Постанова № 37832254, 18.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р. Справа № 818/9051/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2014р. по справі № 818/9051/13-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 01.10.2013 року №0000261701, №0000281701, №0000291701, вимоги про сплату боргу від 01.10.2013року, рішення від 01.10.2013 року №0000271701.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2014р. було відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 01.10.2013 року №0000261701, №0000281701, №0000291701, вимоги про сплату боргу від 01.10.2013року, рішення від 01.10.2013 року №0000271701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника НОМЕР_1) судовий збір на користь державного бюджету України (отримувач - УДКС у м. Суми, МФО 837013, код ЄДРПОУ 37970593, рахунок 31217206784002, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Сумського окружного адміністративного суду 35907252) в розмірі 1537,50 грн.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивачем було зазначено, що постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки судом не в повному обсязі було досліджено докази та встановлено обставини справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких виклав свій погляд на обставини справи та зазначив, що судом першої інстанції було досліджено обставини справи об'єктивно, всебічно та з вивченням конкретних фактів і документальних доказів, а рішення суду першої інстанції ґрунтується на нормах спеціального законодавства, яке регулює відносини, що є предметом спору.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представниками позивача було надано заяви про розгляд справи в письмовому провадженні, а представником відповідача надана заява про розгляд справи за їх відсутності.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Конотопською ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений акт перевірки від 16.09.2013р. №80/17/-01/НОМЕР_1 (т.1 а.с.20-46).

В результаті перевірки було встановлено порушення: пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 6005,80 гривень; пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10132,60 гривень; пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині незабезпечення роздрукування семи фіскальних звітних чеків.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.10.2013року №0000281701 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 7510грн. 24коп., №0000291701 про донарахування податку на додану вартість в сумі 12665грн. 75коп., вимоги про сплату боргу за єдиним внеском в сумі 13893грн. 38коп. від 01.10.2013року, рішення від 01.10.2013 року №0000271701 про застосування штрафних санкцій в сумі 1128грн.78коп. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року №0000261701про застосування штрафних санкцій в розмірі 2380 грн. (т.1 а.с.10-18).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 01.10.2013 року №0000261701, №0000281701, №0000291701, вимоги про сплату боргу від 01.10.2013року, рішення від 01.10.2013 року №0000271701.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 16.09.2013р. №80/17/-01/НОМЕР_1, причиною для висновку про заниження суми податку з доходів фізичних осіб та завищення податкового кредиту стало зменшення за результатами перевірки витрат ФОП ОСОБА_1 на вартість списаного пального на вантажний автомобіль ЗІЛ - 130 при транспортуванні товару, що не підтверджується документально.

Так, перевіркою встановлено завищення задекларованих ФОП ОСОБА_1 витрат на загальну суму 40038,65 грн., у тому числі за 2011 рік на суму 25021,11 грн., за 2012рік на суму 15017,54 грн.

Зайве списання скрапленого газу також призвело до неповного включення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість обсягів реалізованого товару, що і стало причиною донарахування податку на додану вартість.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як було встановлено в ході перевірки, з метою перевірки списання пального на автомобіль ЗІЛ - 130, який використовувався позивачем для перевезення скрапленого газу і який працював також на скрапленому газі, підприємцем ОСОБА_1 були надані подорожні листи, згідно яких кількість витраченого та списаного пального зазначена у літрах.

При співставленні даних перевірки з задекларованими ФОП ОСОБА_1 витратами, Конотопською ОДПІ бралась до уваги фактична кількість списаного скрапленого газу (у літрах) та ціна його придбання за один літр.

Судом першої інстанції було зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 документально не підтверджено задекларованих витрат за 2011 рік на суму 25021,11 грн. та за 2012 рік на суму 15017,54 грн. на підставі того, що кількість використаного пального у шляхових листах зазначена у кілограмах, а не у літрах, а тому при списанні пального кількість пального переводилася за відповідним коефіцієнтом з кілограмів у літри. Проте, під час перевірки у шляхових листах не зазначалося, що кількість використаного пального вказана у кілограмах. При цьому, шляховий лист передбачає облік використаного пального саме у літрах, а не у кілограмах. Зайве списання скрапленого газу також призвело до неповного включення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість обсягів реалізованого товару, що і стало причиною донарахування податку на додану вартість.

Колегія судів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Документом який встановлював єдиний порядок виготовлення, зберігання, застосування дорожніх листів була Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Міністерства статистики України і Міністерства транспорту України від 07.08.1996р. № 228/253.

Міністерство статистики України і Міністерство транспорту України зазначену Інструкцію скасували власним наказом від 03.11.2006р. №507/1059 «Про скасування наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від07.08.1996р. №228/253».

Як наслідок, порядок виготовлення, зберігання, застосування дорожніх листів для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не врегульований законодавством України.

Типова форма дорожнього листа вантажного автомобіля була затверджена Наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 488/346, в п.2 якого передбачено, що використання зазначеної форми обов'язкове для всіх суб'єктів господарювання.

Вказаний Наказ на момент спірних правовідносин не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України, і як наслідок, дотримуватись його зобов'язані були лише підприємства, установи та організації, що входять до сфери управління (підпорядковані) Міністерству транспорту та Міністерству статистики України. Відповідно, інші підприємства мали право навіть розробляти власний бланк дорожнього листа, головне, щоб у ньому були обов'язкові реквізити первинного документа визначені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Незаконність наказу № 488/346 від 29.12.1995р. підтверджена тим, що 10.12.2013р. Міністерство інфраструктури України та Міністерство економічного розвитку і торгівлі України наказом №1005/1454 визнали його таким, що втратив чинність.

Тобто, станом на сьогоднішній день скасовані, як інструкція про порядок виготовлення дорожнього листа, так і наказ про затвердження типової форми дорожнього листа.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995р. №88, передбачено, що документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009р. "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», визначено, що до переліку документів необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб не входить дорожній лист.

Ведення дорожніх листів для фізичних осіб-підприємців чинним законодавством України взагалі не передбачено.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень», внесені зміни до Закону України «Про міліцію» , а саме у пункті 3 вказано, що слова "перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи" замінити словами "перевіряти у водіїв посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб", а пунктом 4 внесено зміни до Закону України "Про дорожній рух", де зазначено, що у частині другій статті 16: в абзаці другому слова "передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях)" замінити словами "пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб".

Тобто, вищезазначеними нормативно-правовими актами такий термін, як "дорожній лист" взагалі скасований, не говорячи вже про обов'язок його ведення чи правильності заповнення.

Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яка була скасована 10.12.2013р., взагалі не подавалася на державну реєстрацію.

Указом Президента України від 03.10.1992р. №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" в ст. 1 визначено, що з 01.01.1993р. нормативно-правові акти, які видаються міністерствами підлягають державній реєстрації; в ст.2 визначено, що державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств здійснює Міністерство юстиції України;в ст.З визначено, що нормативно-правові акти, зазначені в ст.1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. №731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" пунктом 2 встановлено, що міністерства зобов'язані не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію; пунктом 15 встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Як наслідок Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" не був чинним жодного дня, а тому висновки суду першої інстанції про завищення витрат при списанні пального вантажного автомобіля зроблені на підставі дорожніх листів є протизаконними.

Списання ж паливно-мастильних матеріалів здійснюється згідно з фактичною вартістю витрачених паливно-мастильних матеріалів з урахуванням норм витрат, наведених у наказі Мініністерства транспорту України від 10.02.98 р. N 43 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті", зі змінами та доповненнями.

Так, для перевірки правильності списання витрат на пальне потрібно перевіряти не дорожні листи, ведення яких для фізичних осіб - підприємців взагалі не передбачено, а орієнтуючись на кілометраж (пробіг автомобіля) застосовувати для обчислення норми витрат палива автомобіля конкретної марки, які чітко зафіксовані в наказі Мініністерства транспорту України від 10.02.98 р. N 43 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті".

Судом першої інстанції не було враховано фактична відстань, пройдена автомобілем позивача при обрахунку норми витрат палива.

Крім того, право позивача вимірювати зріджений нафтовий газ не в літрах, а в кілограмах надано пунктом 9.1.24 Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском ДНАОП 0.00-1.07-94, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці 18.10.1994р. №104, який передбачає, що величина наповнення цистерн і бочок зрідженими газами повинна визначатись зважуванням або іншим надійним способом контролю. А, в результаті зважування ми отримаємо одиницю виміру кілограми, тонни, тощо.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу Мініністерства транспорту України від 10.02.98 р. N 43 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" вантажний бортовий автомобіль ЗІЛ-130 витрачає 31 літр бензину на 100км.

Загальноприйнятими нормами витрати рідкого палива (або норми рідкого палива на виконання транспортної роботи) із застосуванням перевідних кофіцієнтів є : бензин - зріджений нафтовий газ (ЗНГ) - 1:1,25.

Тобто, бортовий автомобіль ЗІЛ-130 витрачає 38,80 літрів зрідженого нафтового газу на 100 км. (31 літр бензину*1,25).

Згідно паспортів на газ стиснений нафтовий, які видають підприємтсва-виробники постачальники, густина цього газу в середньому складає 0,540 одиниць. Тобто в одному кілограмі газу міститься 1,85 літрів газу (1 кілограм /0,54).

Колегія судів зазначає, що при обчислені газу у літрах відповідачем не було враховано фактичні витрати такого газу .

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, обрахунок газу у кілограмах пов'язаний саме з умовами його поставки , а саме: перед завантаженням цистерни газом порожній автомобіль зважується на автомобільних вагах, як того вимагають Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. за № 363, потім зважується вже завантажений автомобіль і саме на різницю у вазі (вага товару-газ) виписується видаткова накладна, рахунок фактура та податкова накладна в одиниці виміру - тонни, що і було зроблено позивачем.

Колегія судів зазначає, що первинними документами, які є в наявності в матеріалах справи було підтверджено понесенні позивачем витрати пального на автомобіль ЗІЛ -130, обчисленні в тонах, а не в літрах, як це було зроблено відповідачем.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 01.10.2013 року №0000281701, №0000291701, вимоги про сплату боргу від 01.10.2013року, рішення від 01.10.2013 року №0000271701.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з постановою суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 01.10.2013 року №0000261701, та зазначає.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктом 9 статті 3 вказаного Закону передбачено, що суб'єкти господарювання зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки та забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

У відповідності до пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що для здійснення підприємницької діяльності (оптової торгівлі скрапленим газом) ФОП ОСОБА_1 використовував пересувну цистерну (далі - АГЗП), яка розташована за адресою м. Конотоп, вул. Комунальна, 4.

На АГЗП використовувався реєстратор розрахункових операцій типу MINI - 500.01 АЗС, заводський №ПН54102570, реєстраційне посвідчення №1805002216 від 1 жовтня 2010 року.

До вказаного реєстратора розрахункових операцій зареєстровано книги обліку розрахункових операцій від 16 жовтня 2010 року №1805002216р/1, від 30 травня 2011 року №1805002216р/2, від 16 травня 2012 року №1805002216р/3.

Перевіркою встановлено, та не спростовано ані у суді першої інстанції ані у суді апеляційної інстанції, що за робочі дні 17 березня 2011 року, 19 березня 2011 року, 15 липня 2011 року, 5 серпня 2011 року, 12 серпня 2012 року, 22 грудня 2012 року, 24 грудня 2012 року, роздрукування фіскальних звітних чеків здійснювалось лише наступного дня.

Фінансова санкція за незабезпечення щоденного друкування 7-ми (семи) фіскальних звітних чеків становить 340 грн. за кожний випадок незабезпечення щоденного друкування, тобто 2380 грн. ( 7 х 340 грн.).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2013 року №0000281701, №0000291701, вимоги про сплату боргу від 01.10.2013року, рішення від 01.10.2013 року №0000271701 з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в іншій частині є законним та обґрунтованим та прийнятим у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.3 ч.1 ст. 198, 200, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2014р. по справі № 818/9051/13-а скасувати в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2013 року №0000281701, №0000291701, вимоги про сплату боргу від 01.10.2013року, рішення від 01.10.2013 року №0000271701 та прийняти в цій частині нову постанову, про задоволення позовних вимог.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області №0000281701, №0000291701, вимоги про сплату боргу від 01.10.2013року, рішення від 01.10.2013 року №0000271701

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2014р. по справі № 818/9051/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.