Ухвала суду № 37833325, 06.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 1-11/2006

Номер провадження 11-о/775/1/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого: Ковалюмнус Е.Л.,

суддів: Поварніцина С.І., Клашнікова О.М.,

при секретарі: Степановій М.Я.,

за участю:

прокурора Кротової І.В.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2006 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Мироновске м. Дебальцеве Донецької області, українець, громадянин України, із середньою освітою, неодружений, не працюючий, адреса мешкання: АДРЕСА_1, відбуває покарання у Слов'яносербській ВК УДПтСУ в Луганській області раніше судимий:

1) 25 червня 2005 року Артемівським міськрайонних судом Донецької області за ст.187 ч.3 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 8 років, з конфіскацією всього належного йому майна;

2) 03 квітня 2006 року Дебальцевским міським судом Донецької області за ст.ст.185 ч.3,185 ч.5, 186 ч.3, 187 ч.4, ст. ст. 70 ч.1, 4 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього належного йому майна,

визнаний винним та призначено покарання:

- за п.п.1,6,12,13 ч.2 ст.115 КК України у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому;

- за ч.4 ст.187 КК України у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю скоєних злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі, ОСОБА_2 визначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Дебальцевського міського суду Донецької області від 03 квітня 2006 року, довічним позбавленням волі, визначено ОСОБА_2 покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 985 грн. солідарно, а в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. солідарно.

На користь НДЕКЦ при УМВС України в Донецькій області код ОКПО 25574914 одержувач платежу : УДК в Донецькій області, розрахунковий рахунок 35220001000450), МФО 834016 за проведення криміналістичних експертиз із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 638,84 грн. з кожного в частковому порядку, та 35,32 грн. з ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Верховного Суду України від 31 травня 2007 року вирок судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2006 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд вироку Апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2006 року, яким його визнано винним та призначено покарання п.п.1,6,12,13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ст.70, ч.4 ст.70 КК України у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому.

Вказана заява ОСОБА_2 надійшла до суду 03 жовтня 2013 року. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 в заяві вказує, що докази в його справі є незаконними, під час досудового слідства до нього застосовувались недозволені методи ведіння слідства, та на його думку, були порушені вимоги кримінально-процесуального законодавства.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 07 жовтня 2013 року, заява ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишена без руху, надано йому достатній строк для усунення недоліків його заяви.

31 жовтня 2013 року до Апеляційного суду Донецької області надійшла уточнена заява ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій він просить прийняти рішення про перегляд зазначеного вироку за ново виявленими обставинами, призначити новий судовий розгляд в іншому складі суду. Вказує, що обставинами, що могли вплинути на судове рішення, є питання до експерта-криміналіста, відповіді на які, на його думку, не були та не могли бути відомі суду та особі, що звернулась із усною заявою в ході судового розгляду, чия заява так і не була задоволена та експерта-криміналіста так і не викликали до суду для з'ясування обставин по показам ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_11 Також вважає, що обставинами, що могли вплинути на судове рішення, розгляд його заяви в ході судового розгляду про нібито застосування недозволених методів ведення слідства за фактом його побиття працівниками міліції, в процесі чого він підписався під показами, в яких обмовляв себе. Вказує, що вирок ґрунтується на показах підозрюваних ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_11, свідка ОСОБА_12, висновках та поясненнях експерта-криміналіста, протоколах у кримінальній справі; покази, які він давав в ході досудового слідства, які лягли в основу вироку, на його думку, хибні, тому що були дані під примусом робітників міліції, про що не було відомо суду з причини неналежно проведеної перевірки проведеної прокуратурою за фактом його заяви з цих підстав. Хибні на його думку також покази свідка ОСОБА_12 Вважає неправильними пояснення слідчим пояснень експерта-криміналіста, питання до якого не були задати в суді, відповіді на які прояснили б обставини, які не були та не могли бути відомі суду та особі, що звернулась з усною заявою про виклик експерта-криміналіста. Хибним вважає також протокол про його затримання, надісланий з матеріалів кримінальної справи апеляційним судом Донецької області від 17 січня 2005 року, який його змусили підписат, оперуповноважений ВКР Дебальцівського МВ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_7, який підписався нижче в даному протоколі про його затримання, із-за первісного протоколу про його затримання від 17 січня 2005 року, в якому ним було написано, що заяви та клопотання має, викладе у заяві прокурору м. Дебальцево Донецької області, в якому також підписався оперуповноважений ВКР Дебальцівського МВ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_7 Також вказує, що в ході досудового провадження, слідчий зловживав його положенням, він давав йому на підпис багато паперів, від яких він не міг відмовитись.

Заслухавши суддю доповідача, думку засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали доводи заяви, думку прокурора, який заперечував проти доводів заяви та вважав, що обвинувачений не навів ні жодної обставини, передбаченої вимогами ч. 2 ст. 459 КПК України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмовлення у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2006 року.

Відповідно до вимог ч.2 ст.459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого,підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

На думку колегії суддів, жоден довід, вказаний засудженим ОСОБА_2 в його заяві про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2006 року, не є нововиявленимим обставинами відповідно до вимог ч.2 ст.459 КПК України.

Засуджений ОСОБА_2 вказав у своїй уточненій заяві про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2006 року, якою на його думку усунув всі недоліки попередньої заяви, що обставинами, які могли вплинути на судове рішення є питання до експерта-криміналіста, відповіді на які не були та не могли бути відомі суду, однак це є тільки припущеннями, що експерт-криміналіст може дати відповіді на якісь питання учасників судового розгляду справи, не є нововиявленою обставиною, відповідно до вимог ч.2 ст.459 КПК України. Щодо запиту до експерта-криміналіста від 09 грудня 2010 року, то як вбачається з наданих самим ОСОБА_2 документів, на нього було дано вичерпну відповідь прокуратурою м. Дебальцево. В судовому засіданні питання допустимості письмових доказів, в тому числі висновків всіх експертиз, були предметом перевірки та безпосередньо дослідженні судом. Доводи засудженого ОСОБА_2 про неправильне тлумачення слідчим пояснень експерта-криміналіста, питання до якого не дали задати по заяві в суді, також не є нововиявленою обставиною, відповідно до вимог ч.2 ст.459 КПК України, тому, що всі висновки експертів у справі були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи засудженого ОСОБА_2 про те, що призначена судом перевірка за фактом його побиття працівниками міліції не надала до суду підтверджуючих документально обставин отримання ним травм, та слідчий зловживав його положенням, він давав йому на підпис багато паперів, від яких він не міг відмовитись, не є ново виявленою обставиною, оскільки згідно з ухвалою суду про необхідність перевірки, це питання було предметом прокурорської перевірки. Доводи ОСОБА_2 щодо працівників міліції стосовно застосування до нього недозволених методів ведення слідства, проведено перевірку прокурором м. Дебальцево, та 15 серпня 2005 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Таким чином ця обставина не може вважатись нововиявленою, а доводи засудженого ОСОБА_2 щодо причин отримання ним тілесних ушкоджень були перевірені під час розгляду справи в 2006 році.

Також сам по собі довід засудженого ОСОБА_2 про те, що показання підозрюваних ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_11, свідка ОСОБА_12, на його думку, є хибними, не є нововиявленою обставиною відповідно до вимог ч. 2 ст.459 КПК України. Зазначені свідки, даючи свої показання в суді, були попереджені про кримінальну відповідальність про дачу неправдивих свідчень, а тому посилання на їх хибність безпідставні. Суд в своєму вироку дав належну оцінку та аналіз показанням всіх свідків у сукупності з іншими доказами по справі, а тому твердження ОСОБА_2 що нібито у 2008 році від когось йому стало відомо, що показання вказаних свідків неправдиві, є його бажанням щоб суд ще раз переоцінив докази, яким вже дана оцінка.

На думку колегії суддів, його особисте тлумачення і посилання на Конституцію України є некоректним, оскільки існує офіційне тлумачення Конституційним судом України положень ч.3 ст.62 Конституції України, на які він посилається, і тому не є нововиявленою обставиною відповідно до вимог ч.2 ст.459 КПК України.

Таким чином всі доводи засудженого ОСОБА_2 вказані ним у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2006 року, зводяться до вимог переоцінки доказів по справі, які були відомі суду при розгляді справи у 2006 році, перевірені та їм була дана оцінка. Колегія суддів приходить до висновку, що жодна з обставин, наведених засудженим ОСОБА_2 в своїй заяві про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2006 року не є нововиявленою.

Крім того, зазначені в заяві ОСОБА_2 обставини, ніяким чином не впливають на факт доведення його провини у скоєні інкримінованих йому злочинів.

Позиція колегії суддів в даному випадку поєднується з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (03.04.2008 року, п.40) в частині того, що «право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення».

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне відмови у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2006 року.

На підставі вищевикладеного, та керуючись вимогами ст.ст. 459, 467 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2006 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Суддя: