Ухвала суду № 37835743, 26.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 257/9452/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1717/2014

Справа № 22ц/775/2367/14 Головуючий в 1 інстанції Панас Н. Л.

Єдиний унікальний номер262/7669/13-ц Доповідач Канурна О.Д.

Категорія 38

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: Санікової О. С.

суддів: Барсукової О.І., Канурної О.Д.,

при секретарі Попченко В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суд м. Донецька від 06 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист порушених авторських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Пролетарського районного суд м. Донецька від 06 лютого 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Вилучено з цивільного обігу товари, а саме компакт-диски, відеограми, рекламну продукцію, які були виготовлені ОСОБА_1 з порушенням авторських прав ОСОБА_2 з метою знищення.

Зобов'язано ОСОБА_1 надрукувати у засобах масової інформації відомості про порушення авторських прав ОСОБА_2 та зміст судового рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення її авторських прав за неправомірне використання об'єкта інтелектуальної власності 219240 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 21924 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилась відповідач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясував обставини справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушив норми процесуального права.

Просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати, визнати "ІНФОРМАЦІЯ_2" службовим твором з витікаючими звідти правами та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 не з'явилася, хоча своєчасно і належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується розпискою (а.с. 120).

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Частиною 1 статті 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 листопада 2012 року позивачем за запрошенням відповідача було проведено майстер-клас по грумінгу кішок у місті Донецьку.

Договір на проведення зазначеного майстер-класу з визначенням суттєвих умов його проведення між сторонами не укладався.

Позивачеві належить марка ІНФОРМАЦІЯ_3 та пітомнік кішок "ІНФОРМАЦІЯ_4".

Відповідач на своїй інтернет-сторінці повідомила невизначеному колу осіб про наявність в неї відеоуроку, проведеного позивачем, не повідомляючи при цьому наявність чи відсутність в неї авторських прав на зазначений відеоурок.

Статтею 54 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до частини 1 статті 437 ЦК України, авторське право виникає з моменту створення твору.

Як вбачається із частини 2 статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (із змінами і доповненнями) авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Частиною 1 ст.438 Цивільного кодексу України передбачено, що автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право:

1.вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

2.забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;

3.обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

4.на недоторканність твору.

Статтею 440 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

2)виключне право дозволяти використання твору;

3)право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання ;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Як вбачається із статті 443 ЦК України, використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 444 ЦК України передбачено, що твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою:

1) як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою;

2) для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою;

3) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 вищевказаної статті, особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.

Частиною 1 статті 442 ЦК України передбачено, що твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації.

Як вбачається із частини 1 статті 52 вищевказаного Закону, за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав-мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Висновок суду першої інстанції про наявність порушення авторських прав позивача з боку відповідача, є законним і обгрунтованим.

Пунктом 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» передбачено, що розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до пункту 9 частини третьої статті 15 Закону № 3792-XII, тобто таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право. Згідно зі статтею 1 Закону № № 3792-XII відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також її запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Якщо у зв'язку з таким розміщенням у мережі Інтернет порушуються майнові права суб'єкта авторського права, визначені статтею 15 Закону № № 3792-XII, то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт «а» статті 50 Закону № 3792-XII).

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме відсутність аудіозапису стало наслідком необгрунтованої відмови прийняття доказів, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи є дискета для фіксування судового засідання. Відповідно до частини 4 статті 197 ЦПК України, носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання (касета, дискета тощо), є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у резолютивній частині рішення суду першої інстанції вказано, що «відмовити в іншій частині рішення», що є порушенням процесуального права, не заслуговують на увагу, оскільки це є опискою, яка може бути виправлена судом першої інстанції.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що на момент укладення усного договору про співпрацю, про проведення грумінгу та майстер-класу, прав на аудіовізуальні твори «ІНФОРМАЦІЯ_2» не існувало, так як цей аудіовізуальний твір став результатом виконання перед замовником своїх обов'язків ОСОБА_2 оскільки спростовуються матеріалами справи (а.с. 11-21). Статтею 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (із змінами і доповненнями) передбачено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права. Зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що між нею і ОСОБА_2 був укладений усний трудовий договір згідно статті 24 КЗпПУ, яка передбачає, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи, не заслуговують на увагу, оскільки статтею 21 КЗпПУ передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. За якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Апеляційний суд не приймає до уваги також інші доводи апеляційної скарги відповідача, оскільки суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які уклалися між сторонами і дав їм належну правову оцінку.

Виходячи із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального закону, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: