Рішення № 37835748, 26.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 257/9452/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1717/2014

Справа № 22ц/775/1903/14

Єдиний унікальний номер 255/3835/13-ц Головуючий в 1 інстанції Алтухова О. С.

Категорія 28 Доповідач Канурна О.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: Санікової О. С.

суддів:Барсукової О.І., Канурної О.Д.,

при секретарі Попченко В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 січня 2014 року у справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків та моральної шкоди та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору побутового підряду та стягнення авансу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків та моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

13 серпня 2012 року до нього звернулася ОСОБА_3 з проханням провести вимір та розрахувати вартість натяжної стелі в її квартирі, що розташована за адресою АДРЕСА_1. Після консультації, яка тривала приблизно з 18 до 19 години того ж дня, ОСОБА_3 попросила його приїхати до неї 14 серпня 2012 року зранку, щоб обрати колір стелі за каталогом при денному світлі.

На виконання прохання клієнтки 14 серпня 2012 року ОСОБА_4 приїхав до квартири ОСОБА_3, де вони досягли попередньої згоди щодо всіх істотних умов договору: встановлення стелі відбудеться 17 серпня, вартість робіт і матеріалів складе 3100 грн., колір стелі - № 406 за каталогом. На підтвердження укладання договору ОСОБА_3 був виданий гарантійний талон та робоче креслення.

Сторони домовилися, що замовник, ОСОБА_3, оплатить вартість матеріалів в сумі 806 грн. та внесе аванс за роботу цього ж дня, остаточний розрахунок за договором сторони проведуть в день встановлення стелі. Грошові кошти в сумі 1500 грн. відповідачка пообіцяла принести йому в офіс до кінця робочого дня 14 серпня 2012 року.

Оскільки він і ОСОБА_3 узгодили всі умови угоди, по поверненню до офісу ним було розміщено замовлення на виготовлення натяжної стелі для ОСОБА_3. Стеля для відповідача була розкроєна до 17.00 годин 14 серпня 2012 року.

Проте всупереч умовам договору ані 14 серпня 2012 року, ані в будь-який інший день ОСОБА_3 гроші за матеріал для стелі не сплатила. Також нею не було виконане зобов'язання щодо сплати суми авансу.

Замість того, щоб принести гроші, приблизно о 19 годині 14 серпня 2012 р. ОСОБА_3 зателефонувала йому на мобільний телефон і заявила, що вона передумала та бажає інший колір стелі, на що він відповів, що полотно вже розкроєно, дата монтажу сторонами узгоджена, що підтверджується гарантійним талоном, і змінити колір полотна вже неможливо. При цьому він роз'яснив ОСОБА_3, що вартість розкроєного для стелі полотна складає 806 гривень, які вона має йому сплатити, оскільки відмова ОСОБА_3 від договору сталася не з його вини.

17 серпня 2012 року ОСОБА_4 з монтажником прибув на адресу ОСОБА_3 для здійснені монтажу, зателефонував їй на мобільний, а вона відмовилася від монтажу. Крім того, ОСОБА_3 надіслала йому смс- повідомлення, в якому вказала, що від встановлення відмовляється, оскільки бажає інший колір стелі, і просила більше її не турбувати.

Після цього 19 грудня 2012 року ОСОБА_3 зателефонувала йому з проханням забрати полотно для натяжної стелі. Він дав свою згоду, але враховуючи, що на 20 грудня 2012 р. у нього було заплановано відрядження, то вони домовилися, що 20.12.2012 р. ОСОБА_3 залишить гроші за полотно та розписку на його столі. 20.12.2012 р. ОСОБА_3 прийшла до його офісу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, і хотіла забрати полотно не залишивши ані грошей, ані розписки. Особи, що знаходилися в офісі, не віддали їй полотно на цих умовах, тоді вона викликала співробітника міліції, якому він телефоном пояснив ситуацію, і сказав, що полотно ОСОБА_3 може забрати тільки після його оплати та написання розписки про те, що полотно отримала і претензій не має. ОСОБА_3 якимось чином ввела в оману всіх присутніх осіб і забрала полотно, залишивши тільки розписку. Після повернення із відрядження він неодноразово звертався до ОСОБА_3 з вимогою повернути гроші за полотно, але до теперішнього часу гроші вона не віддала.

Просив суд стягнути з відповідача на свою користь вартість розкроєного полотна для натяжної стелі в сумі 806 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., судовий збір в розмірі 229,41 грн.

Крім того, із зустрічним позовом до суду звернулась ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору побутового підряду та стягнення авансу, посилаючись на наступні обставини.

Вона вирішила зробити ремонт в належній їй квартирі, у зв'язку з чим ій стали потрібні фахівці, які займаються натяжними стелями. Вона звернулась до ФОП ОСОБА_4, який займається цим видом діяльності.

14 серпня 2012 року позивач за основним позовом відвідав її, вони стали обирати колір натяжної стелі, але оскільки необхідного їй шоколадного кольору, який би відповідав кольоровій гамі приміщення не було, ОСОБА_4 запропонував колір №406, який є майже оранжевим. Вона не погодилася і він став телефонувати на склади з метою знайти необхідний їй колір. На складах його також не було та вони домовилися, що він буде шукати. Всю роботу з монтажу стелі ОСОБА_4 оцінив у 3100 грн. та повідомив, що їй необхідно внести аванс у сумі 1500 грн., що вона і зробила. На підтвердження укладення угоди ОСОБА_4 видав їй гарантійний талон.

Ввечері цього ж дня вона зателефонувала позивачеві та ще раз попередила, що оранжевий колір не буде відповідати дизайнерському вирішенню приміщення, проте позивач повідомив, що він вже розкроїв саме стелю кольору №406.

Вона одразу ж відмовилася від оранжевої стелі, про що повідомила ОСОБА_4 Після цього вона неодноразово зверталася до нього з вимогою повернути предоплату, оскільки виконання договору підряду не відбулося з його вини. Позивач відмовився. У грудні 2012 року позивач зателефонував їй та запропонував забрати матеріал. Вона прийшла до офісу з метою вирішити питання про повернення суми авансу, проте позивача в приміщенні не було, а його співробітники повідомили, що вона може забрати матеріал. Вона вирішила, що це зможе хоч частково покрити її витрати і забрала матеріал, про що написала розписку. Грошей з неї не вимагали і вона їх нікому не давала. Приміщення вона залишила безперешкодно, що ще раз підтверджує той факт, що жодних матеріальних претензій на той час позивач до неї не мав.

На підтвердження укладення між ними договору побутового підряду ОСОБА_4 видав їй гарантійний талон, в якому було зазначено дату виготовлення стелі - 17.08.2012р., квадратура- 17 м2 та ціна - 3100 грн. На гарантійному талоні було проставлено підпис ОСОБА_4 та його печатка як фізичної особи-підприємця. На зворотньому боці позивач власноруч проставив запис 1500/1600 та свій підпис, що свідчило про те, що 1500 грн. авансу нею було внесено, а вона залишилася йому винна 1600 грн.

Оскільки їй не підійшов колір запропонованої ОСОБА_4 стелі, а необхідного їй кольору у позивача не було, то вона має право на розірвання договору та одержання сплаченої суми авансу.

Просила суд розірвати договір побутового підряду, укладений між фізичною особою- підприємцем ОСОБА_4 та нею 14 серпня 2012 року; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на її користь сплачену за договором побутового підряду суму авансу у розмірі 1500 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн., та судові витрати з надання їй правових послуг у сумі 600 грн.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 січня 2014 року в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків та моральної шкоди,- відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору побутового підряду та стягнення авансу задоволено частково.

Договір побутового підряду, укладений 14.08.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

З вказаним рішенням суду частково не погодилась ОСОБА_3 та оскаржила його в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми матеріального та процесуального права.

Просить суд апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції в частині її позовних вимог за зустрічним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_4 не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, надав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 і ОСОБА_3 14.08.2012 року. був укладений договір побутового підряду.

Частиною 1 ст. 865 ЦК України передбачено, що за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається із частини 1 статті 866 ЦК України, договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

На підтвердження того, що між сторонами було укладено договір підряду, ФОП ОСОБА_4 видав ОСОБА_3 гарантійний талон, де була вказана квадратура натяжної стелі - 17 кв.м. та вартість - 3100 грн. Вказаний талон було підписано лише підрядником (позивачем по первинному позову).

Статтею 868 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний до укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору. Підрядник зобов'язаний назвати замовникові конкретну особу, яка буде виконувати роботу, якщо за характером роботи це має значення

Згідно із частиною 2 ст.870 ЦК України, якщо робота виконується з матеріалу підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником частково або в повному обсязі, за погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної підрядником роботи.

В наданому гарантійному талоні не зазначено інформації щодо якісних характеристик натяжної стелі, що було суттєвою умовою договору.

Позивачем по первісному позову ФОП ОСОБА_4 до суду були надані робочі креслення, з яких вбачається що замовником не було погоджено колір стелі та його вартість. Таким чином, у замовника були відсутні підстави для оплати вартості робіт, оскільки якісні характеристики матеріалу не були погоджені сторонами.

Відповідно до частини З статті 869 ЦК України, замовник має право вимагати розірвання договору побутового підряду та відшкодування збитків, якщо внаслідок неповноти або недостовірності інформації, отриманої від підрядника, був укладений договір на виконання робіт, які не мають тих властивостей, які мав на увазі замовник.

Висновок суду першої інстанції про те, що необхідно розірвати договір побутового підряду, укладений 14.08.2012 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є законним і обгрунтованим.

Висновок суду першої інстанції про те, що в частині позовних вимог по зустрічному позову щодо повернення авансу в розмірі 1500 грн., суд відмовляє в задоволенні, оскільки ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України не доведено факт передання підряднику авансу в розмірі 1500 грн. є законним і обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що вона вважає оскаржуване рішення незаконним також в частині відмови від повернення суми авансу в розмірі 1500 грн. не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, повернення передплати, відшкодування моральної шкоди, відмовлено повністю.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до частини 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної і особи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем по зустрічном позову не надано жодного доказу на підтвердження того, що через невиконання з боку відповідача умов договору від 14.08.2012 року їй були спричинені душевні страждання, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди є безпідставними, є законним і обгрунтованим.

Проте, з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог позивача по зустрічному позову в частині стягнення витрат на правову допомогу, апеляційний суд не погоджується з наступних підстав.

Частиною 1 статті 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторонни, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається із частини 2 вищевказаної статті, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 18.07.2013 року та акту про при зняття-передачі виконання робіт від 18 липня 2013 року адвокат ОСОБА_8 надавала правову допомогу ОСОБА_3, вартість робіт по наданню правової допомоги складає 600 грн. (а.с. 98-99), які підлягають стягненню з відповідача по зустрічному позову ОСОБА_4 Вказаний розмір правової допомоги не перевищує розмір компенсації витрат на правову допомогу, передбачений статтею 1 Закону України "Про гранічний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року № 4191-VI, яка передбачає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 січня 2014 року необхідно скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення витрат за надання правової допомоги.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 січня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення витрат за надання правової допомоги.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 600 (шістсот) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: