліку документів позивачем та відповідачем на вимогу суду не було надано.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 вищевказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Представлені копії документів (договори та податкові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, однак, з урахуванням проведеного судом аналізу цих документів, не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

За таких обставин наявність договорів та податкових накладних, які за формою відповідають вимогам чинного законодавства, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для включення ТзОВ «Інвест» сум, сплачених за такими документами, до складу податкового кредиту та валових витрат за охоплений перевіркою період.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів.

Статтею 67 Конституції України закріплений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суб'єкт господарювання повинен здійснювати діяльність з метою одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Намір одержати доход виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про вірність висновків податкового органу про безпідставність включення ТзОВ «Інвест» до складу податкового кредиту та валових витрат коштів по взаємовідносинах з ТОВ «Лідерком», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд», оскільки не підтверджено використання таких ТМЦ у господарській діяльності позивача, відтак донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є правомірнім.

За правилами, встановленими статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що Золочівська ОДПІ вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність своїх рішень виконала.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення Золочівської ОДПІ від 10.12.2013 року № 0000612200 та № 0000622200, суд дійшов висновку, що вони прийняті відповідачем з урахуванням вимог Податкового кодексу України і з дотриманням передбачених статтею 2 КАС України принципів.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, податкові повідомлення - рішення від 10.12.2013 року № 0000612200 та № 0000622200 винесені правомірно, тому позов є безпідставним.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 25 березня 2014 року.